Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Причастя на дому: коли й для кого?
21.07.2012 11:29

Причастя на дому: коли й для кого?Сьогодні все частіше до священика звертаються з проханням посповiдати й причастити святих Христових Таїн тяжкохвору чи літню людину. Це, звичайно, не може не тішити, адже це свiдчить про зростання розумiння важливостi цих спасенних Таїнств в духовному життi християнина. Та, нажаль, на практицi священик часто-густо зустрічається з прикрими випадками, коли бажання причастись чи причастити хворого викликане не глибокою вiрою в спасенне значення цього Таїнства, щирим каяттям та бажанням бути з Христом, а забобонами. Далеким вiд церкви й церковного життя людям радять причащатися екстрасенси, чаклуни, ворожки, так званi «народні цiлителi», бо, на переконання цієї публіки, сповідь та Причастя доповнюють iх магiчнi ритуали, котрi категорично забороненi церквою. Коли починаєш спілкуватися з такими «причасниками» або близькими їм людьми, то нерiдко почуєш роздратоване: мовляв, у нас горе, ми за кожну соломинку хапаємося, ваше діло – виповнити наше прохання, а не розпитувати, чому та навіщо.

 
Чи існує родове прокляття?
20.06.2012 17:02

Чи існує родове прокляття?Шановна редакціє, не могла не привернути увагу на те, що останніми днями по містах з’явилися афіші із закликом відвідати якийсь особливий молебень на зняття родового прокляття. Це дійство нібито відбуватиметься на початку липня в Києві за участі якогось «благословенного» пастора. Мені вже доводилося й раніше чути про існування родових проклять, прокльонів. Більш того, деякі навіть церковні люди радили мені особисто позбавитися цього прокляття, тому що воно на мені, мовляв, теж тяжіє. Я не знаю, як ставитися до цього: вірити чи не вірити, що з цим робити, якщо це насправді так.

З одного боку, немає підстав не вірити в те, що хтось з предків піддався магічній дії. У нашому роду постійно є хворі, страждаючі різними психічними розладами, неврозами; невдалі особисті життя, написані мов за одним сценарієм, хронічні жіночі захворювання, безпліддя, розпуста, ранні смерті дітей і чоловіків, спадкові ендокринні захворювання, складний характер у багатьох родичів тощо.

 
Нехай Господь пожаліє людей і пошле дощ!
17.06.2012 17:56

Нехай Господь пожаліє людей і пошле дощ!Небачена спека – виснажлива й тривала, що панує над багатьма землями Черкащини та інших областей, спонукає нас знову й знову замислитисся над нашими стосунками з Творцем Небесним, згадати слова святих подвижників про часи спеки й засухи. Пропонуємо нашим боголюбивими читачам слово афонського старця Паїсія Святогорця під час тривалої засухи в Греції.

Насколько же премудро все устроено Богом! Тают снега — наполняются источники. Но вот сейчас — ни снега, ни дождя. Что же из всего этого выйдет? Что будут пить люди? Да пожалеет Бог мир, да умилостивится Он над нами и пошлет дождь. Ведь если будет продолжаться засуха, то потихоньку засохнут даже листья на деревьях. На маслинах не будет видно не то что зеленого плода, но даже зеленого листочка. Что бы ни посеял человек, если Бог не покропит сверху святой водою, то есть дождем, то все посаженное засохнет. Дождь — это святая вода.

 
Мода на татуїровки: ознака прогресу чи символ язичницької дикості?
14.06.2012 11:08

Мода на татуїровки: ознака прогресу чи символ язичницької дикості?Була дуже здивована, коли вчора на одному з провідних національних телеканалів побачила сюжет про фестиваль татуїровки, що проводився не десь, а в Києві. Кажуть, що мати татуїровку тепер надзвичайно модно. От і ходять з цими тавром і хлопці, і дівчата, і молоді, і старі. Здається, що розум у людей остаточно затьмарився. А може це й нормально, просто я така відстала від життя? Може й мені слід піти й теж зробити якусь татуїровку? Як узагалі Православна Церква ставиться до цієї моди? І чи можна взагалі назвати це модою?

Світлана Н., м. Черкаси

Відповідає протоієрей Олексій Лукаш, Смілянське благочиння

 
Важко в церкві…
12.06.2012 09:01

Важко в церкві…Вирішила написати вам. Просто розповісти про себе, про свій внутрішній біль і про те, що інші не бачать, про те, про що немає з ким поговорити. Зовсім нещодавно я почала ходити в церкву. Одна жінка сказала мені: сходь у церкву на службу. Пішла. Якось не надто й хотілося, і побоювалася, і взагалі неспокійно на душі було, але все-таки пішла.

Зайшла в церкву, тільки переступив поріг (служба вже почалася) і отут мене як прорвало - розплакалася. Не знаю - чому, сама навіть не розумію - стояла й плакала. Не можу сказати, що в цей момент зрозуміла я, усвідомила, що це саме те, що я шукала. Ні, зовсім навіть навпаки – я ні про що не думала, просто стояла й плакала, нікого й нічого не зауважуючи навколо. Це було в перший раз. Десь через тиждень пішла знову, потім ще заходила й під кінець служби, ходила й до початку. І отут почалося найцікавіше.

 
<< Перша < Попередня 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 Наступна > Остання >>

Сторінка 68 з 70

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні763
mod_vvisit_counterВчора2323
mod_vvisit_counterМісяць41830
mod_vvisit_counterЗа весь час1514833

Зараз онлайн: 22
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ