Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Архієпископ Феодосій: «Я не шукав призначення в Черкаси. Але тепер усе стало на свої місця»
22.08.2020 16:28

Архієпископ Феодосій: «Я не шукав призначення в Черкаси. Але тепер усе стало на свої місця»У Черкаській і Канівській єпархії Української православної церкви – новий очільник. Замість спочилого 22 червня митрополита Софронія (Дмитрука), який керував єпархією від часу її створення в 1992 році, Священний Синод 17 серпня призначив Черкаським архієреєм архієпископа Феодосія (Снігірьова), котрий раніше здійснював архієрейське служіння на Київщині. Про свої перші враження від Черкаського краю, про подальшу долю започаткованої митрополитом Софронієм дзвіниці, про те, чи справді він обіймає проросійську позицію, архієпископ Феодосій розповів у інтерв'ю «Прочерку».

– Владико Феодосій, насамперед, які Ваші враження від Черкащини? Чи бували Ви тут раніше?

– Доброго дня. Дякую за запитання. Це перше моє інтерв'ю на Черкащині, і через Ваше видання я щиро бажаю і Вам, і всім Вашим колегам журналістам нашого краю рясних Божих благословень і творчих успіхів у своєму покликанні. Вони обов'язково будуть, якщо за мету в журналістиці буде ставитися духовна і земна користь нашої черкаської громади, а не щось інше.
У Черкасах раніше у своєму житті я був всього один раз – на виїзній шкільній екскурсії, десь у класі четвертому-п'ятому. Я сам киянин, і наша школа (українська, до речі, що було рідкісним на той час) час від часу організовувала для школярів поїздки українськими містами. Ми бували в Чернігові, Полтаві, Львові, в Черкасах. Запам'яталися Черкаси тоді сонцем, затишком дерев та якимось внутрішнім спокоєм. Тепер я бачу, що то були не просто дитячі враження, все так і дотепер. Але найголовніше – тепер я починаю пізнавати, наскільки віруючі і благоговійні черкащани. Повні храми людей, у яких глибока віра в очах, які постійно ходять на богослужіння, сповідаються й причащаються, які люблять свою землю і свою Церкву і ніколи їх не зрадять. Я глибоко вдячний Богові, що Він привів мене на цю землю і благословив бути пастирем святого народу.

– Переїзд на Черкащину – суттєва зміна у Вашому житті. Наскільки Ви встигли морально підготуватися до цієї зміни? Адже вона, вочевидь, внесе суттєві зміни як у Ваше повсякденне життя, характер пастирського служіння, так і вплине на Ваші можливості займатися науковою і викладацькою діяльністю в Київській духовній академії. Де Ви плануєте оселитися?

– Так, це не просто зміни в житті, це зміна всього життя. В період від того, як відійшов до Господа приснопам'ятний Митрополит Софроній і до мого призначення на Черкаську кафедру, Господь через низку подій і обставин дав мені зрозуміти, що є Його свята воля на те, щоб я поїхав в Черкаси. Чесно скажу, для мене по-людськи не в повній мірі було зрозуміло, чому саме я? Це не було тим призначенням, якого б я шукав, чи про яке собі думав. Але коли відкрилося розуміння волі Божої, а це сталося ще до того, як надійшло визначення Священного Синоду, тоді все стало на свої місця і в розумінні і в бажанні. Тоді я з великим прагненням серця і надією на допомогу Божу поїхав на благословенну Черкащину.
Що стосується наукової і викладацької діяльності, то з благословення Предстоятеля Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, мені не прийдеться їх облишати. Черкаси зовсім поруч з Києвом, тому я залишаюся викладачем в Київській духовній академії, буду їздити в Київ для викладання. А докторська дисертація, над якою зараз йде робота, я дуже сподіваюся, буде набагато продуктивніше писатися в затишку резиденції Черкаських архієреїв у Соборному парку, де я і планую оселитися.

– Яке майбутнє у будівельних починань Вашого попередника на кафедрі владики Софронія? Зокрема, чи плануєте Ви добудувати дзвіницю у формі голуба при Свято-Михайлівському соборі?

– Блаженної пам'яті Митрополит Софроній був без перебільшення церковним будівничим з великої літери. Його ім'я, я впевнений в цьому, вже назавжди закарбоване в історії храмобудівництва України. Тому намагатися перевершити, або навіть повноцінно наслідувати спадщину Митрополита Софронія було б для будь кого дуже самовпевнено, та навіть смішно. Але зберігати цю спадщину та в міру людських сих продовжувати будівництва та втілювати ідеї, які не встиг завершити владика Софроній, буде для мене честю і важливим напрямком архіпастирської діяльності. Що стосується дзвіниці при Михайлівському Соборі, то спочатку будуть проведені ґрунтовні професіональні дослідження стану об'єкта, після чого разом з архітекторами міста консолідовано та соборно буде прийматися рішення що до безпечної і якісної добудові дзвіниці.

 
До Бога немає кривої дороги — інтерв'ю Блаженнішого Митрополита Онуфрія
25.06.2020 06:52

До Бога немає кривої дороги — інтерв'ю Блаженнішого Митрополита ОнуфріяЧому одній людині Бог дає більше талантів, можливостей в житті, а іншій менше? В чому полягає головне завдання християнина? Як впливає правильне сповідування віри на молитву та наше земне життя? Чому неможливе спасіння без виконання заповідей Божих? На ці та інші питання «Церковній православній газеті» відповідає Блаженніший Владика Онуфрій, Митрополит Київський і всієї України.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв'ю Предстоятеля напередодні Дня Ангела Блаженнішого владики.

— Ваше Блаженство, Бог любить всіх однаково, чому ж одній людині Він дає більше талантів, можливостей в житті, а іншій менше?

— Так, звичайно, Бог любить всіх і не має лицеприяття. Це означає, що у Своєму ставленні до людини Він не дивиться на красу обличчя людини, на її одягу, соціальний стан... Але Богу приємніше ті, хто любить Його, тобто ті, хто виконує Його заповіді. Він Сам сказав: «Хто має заповіді Мої та їх зберігає, той любить Мене» (Ін. 14: 21).
Відносно ж можливостей і талантів — немає людини, яка б не мала талантів, здібностей. У кожної людини свій творчий хист, кожна людина в цьому відношенні є унікальною. Завдання життя — не закопати свої таланти, а розвинути їх і вжити у Славу Божу на користь людей.
Талант можна порівняти з зерном, яке Господь посіяв в кожній людині, а людина вже має зростити його, щоб отримати духовні плоди. За допомогою талантів ми повинні вчитися молитися, прощати, терпіти, любити, дякувати Богові і каятися перед Богом — таланти даються нам для того, щоб через них ми вирощували в собі християнські чесноти, які ведуть людину до вічного спасіння на Небі. А щодо того, чому Господь не дає кожній людині однакову кількість талантів, скажу такі слова: це справа Божа, а не людська. Ми повинні з вдячністю прийняти від Бога ті таланти, яких нас Господь удостоїть, і постаратися молитовно помножити їх.

— У чому полягає головне завдання християнина в ставленні до Бога?

— Християнин повинен постійно себе духовно вдосконалювати. Якщо майстерний лікар або художник постійно себе вдосконалює, щоб відточити свою майстерність, поліпшити своє мистецтво, то і християнин повинен над собою безперервно працювати для того, щоб поліпшити свій образ, даний йому Богом.

— Що є найважливішим у духовній роботі християнина?

— Найважливіше в житті християнина — це молитва. Молитва має величезну силу — вона наближає людину до Бога, руйнує стіну, яку ми самі будуємо між собою і Богом, дає людині відчувати Істини і можливість розуміти волю Божу. А розуміючи волю Божу, людина правильно її творить і цим уподібнюється Богу.
Водночас не всяка молитва наближає людину до Бога, а тільки та, яка грунтується на правильній вірі і на правильному знанні про Бога.

 
КОРОНАВІРУС і СТРАХ БОЖИЙ: ПЕРЕД ВИБОРОМ. Слово Високопреосвященнішого Софронія, Митрополита Черкаського і Канівського
05.04.2020 16:45

КОРОНАВІРУС і СТРАХ БОЖИЙ: ПЕРЕД ВИБОРОМ. Слово Високопреосвященнішого Софронія, Митрополита Черкаського і КанівськогоОт вже тривалий час світом вирує небезпечна вірусна інфекція. Наука, яка завжди заявляла про те, що їй все або майже все зрозуміло, до сьогодні не може знайти противірусний засіб, щоби протидіяти подальшому розповсюдженню зарази. Вчені хіміки і біологи лиш безсило розводять руками. Не відома сама дія цієї інфекції, а тому напрошується логічний висновок: необхідно не її лікувати, а з'ясувати причину, яка її породила. Ця причина, за моїми міркуваннями, знаходиться у нас самих. Віримо ми чи ні, визнаємо чи ні, але знайте що Бог втомився від морального стану не якоїсь однієї країни, а всього людства. Світ загруз у болоті пороків та розпусти, чому одним із яскравих прикладів є естрада. Що ми там бачимо і якої моралі вони намагаються нас навчити своєю творчістю? Тільки спокуса і розбещення всіма мислимими й немислимими способами. Якщо взяти дні Великого посту, який вже наближається до свого завершення – а я буду торкатись своєї православної держави, у якій більш ніж тисячу років пропагуються вічні моральні основи людей – за невеликий період незалежності України у нас зовсім загубилися сором і совість, на місце яких поставили вседозволеність. Зверніть увагу на згадані естрадні виступи артистів. Те що є беззаперечним гріхом і суворо заборонено з точки зору Біблії і християнства, показують і пропагують як норму життя. Наркоманія, пияцтво, тотальна розпуста стали немов би нормою – і дивно те, що наша молодь все це вбирає у себе неначе губка, зовсім не задумуючись про наслідки як для себе, так і своїх нащадків. Безвідповідальність і вседозволеність намагаються зробити нормою життя сьогодні, а тих, хто піднімає свій голос проти нагадуючи про Божі заповіді, всіляким образом піднімають на сміх і шельмують через ЗМІ та інтернет. А все це тому, що наші можновладці бездумно і безвідповідально за майбутнє України беруть за приклад розпусні закони західної Європи та далекої Америки. Християнам вже мало не відкрито кажуть, що вони не мають права виховувати своїх дітей за християнськими законами і нормами моралі, не мають права наказувати їх за аморальні вчинки, а значить, що не мають права слухати Христа і творити Його волю за Його заповідями, а повинні жити так само безвідповідально, як сіра маса більшості.
Коронавірус почав масово вирувати, забираючи тисячі життів європейців, саме у період Великого посту. Людина у своїй більшості зробила свій вільний вибір, нажаль у бік відступу від Бога. Оскільки ж наша країна вже не одне століття Православна і якщо ми добровільно відрікаючись від Божих законів вибираємо широкий шлях більшості, то вірус неодмінно мав прийти і вже прийшов до нас, примусивши наших керівників видати постанови, які б обмежували скупчення людей. В разі ж їх порушення приймаються відповідні санкції про штрафи та навіть обмеження свободи. Чи можливо це добре для них, але що це для вірусу? Обмеження, штрафи, маски, рукавички – це засоби для нашого заспокоєння, які аж ніяк не можуть вплинути на волю Великого Бога щодо подій, які трапились у світі не без Його волі.

 
Коронавірус і Хрест Господній
22.03.2020 10:28

Коронавірус і Хрест ГосподнійКоронавірсус - це глибше ніж небезпечна інфекція та хвороба. Значно глибше! Це іспит нас як солі землі.
Хто ми? Люди, які поставлені Богом у Його Церкві тримати вірність Священному Писанню, Священному Переданню, порядку і уставу? Ким ми показали і показуємо себе перед лицем цього випробовування?
Передусім, що може зробити Церква? Звичайно, молитись, просити Бога захистити нас від цього лиха. Під час Божественних Літургій на єктеніях виголошуються додаткові прохання, служаться молебні. Церква під час подібного роду морових язв звершувала додаткові богослужіння, обходження хресними ходами з окропленням Свяченою водою. У різних містах України клірики УПЦ ходили хресними ходами, у деяких об'їзжали за прикладом Румунії, Греції, Грузії, що по суті є також хресною ходою. У Черкасах також мала місце хресна хода. Реакцію вона викликала двояку: одні дякували, раділи, інші злопихають у соцмережах всяко висміюючи. Що тільки не йде у хід, широка палітра бруду від заїжджених штампів "агостиків" і "атеїстів", до ревності "патріотів".
Це їхнє діло і звичайно ж реакція на хресну ходу у ворога християнського спасіння, який підбурює цих людей писати всяку гидоту, не може бути іншою. Це показник, що молитва наша угодна Богу і не угодна лукавому. Це показник що робимо ми правильно, але дуже боляче спостерігати піддакування цьому гавкіту людей, які себе також вважають Православними Християнами, а деякі ще й священнослужителями. Потім як ні в чому не бувало вони будуть тобі посміхатись у лице і показувати що все добре...
А і справді ж все добре. Ми молимось, це наша зброя проти будь-якого лиха, підтримка під час нелегких випробувань.
Головне пам'ятати заклик Євангелія, що ми є сіль землі. МИ! Дай Боже, щоб і ті озлоблені люди пізнали Бога і вкусивши побачили, "яко благ Господь". Щоб полишили шляхи гріховні і пішли стежками Божими.

Протодиякон Іоанн Поліщук, Черкаська єпархія

 
Голова Відділу з питань охорони здоров'я УПЦ звернувся до віруючих щодо загрози пандемії коронавірусу: Ми очікуємо на офіційне рішення Священного Синоду з цього питанню
18.03.2020 09:32

Звернення
митрополита Львівського і Галицького Філарета
Голови Синодального відділу УПЦ з питань охорони здоров'я і пастирської опіки медичних закладів щодо загрози пандемії коронавірусу COVID-19 в Україні
17 березня 2020 року

Дорогі браття і сестри, шановні українці! Багатьох народів і країн світу торкнулась серйозна хвороба – коронавірус COVID-19. За даними Міністерства охорони здоров'я України, станом на 17 березня 2020 року, в світі зафіксовано близько 170 000 випадків захворювання, в Україні – 7 випадків.
Попри невелику кількість хворих в Україні, як керівник департаменту Церкви з питань охорони здоров'я і пастирської опіки медичних закладів, я закликаю Вас з усією відповідальністю поставитися до заходів профілактики цього захворювання, адже, як показує практика інших країн, від цього дійсно може залежати наше життя і життя наших близьких.
За даними ВОЗ Коронавіруси відомі світу вже давно, але COVID-19 є новим тому, що він мутував, прийшовши від кажанів. Його симптоми схожі з попередніми, але головною відмінністю є довший інкубаційний період – до 14 днів і навіть можливо до 27. Тому наразі вкрай необхідно зменшити кількість будь-яких зустрічей з колегами і друзями. Особливо рекомендується уникати контакту з людьми похилого віку. Намагайтесь бути вдома і без особливої потреби нікуди не виходити.
Ризик смертності для чоловіків становить майже 5% (для тих, хто палить – більше), для жінок – близько 3%. Діти це захворювання переносять легше, а от літні люди і люди з хронічними захворюваннями знаходяться в зоні ризику.
Зважаючи на особливості можливого поширення цього коронавірусу, Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує багато засобів профілактики.

Хочу ще раз на них наголосити:

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 1 з 76

Останні коментарі

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні944
mod_vvisit_counterВчора2517
mod_vvisit_counterМісяць61620
mod_vvisit_counterЗа весь час3626867

Зараз онлайн: 31
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ