Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Мода на татуїровки: ознака прогресу чи символ язичницької дикості?
14.06.2012 11:08

Мода на татуїровки: ознака прогресу чи символ язичницької дикості?Була дуже здивована, коли вчора на одному з провідних національних телеканалів побачила сюжет про фестиваль татуїровки, що проводився не десь, а в Києві. Кажуть, що мати татуїровку тепер надзвичайно модно. От і ходять з цими тавром і хлопці, і дівчата, і молоді, і старі. Здається, що розум у людей остаточно затьмарився. А може це й нормально, просто я така відстала від життя? Може й мені слід піти й теж зробити якусь татуїровку? Як узагалі Православна Церква ставиться до цієї моди? І чи можна взагалі назвати це модою?

Світлана Н., м. Черкаси

Відповідає протоієрей Олексій Лукаш, Смілянське благочиння

Дійсно, сьогодні важко знайти людину, яка не бачила татуїровки. Одразу зазначу, що до різного роду татуїровок (незалежно від того, зроблена вона назавжди, або на декілька місяців), Православна Церква відноситься однозначно негативно.

Історія татуїровки починається з язичницької неозорої давнини. У той час зображення на шкірі були знаком культових присвячень: це могло бути зображення тих або інших язичницьких «богів» (демонів), а також пов'язаних з ними знаків, написів. Татуїровка могла означати ступінь присвячення в жрецькій ієрархії. Зображення на тілі вважалися дуже почесними й були поширені по всьому язичницькому світу. Містична суть татуїровки полягає в присвяченні людини демонові, який мав певну сакральну, охоронну владу над його плем'ям, себто це була свого роду угода, «заповіт», але тільки з демонічним світом.

Саме слово «tatoo» походить від слова Таїті «tatau» і маркезанського «ta-tu», що в перекладі означає дослівно «знак», «рана», «відмітка». По одній і найпоширеніших версій татуїровки з'явилися випадково. Помітивши, що якщо під пошкоджену шкіру (рани, порізи тощо) потрапляла фарбувальна речовина, як от сажа, то на її поверхні утворювалися химерні, незмивні малюнки, і відтоді люди почали наносити такі «художні» пошкодження навмисно.

Вважається, що, натільні знаки у стародавніх людей виконували більш інформативну (указували належність до певного племені, роду, соціальний статус вождя), охоронну (проти хвороб, бід, нещасть) і магічну функції, аніж суто декоративну. Місце розташування, узор, і розміри татуїровки визначалися звичаями й традиціями того або іншого племені. Татуїровки наносили також предки нинішніх слов'ян, греки, галли й германці – але тільки для того, щоб здійснювати магічні ритуали стародавнього культу. На сторінках Старого Завіту татуїровки однозначно асоціюються з язичницькими культами, а нанесення цих демонічних зображень на тіло рішуче засуджується, вважається гріхом. Про це, зокрема, ясно говорять біблейські тексти : «Не робіть нарізу на тілі вашому і не наколюйте на собі письмен» (Левіт19.28), «Ви сини Господа Бога вашого; не робіть нарізу на тілі вашому і не вистригайте волос над очима вашими» (Втор. 14.1).

Тема «зображень на тілі» було продовжена й в Новому Заповіті. Так, в Одкровенні Іоанна Богослова йдеться: «Не матимуть спокою ані вдень, ані вночі ті, що вклоняються звірові і образу його і що приймають зображення імені його» (Одкр. 14.11). Вочевидь, неприйняття татуїровок в християнській культурі було пов'язане не тільки з їх «язичницьким» генезисом, але і концепція людини як «образу і подобі Божої», який поганиться нанесенням на тіло яких-небудь знаків.

 

«Прикраса» засуджених на галери

 

Після того, як в Європі поширилася християнська релігія, татуїровки практично зникли – якщо не рахувати традиції клеймити злочинців. Наприклад, шулерам ставили на тіло знак у вигляді шестигранника, засудженим на галери робили напис «GAL», порочним жінкам на плече наколювали лілію. Останній епізод, наприклад, став одним з елементів інтриги роману Олександра Дюма «Три Мушкетери», де подібний знак доставляв безліч проблем головній антигероїні – леді Вінтер.

Про декоративні татуїровки в Європі знов пригадали багато століть опісля, коли мореплавець Джеймс Кук відкрив невідомі раніше жителям Старого Світу острови в Полінезії і Меланезії. Побувавши в 1773 році на Таїті, він із здивуванням виявив, що тамтешні місцеві жителі використовувалитатуїровки, щоб прикрасити свій зовнішній вигляд.

Проте ніхто не міг припустити, що коли-небудь вони стануть елементом молодіжної моди. У XIX столітті відомий італійський лікар і один із засновників криміналістики Чезаре Ламброзо розглядав нанесення татуїровки як прояв ознаку етичної неповноцінності їх носіїв. Ламброзо вважав, що татуїровки найчастіше зустрічаються у природжених злочинців і повій.

 

Демонстрація переваги або комплекс неповноцінності?

 

Реальність, здавалося, підтверджувала його слова: татуїровка тривалий час була найважливішим атрибутом кримінальної субкультури. І у наш час на юридичних факультетах і в школах міліції студенти й курсанти можуть вивчити цілі атласи, присвячені значенню того або іншого малюнка у представників злочинного світу. Наприклад, татуїровка «Парусник» говорить про те, що її власник є так званий злодій-«гастролер», а нанесені на грудях «череп», «гроші» або «вітка троянди» означають, що людина тривалий час займалася крадіжками, грабежами, розбоями, неодноразово судимий або є «злодієм в законі».

З початку 1960-х років татуїровка увійшла до моди серед молодіжних угрупувань, які поводили себе на межі закону, а часто й за межами. Широкого поширення вона набула серед мотоциклістів-байкерів, в середовищі яких в США часто мали ходіння неонацистські ідеї. До нас мода на татуїровки прийшла лише в середині 1990-х років. Цей період став часом романтизації і героїзації всього, що колись називали антигромадською поведінкою. Саме тоді сам процес нанесення татуїровки придбав особливу значущість як показник залучення людини до групових цінностей нетрадиційної культури. У нових умовах татуїровка стала грати декоративну і демонстративну функцію. Їх носії вважали й вважають, що демонструють свою перевагу, силу, непересічність, унікальність. Проте психологи вважають, що татуїровка часто приховує властивий людині комплекс неповноцінності або агресії.

 

Чим небезпечні татуїровки: шкода для здоров'я і духовні ризики

 

Сьогодні стимулом до нанесення татуїровки у законопокірних громадян може служити данина моді, або ж це результат тиску, традиції, спадковості, якогось психічного ураження або ж наслідок необдуманого вчинку. Втім, є закриті статистичні дослідження, згідно яких частка татуйованої молоді з неблагополучних сімей вища, аніж з благополучних.

Недивно, що, наколюючи татуїровку, вони навіть не замислюються над тим, що це може бути просто небезпечно. Як у фізичному, так і в духовному сенсі.

Почнемо з ризиків для фізичного здоров'я. Багато хто не знає, що в результаті численних досліджень було встановлено, що деякі фарби для татуїровок містять фарбник, який є дуже сильним алергеном. Його потрапляння в організм людини провокує розвиток довічної алергії на сонцезахисні креми, болезаспокійливі пігулки, а також на одяг і тіні для вік, у складі яких є дана речовина. Цей фарбник може привести до розвитку ряду дерматологічних захворювань. Небезпеку таять в собі й біотатуїровки, що наносяться хною.

Тепер про ризики духовного плану. Багато людей, особливо молоді, будучи незнайомі зі значенням того або іншого символу, наносять його на шкіру просто тому, що він їм начебто сподобався. При цьому більшість любителів татуїровок не підозрюють, що символи мають духовний сенс. Наприклад, існують так звані рунічні татуїровки, яким сучасні неоязичники приписують не лише декоративні, а передусім суто магічні сили. Можна не вірити в магію, але людині, яка бодай трішки знайома з історією, стає зрозуміло: той, хто наносить такі символи на своє тіло, «присвячує» його темним стихіям старовини, співвідносить себе з далеко небезпечними кривавими ритуалами, якими супроводжувалося відправлення язичницьких культів. Вельми двозначний характер мають і татуїровки-ієрогліфи, смислове навантаження яких також далеко не завжди буває нешкідливим.

І не слід тішити себе тим, що, наприклад, нанесення на тілі навіть християнських символів, мовляв, не є грішною справою. Зображення на тілі християнських святинь: храмів, ікон, хрестів тощо - все це відгомони недавнього минулого. «Мода» на подібні зображення з'явилася в місцях позбавлення волі, де томління духу досить велике, а можливості заповнити духовну порожнечу обмежені. Нерідко трапляється бачити на одній руці зображення святині, а на іншій - зображення блудниці, а то й якогось «вождя». Таке поєднання носить узагалі блюзнірський характер.

Ті, хто має татуїровки на тілі, повинні розуміти, що зробили глибоку помилку, гріх перед Богом. Якщо татуїровка невелика, то можна спробувати звести її. Якщо ж немає - вона так і залишиться нагадуванням про здійснений колись безрозсудний вчинок. У будь-якому разу треба принести на сповіді щире каяття в тому, що ви свавільно спотворили творіння Боже, нанісши на тіло татуїровки.

 

Коментарі 

 
#2 Протодиакон Иоанн 25.09.2016 16:39
"Погибающим убо юродство, а спасемым нам Сила Божия есть" (1Кор.1:18).
Бог і Церква взиває до совісті людини. Якщо Вам щось не подобається Вас туди ніхто силою не тягне. Хочете ходіть, не хочете не ходіть, обходьте стороною. Йдіть далі у улюблені свої пабліки і сайти, де спільнота людей з ідентичними Вам поглядами.
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 
 
#1 Богдан 25.09.2016 13:35
Більшої дикості ніж християнська в світі не ііснує. Тримайте свого бога і свою церкву при собі і все у всих буде добре!
Цитувати | Поскаржитись адміністраторам
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1934
mod_vvisit_counterВчора1913
mod_vvisit_counterМісяць35428
mod_vvisit_counterЗа весь час1776703

Зараз онлайн: 24
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ