Цього місяця Черкасько-Канівська єпархія відсвяткувала свій 25-річний ювілей. Зараз Черкаська єпархія – це велика кількість відроджених парафій, чоловічі, та жіночі обителі, а 25 років тому випалена атеїзмом земля, де на всю область було 56 парафій, а в областному центрі не лишилось жодного типового храму. Стільки ж само часу минає і архіпастирського шляху митрополита Черкаського і Канівського Софронія, який зумів своєю енергією, запалом і ревністю по славі Божій насадити і вирощувати виноградник Христовий знищений диявольськими слугами. І користуючись нагодою, хочеться підбити деякі підсумки з життя рідної єпархії.

Початок

9 серпня 1992 року у Пантелеймонівському скиту, що у Феофанії святительськими руками Блаженнішого Володимира та архіпастирів Української Православної Церкви архімандрит Софроній став єпископом Черкаським і Канівським. Дещо раніше була утворена і сама єпархія, якою по сумісництву опікувався архієпископ Вінницький Макарій.
Шлях владики Софронія на Черкащині розпочався далекого 1979 року, коли він був висланий КДБ-істами із стін Московської Духовної Академії у глухе село Старий Коврай на межі Черкаської і Полтавської областей. Дещо пізніше владика, а тоді ігумен Софроній переведений у єдиний Різдво-Богородичний храм Черкас де і прослужив до свого чергового пеерводу у Городище, а звідти у Бориспіль.
У Борисполі отець Софроній розпочав своє перше масштабне будівництво зведенням Покровського собору.

Когда Пушкин писал стихи, он настрого запрещал его беспокоить. Особенно просил унять детей. Прежде чем начать учить народ, Серафим прошел искус созерцания и воздержания в течение десятков лет. И то вышел не сам, а по благословению Бога и Божией Матери. Монастыри создавались для того, чтобы в уединении быть лабораторией духа, оранжереей, из которой берется рассада для насаждения епископов и духовников. Настоящий монастырь – это филиал Рая, в котором в тишине и молитве взращиваются люди, подобные ангелам.

Монастыри – как леса земли. Они дают кислород души. Выруби, вытопчи, благоустрой асфальтовыми дорожками – и планета умрет, задохнувшись в собственных испарениях. Монастыри нужно беречь, как реликтовые леса. Если они станут объектом туристической культуры, подобно пляжу и гостинице, то умрут, как умерла захламленная, чебуречная, музыкальная сочинская набережная и ее отравленное мутное море. Мусор, шаурма и пляжники задушат все.
Туристы, как тараканы, сожрали все пространство, от пустынных синайских монастырей до Соловков. Полуголые бездельники встречают рассвет на горе Синай. Где Моисей и где эти люди, оплатившие верблюдов, одеяла и арапчат, за деньги купившие возможность стать на место явления силы Бога? Это не духовность. Это сюр мещанства, уверенного в своей духовности. Уверенного в своем праве сожрать все, что доступно.

У перший день Успенського посту Церква щорічно звершує винесення Хреста Господнього та освячує новий урожай меду і польові трави.

Цього дня у Михайлівському кафедральному соборі відбулись уставні богослужіння: напередодні в неділю ввечері після 9-ого часу у вівтарі прикрашений квітами Святий Хрест був перенесений з жертовника на Престол, після чого розпочалася вечірня. Наприкінці утрені під час співу Великого Славословія Господній Хрест був винесений митрополитом Софронієм разом із священиками на центр храму, після чого архієрей, духовенство і віряни вклонялися до Святого Хреста.
Сьогодні ж о 8:00 Владика звершив Божественну літургію. По відпусті були прочитані уставні молитви на освячення запашного зілля та нового меду, після чого Владика та духовенство освячували приношення вірян собору.

Протодиякон Іоанн Поліщук

Священика Черкаської єпархії протоієрея Євгена Буркацького нагороджено відзнакою Президента України "За гуманітарну участь в антитерористичній операції", а також у безпосередній духовній підтримці на території зони бойових дій.

Це сталося сьогодні у Навчальному центрі Держприкордонслужби, що розташований у передмісті Черкас Оршанці, під час урочистої церемонії складання Військової присяги. На вірність українському народові присягнуло понад 150 прикордонників. Всі вони є учасниками пілотного проекту «Нове обличчя кордону», який триває в прикордонному відомстві. У заході взяли участь директор Департаменту персоналу Адміністрації Держприкордонслужби України Сергій Сердюк, начальник управління кадрового менеджменту Департаменту персоналу Адміністрації Держприкордонслужби України Микола Маланчій, керівництво Черкаської області та міста Черкаси, партнери проекту, рідні та близькі прикордонників.

Отець Євген Буркацький опікується духовним життям курсантів цього Навчального центру, за узгодженням з військовим керівництвом звершує тут регулярні богослужіння, а також виїжджає з молитовною та гуманітарною підтримкою на схід нашої держави як священик-волонтер.
Слід зазначити, що у Черкаській єпархії активною волонтерською діяльністю займається чимало парафіяльних священиків. Серед них – протоієрей Миколай Середич (м. Сміла), протоієрей Михайло Негер та протоієрей Богдан Жигало (Городищенське благочиння), архімандрит Лукіан (смт. Драбів) та інші. Торік усі вони отримали подяку від Владики Софронія та Почесні грамоти Черкаської єпархії УПЦ.

Прес-служба Черкаської єпархії