Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Нехай Господь пожаліє людей і пошле дощ!
17.06.2012 17:56

Нехай Господь пожаліє людей і пошле дощ!Небачена спека – виснажлива й тривала, що панує над багатьма землями Черкащини та інших областей, спонукає нас знову й знову замислитисся над нашими стосунками з Творцем Небесним, згадати слова святих подвижників про часи спеки й засухи. Пропонуємо нашим боголюбивими читачам слово афонського старця Паїсія Святогорця під час тривалої засухи в Греції.

Насколько же премудро все устроено Богом! Тают снега — наполняются источники. Но вот сейчас — ни снега, ни дождя. Что же из всего этого выйдет? Что будут пить люди? Да пожалеет Бог мир, да умилостивится Он над нами и пошлет дождь. Ведь если будет продолжаться засуха, то потихоньку засохнут даже листья на деревьях. На маслинах не будет видно не то что зеленого плода, но даже зеленого листочка. Что бы ни посеял человек, если Бог не покропит сверху святой водою, то есть дождем, то все посаженное засохнет. Дождь — это святая вода.

 
Мода на татуїровки: ознака прогресу чи символ язичницької дикості?
14.06.2012 11:08

Мода на татуїровки: ознака прогресу чи символ язичницької дикості?Була дуже здивована, коли вчора на одному з провідних національних телеканалів побачила сюжет про фестиваль татуїровки, що проводився не десь, а в Києві. Кажуть, що мати татуїровку тепер надзвичайно модно. От і ходять з цими тавром і хлопці, і дівчата, і молоді, і старі. Здається, що розум у людей остаточно затьмарився. А може це й нормально, просто я така відстала від життя? Може й мені слід піти й теж зробити якусь татуїровку? Як узагалі Православна Церква ставиться до цієї моди? І чи можна взагалі назвати це модою?

Світлана Н., м. Черкаси

Відповідає протоієрей Олексій Лукаш, Смілянське благочиння

 
Важко в церкві…
12.06.2012 09:01

Важко в церкві…Вирішила написати вам. Просто розповісти про себе, про свій внутрішній біль і про те, що інші не бачать, про те, про що немає з ким поговорити. Зовсім нещодавно я почала ходити в церкву. Одна жінка сказала мені: сходь у церкву на службу. Пішла. Якось не надто й хотілося, і побоювалася, і взагалі неспокійно на душі було, але все-таки пішла.

Зайшла в церкву, тільки переступив поріг (служба вже почалася) і отут мене як прорвало - розплакалася. Не знаю - чому, сама навіть не розумію - стояла й плакала. Не можу сказати, що в цей момент зрозуміла я, усвідомила, що це саме те, що я шукала. Ні, зовсім навіть навпаки – я ні про що не думала, просто стояла й плакала, нікого й нічого не зауважуючи навколо. Це було в перший раз. Десь через тиждень пішла знову, потім ще заходила й під кінець служби, ходила й до початку. І отут почалося найцікавіше.

 
Видовищ і хліба! Хліба і видовищ!
10.06.2012 10:37

Видовищ і хліба! Хліба і видовищ!Чемпіонат Європи з футболу, що розпочався на спортивних аренах України й Польщі, вже настільки затьмарив розум, вибухнув такими запеклими емоціями, що, здається в житті суспільства вже немає нічого іншого, крім футболу і бажання стати свідком, хто ж переможе. До цих прогнозів залучені всі: спортивні журналісти-оглядачі, коментатори, тренери, екстрасенси, відьми, слони, черепашки, тхори… До телевізійних екранів прикуті сотні тисяч людей, вже не говорячи про те, що робиться на трибунах стадіонів, у так званих «фан-зонах», де збираються величезні натовпи охоплених емоціями вболівальників. Рікою ллється пиво, з’їдаються тони фастфудів, чіпсів, різноманітних нашвидкуруч приготовлених страв.

Видовищ і хліба! Хліба і видовищ! – от що є головним гаслом сьогодення й триватиме ще цілий місяць. А розпочався піст – Петрівки. Церква знову й знову закликає бути стриманими у всьому: вчинках, думках, емоціях…

 
Мене врятував Господь…
08.06.2012 23:42

Мене врятував Господь…Про цю неймовірну історію, яка трапилась з кам’янчанкою Ольгою Незюк, у свій час писала навіть центральна преса України. І головне запитання, яке виникає щоразу після того, як дізнаєшся про те, що довелося пережити цій літній жінці, досі залишається без чітко визначеної відповіді: а як таке взагалі могло статися? Чого в цій історії більше: якогось незбагненного збігу обставин, чогось навмисного або звичайної людської недбалості?

А почалася ця історія ще 6 травня 1996 року, коли Ольга Максимівна з підозрою на злоякісну пухлину потрапила на хірургічний стіл обласного онкологічного центру. Фахівці там високого рівня, тому операція була зроблена професійно і – що потім стало найбільш втішливим для хворої – вилучена пухлина виявилася не загрозливою для її життя.

 
<< Перша < Попередня 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 Наступна > Остання >>

Сторінка 69 з 70

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні757
mod_vvisit_counterВчора1278
mod_vvisit_counterМісяць28334
mod_vvisit_counterЗа весь час2070353

Зараз онлайн: 21
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ