Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Видовищ і хліба! Хліба і видовищ!
10.06.2012 10:37

Видовищ і хліба! Хліба і видовищ!Чемпіонат Європи з футболу, що розпочався на спортивних аренах України й Польщі, вже настільки затьмарив розум, вибухнув такими запеклими емоціями, що, здається в житті суспільства вже немає нічого іншого, крім футболу і бажання стати свідком, хто ж переможе. До цих прогнозів залучені всі: спортивні журналісти-оглядачі, коментатори, тренери, екстрасенси, відьми, слони, черепашки, тхори… До телевізійних екранів прикуті сотні тисяч людей, вже не говорячи про те, що робиться на трибунах стадіонів, у так званих «фан-зонах», де збираються величезні натовпи охоплених емоціями вболівальників. Рікою ллється пиво, з’їдаються тони фастфудів, чіпсів, різноманітних нашвидкуруч приготовлених страв.

Видовищ і хліба! Хліба і видовищ! – от що є головним гаслом сьогодення й триватиме ще цілий місяць. А розпочався піст – Петрівки. Церква знову й знову закликає бути стриманими у всьому: вчинках, думках, емоціях… Як поєднати це з тим, що робиться біля телеекранів і на трибунах? І чи можна це взагалі поєднати? Пропонуємо нашим боголюбивим відвідувачам думки з цього приводу одного з відомих православних публіцистів отця Андрія Ткачова.

«Евро-2012» – это, конечно, заметное событие, и опровергать его важность бесполезно. Инвестиции, имидж, спортивный праздник. Большие надежды, от страстей загустевший воздух стадионов. Но так уж повелось, что одни убегают от того, к чему другие стремятся. И того, чего одни люди ждут с нетерпением, другие ждут с опасением.

Что я хочу сказать? Что чемпионат отшумит, гости разъедутся, вслед за ними столицу покинут карманники и блудницы, съехавшиеся «на работу». Уборщицы, шепча ругательства, подметут с трибун и улиц тонны мусора. Милиционеры перестанут носить в карманах английские разговорники. Накал ожиданий обернется неизбежной грустью и чувством опустошения. Подведение итогов всегда похоже на поминки. Но я хочу говорить о футболе, независимо от чемпионата.

Как много внимания уделяется спортивным шоу! Профессиональный спорт как будто специально придуман для TV, поскольку постоянно выбрасывает порции новостей, связан с сенсациями и пропитан денежным интересом. А что такое TV, как не перерывы на рекламу между дутыми новостями и сомнительными сенсациями?

Те мотивы, которые привели к появлению Олимпийского движения и популяризации спорта, ныне не в центре, а на периферии процесса. «Человек груб и несовершенен. Человек агрессивен, — думали мудрые люди. — Нужно попробовать переплавить грубую энергию военных приготовлений и столкновений в благородную энергию честных соревнований». Еще не так давно можно было прочесть: «О, спорт, ты — мир!» При помощи спорта можно попробовать привить человеку трудолюбие, терпение и стремление к совершенству. Спортом можно прославить страну. И нельзя сказать, что ничего из этого не делается. Но как-то получается очень похоже на сюжет фильма «Человек с бульвара капуцинов». Там вместо спорта — кинематограф. Придуманный, чтобы просвещать, уводить от грубости и облагораживать, он в фильме становится добычей людей, стремящихся при помощи кинематографа развращать и усиливать имеющиеся страсти.

Стало привычным, что в связи со спортивными зрелищами извергаются нешуточные вулканы подлинного безумия болельщиков. Причем это характерно не для отдельно взятых стран, что можно было бы списать на южный темперамент, или природную дикость нравов, или бедность населения. Это характерно для всех стран, вне зависимости от уровня культуры и цивилизованности. И машины поджигаются на всех континентах, и витрины бьются, и полицейским в души закрадываются сомнения в правильности выбора профессии. А еще банды формируются настоящие, и кровь льется не киношная, и ненависть к фанам противника тождественна ненависти к врагу на войне. «Наши выиграют — мы им вломим на радостях. Наши сдуют — мы все вокруг переломаем от огорчения». Это как назвать? В ХХІ веке, раздуваясь от чувства собственной значимости и получая телевизионный сигнал из космоса, человек руководствуется одними только врожденными инстинктами и приобретенными рефлексами. И вся жизнь его в ХХІ веке — это не молельная комната и не мастерская, а какая-то лаборатория Павлова, в которой сам человек играет роль подопытной собаки.

Церковь многое запрещала. Например, кровавые зрелища в Риме или танго в Аргентине. Хороша была бы Церковь, если бы все разрешала! Что-то запрещенное умерло, что-то изменилось, а что-то и не думало умирать. Сколько было сказано гневных слов, причем людьми часто святыми, по поводу строительства драматических театров близи храмов, или пьес, идущих на сцене накануне праздников. Сегодня эти слова нельзя повторять. Во-первых, театры могут быть самым приличным местом из числа тех, что окружают наши храмы. Во-вторых, держа руку на пульсе, сегодня можно звать людей в театры. В обществе, которое на каждом шагу шепчет человеку: «Смысл жизни — потребление», хороший театр — друг Церкви хотя бы потому, что шепчет человеку: «Думай и сострадай». А вот превращение массовых зрелищ в главное удовольствие и чуть ли не смысл жизни — несомненный грех и безобразие. Церковь может, указав на беснующиеся трибуны, сказать: «Вот где зло. Это — смерть отдельной души и рождение стада».

Конечно, Церкви этого не простят. Вспомнят все, что было, а чего не было — придумают. Вы, дескать, только и делаете, что все запрещаете. Отстаньте и не мешайте жить.

Мы попробуем сказать в ответ, что христиане за то, чтоб воспитывать и закалять молодежь посредством спорта; что девиз «Citius, altius, fortius!» рожден монахом-доминиканцем Анри Дидоном; что лозунг Кубертена «Главное не победа, а участие» взят из проповеди католического епископа Толбота. Мы еще что-то скажем, и нас кое-кто услышит. Но воз останется на месте, или, точнее, паровоз продолжит бег по рельсам, не сворачивая.

Евро-чемпионат в Украине, даже еще не начавшись, уже успел и напугать, и утомить. Успел стать темой для политических спекуляций. Остап Бендер, помнится, на голодный желудок представил шахматистам из Васюков грезу о превращении их городишки в столицу мира. При помощи, разумеется, шахматного турнира. Что-то подобное слышали мы, и еще услышим. Впору писать исследования на тему: «Одноразовое массовое зрелище как фактор изменения цивилизационной модели». Немного раньше с такой же поистине «дикой» серьезностью у нас относились к Евровидению. С психологической точки зрения эти попытки войти в мир чужого комфорта при помощи «звериного воя» на трибунах или приплясывания перед телевизором очень забавны.

...Что до «звериного воя», то это — цитата:

«Я вплетал бы свой голос в звериный вой,

Где нога завершает начатое головой.

И из всех законов, придуманных Хаммурапи,

Наилучший — пенальти и угловой...»

(Иосиф Бродский).

 

Протоієрей Андрій Ткачов

Джерело: Отрок.ua

 

Коментарі 

 
#8 Олександр 27.07.2012 16:19
Прояви фанатизму небезбечні у будь-якій сфері життя в тому числі і в православ'ї, коли, наприклад, людина приймає на себе непосильний піст або занадто велике молитвенне правило, або нав'язує це іншим. Для деяких категорій людей формальних причин для конфлікту може бути безліч (інша національність, інша віра, належність до вболівальників іншої команди і т.д.), але реальною і головною причиною агресивної поведінки є відчуття зверхності та обраності, нетерпимості по відношенню до інших та небажання йти навіть на найменші поступки, що звичайно властиво не тільки футбольним фанатам а й багатьом з нас.
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
#7 Максим 24.07.2012 19:04
Порівнювати - не коректно, але я й не порівнюю. Я кажу, що і у футбольного фанатизму, і у маніакального пошуку ворогів народу спільне коріння - гріх, пристрасть, немирний дух. Між іншим, футбольний фанатизм - не завжди тільки духовна проблема. Вчора в Києві побилися вболівальники двох футбольних команд. Є серйозно постраждалі. А в Латинській Америці свого часу була навіть справжня війна між двома державами, викликана нездоровим футбольним ажіотажем.
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
#6 Олександр 18.07.2012 16:05
На мою думку порівнювати футбол і політичні репресії, м'яко кажучи, не зовсім коректно. А щодо статті - то автору треба було правильно ставити акценти, а то у пересічного читача може скластися враження, що православна церква виступає проти спорту взагалі, що не відповідає дійсності. У зверненні Митрополита Володимира зокрема йдеться про те щоб: "Берегти у вирі вболівань свій внутрішній світ від негативних емоцій, не розпорошувати духовний мир у тимчасових захопленнях". Разом з цим предстоятель УПЦ констатує: "Ми знаємо, що серед уболівальників за українську футбольну команду є чимало православних віруючих. Як і для багатьох наших співвітчизників , чемпіонат з футболу ними сприймається як здобуття честі та слави для нашої Держави". І хоча наша збірна і не здобула серйозних перемог, у багатьох іноземців залишилося приємне враження про Україну. Волонтери, які допомагали іноземним вболівальникам, зазначали, що одним із самих популярних туристичних маршрутів була Києво-Печерська Лавра.
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
#5 Максим 10.07.2012 11:01
У кожному столітті диявол знаходив, на чому підловити людину, на яку пристрасть її "присадити". Умовно кажучи, зараз це - футбол і масові видовища, в минулому столітті - полювання на "ворогів народу", в позаминулому - бали у дворян і різні "народні гуляння" у селян, ще раніше - азартне полювання на відьом і єретиків... Будь-яке явище людського життя може стати предметом пристрасті. Тому я не бачу потреби в усьому винуватити футбол чи комерційний спорт загалом. Ліпше ще раз уважно перечитати звернення Блаженнішого. Думаю, по його, і не тільки його, молитвах чемпіонат Євро-2012 пройшов зовсім непогано, без зашкалювання пристрастей, без серйозних ексцесів. І слава Богу!
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
#4 Олександр 14.06.2012 17:22
Цитата із звернення Предстоятеля УПЦ до української громадськості у зв'язку із проведенням в Україні Євро-2012: "У цьому році наша країна має честь приймати у себе чемпіонат Європи з футболу. Це, звичайно, подія, яка розкриває загальний рівень культури нашого суспільства. Зокрема вміння зустрічати гостей, організовувати багатотисячні заходи, презентувати культурні та історичні цінності нашої Держави. Ми сподіваємось, що в гостей України залишаться гарні спогади від її відвідання. І, мабуть, головним фактором приємних вражень має бути атмосфера доброзичливості та взаємоповаги... Чемпіонат Європи з футболу не обмежується лише спортивною грою. Це також - можливість познайомити гостей України з її історичною та культурною спадщиною. У зв'язку з цим бажаю тим, хто цими днями стане для гостей провідниками у світ української культури, творчої наснаги й горіння любов'ю до Батьківщини, життя якої сповнене красою людського подвигу і досягнення духовних висот святості." (orthodox.org.ua)
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
#3 Олександр 12.06.2012 09:24
Як можуть мати зовнішній вигляд християнського благочестя люди, які виросли в середовищі де про це благочестя мало шо відомо?! А в храми всі ми для того й приходимо щоб позбутися всіх тих пристрастів, які в кожному з нас вирують в достатній кількості. Стосовно того чи проливав Христос Свою Кров на Голгофі в тому числі і за футбольних вболівальників дуже хотілося б дізнатися думку когось із наших авторитетних священників (наприклад о. Василія Вознюка).
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
#2 Slepcovsky 11.06.2012 19:54
Радив би дуже коректно висловлюватися стосовно того, що Христос пролив Свою Пречисту Кров заради футбольних вболювальників. Під час Божественної літургії священик освячує Святу Чашу зі словами: "Сия есть Кровь Моя Нового Завета, за вас и за многия изливаемая во оставление грехов". "За вас и за многия". Не за всіх. Чи входять до "багатьох" футбольні фани? По-друге, якщо уболювальники приходять до храмів і монастирів, не приносячі з собою ті пристасті, що вирують на трибунах, фан-зонах, мають зовнішній вигляд християнського благочестя, то, гадаю, ніхто не матиме нічого проти їхньої присутності у святих місцях поруч із вірянами. Якщо ж вони йдуть, не отямившись від емоцій матчів, то навіщо бентежити молитовний спокій тих людей, хто цурається цих запеклих видовищ?
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
#1 Олександр 11.06.2012 14:57
Важко не погодитись із автором статті, але говорячи про вболівальників футболу, не варто забувати, що це теж люди, заради спасіння яких Христос пролив Свою кров. Краще було б якби принаймі київські приходи та монастирі зустріли в своїх храмах фанатів (частина з яких напевно захоче відвідати православні святині хоча б в якості архітектурних пам'яток)не як порушників свого молитовного спокою, а як потенційну Христову паству, яка потребує Євангельської проповіді та молитовної підтримки.
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні647
mod_vvisit_counterВчора1010
mod_vvisit_counterМісяць17790
mod_vvisit_counterЗа весь час2355620

Зараз онлайн: 21
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ