Старец архимандрит Клеопа (Илие, 1912–1998) широко известен как великий духовник румынского монашества и наставник многих мирян, которые тысячами приходили к нему за духовной помощью. Предлагаем читателю фрагменты русской публикации его книги «Ценность души», вышедшей в Издательстве Сретенского монастыря.

Ни в чем так не может быть уверен человек на земле, как в смерти. Поживешь ли еще, этого ты не знаешь; станешь ли богаче, не знаешь; станешь ли здоровее, чем сейчас, тоже не знаешь, а о том, что умрешь, знаешь. И никто не может оспорить эту истину.
Слышишь, что сказал Бог в начале мира: «смертью умрешь» (Быт. 2, 17)? А Божественное Писание у Иисуса, сына Сирахова, говорит: «все мы умрем» (Сир. 8, 8).
Знай одно: смерть есть жизнь для тех, кто не забывает о ней. Пока предки наши, прародители Адам и Ева, не забывали о смерти, они жили в раю. А когда забыли о смерти — умерли душой, а через девятьсот с лишним лет умерли и телом.
Итак, смерть, как говорит святой Иоанн Дамаскин, есть жизнь для тех, кто не забывает о ней. Смерть, если мы не забываем о ней, дает нам жизнь вечную.
Святой Василий был спрошен великим философом Евбулом, его другом из Александрии:
— Какая философия в мире самая великая, особенно в мире христианском ?
Он ему ответил:
— Всегда думать о смерти.

Сообщения о чудесных явлениях - не редкость, однако в Церкви считают, что к подобным фактам необходим взвешенный подход. О том, что считать чудом и как относиться к случаям мироточения - справка "Правмира".

Мироточение — явление, связанное с появлением маслянистого вещества, испускающего благоухание на иконах и мощах святых. Различные случаи мироточения отличаются друг от друга по виду, цвету и консистенции появляющейся жидкости.

Как подтверждают факты мироточения?

Из-за многочисленных сомнительных фактов появления мира на иконах в Русской Православной Церкви существует процедура комиссионного освидетельствования мироточения.
При обнаружении истечения мира на иконе о факте докладывают в епархиальное управление, которое направляет на место происшествия специальную комиссию. Участники комиссии опрашивают свидетелей, осматривают и изучают икону: её местоположение, условия хранения.

«Царство Боже силою здобувається,
і хто докладає зусилля, здобуває його»
(Мф. 11:12)

Возлюблені у Христі брати i сестри!
Вітаю вас з Прощеною неділею та прийдешньою Великою Чотиридесятницею!
Ми вступаємо у Великий пiст – найважливiший та найдавнiший з ycix багатоденних постiв. Великий пiст – це спасительний перiод пiдготовки до найвеличнiшої подiї – зустрiчi Воскреслого Господа нашого Iicyca Христа. Великиий піст – це особливий час служiння Богy ближнiм. Це час для покаяння i для активної боротьби зi своїми грiхами та пристрастями. Господь наш Iicyc Христос вказав нам на значення посту, сказавши, що зла сила виганяється тiльки молитвою i постом (див. Мф. 17:21). Тому Biн Сам постився в пустелi, здолавши вci спокуси, якi пропонував Йому диявол.
Перш нiж увiйти у Великий пiст, Свята Цepквa встановила особливий День, коли кожен з нас вiд щирого cepця, у дусi любовi повинен попросити пробачення у своїх рiдних та близьких, а також в ycix, хто нас оточує. Нам треба навчитись прощати. Це нелегка праця, яка потребує багато сил. Святi Отцi вчать, що злобу людей треба перемагати не ворожнечею, не гнiвом чи ненавистю, не помстою або вiдповiддю образою за образу, а християнськими кротостю та терпiнням.
Святитель Iнокентiй Херсонський, розмiрковуючи над значенням Великого посту, зазначає, що у цей перiод кожному необхiдно зробити усе можливе для звiльнення наших душ та сердець вiд грiховної отрути. За цей час, за словами святителя, усi ми повиннi старанно заглибитися у своє життя та coвіcть i якомога скорiше зiйти з неправильного шляху, який веде у пекельну прірву. Сенс Великого посту полягає не тiльки в утриманнi вiд їжi, а саме в удосконаленнi нашої любовi до Бога i ближнiх, оскiльки саме на любовi фундуються yci християнськi чесноти.
Iгнорування роботи над собою та над cвоїм внутрiшнiм cвітoм, без cyмнівy, призводятъ до втрати душевного миру та спокою, що має вплив i на вcix оточуючих. Ми з болем у серцi вже тривалий час спостерiгаємо, як не вщухають бойовi дiї на Сходi України. Усе це яскраво свiдчить про вiдсутнiсть любовi та порозумiння мiж нами. Ми не перестаемо щодня просити у Всемилостивого Творця змилуватись над нами та низпослати мир нашiй багатостраждальнiй Батькiвщинi. Ми також просимо i вcix, вiд кого це залежить, стати на стежину добра та зробити усе можливе для настання миру в Укpaїнi. Прощена недiля – саме той день, коли це можна i потрiбно зробити.
Просимо Бога, щоб цей Великий пiст став тим перiодом, коли ми через пiст та молитву очистимось вiд усiлякої грiховної скверни, пробачимо один одного, принесемо Богу щиросердне покаяння i наповнимо нашi душi та серця миром i любов'ю до Бога та ближнього. Тiльки так ми зможемо повернути мир і Боже благословення нам i нашiй Україні.
Возлюбленi у Христi! Господь дарував нам пiст, тому що постом пробуджується i очищається людський дух та відновлює свою владу над тiлом. Молитвою, постом, поклонами та відвідуванням храму ми зуміємо досягти поставленої мети викорiнення згубних проявiв душi i стяжання християнських чеснот.
На завершення, вже за традицiею, благословляємо вiрним нашої Української Православної Церкви протягом всього перiоду Великого посту кожен день прочитувати по однiй главi зi Святого Євангелiя. Цe буде нашим посильним подвигом та жертвою перед Богом для настання довгоочiкуваного миру на нашiй Українськiй землi. Нехай Господь благословить нашу землю i ycix нас!
«Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання Святого Духа з усіма вами. Амінь» (2 Кор. 13:13).

+ ОНУФРІЙ,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви

http://news.church.ua/2017/02/22/poslannya-blazhennishogo-mitropolita-kijivskogo-i-vsijeji-ukrajini-onufriya-do-pastvi-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-z-nagodi-proshhenoji-nedili-ta-pochatku-velikogo-postu/

У Черкасах військовослужбовців позбавили можливості отримувати духовну опіку. Вперше з часів періоду радянських гонінь храм при військовій частині вирішили закрити, а не побудувати. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Свою стурбованість таким ініціативам адміністративного апарату при Міністерстві оборони висловили відразу ж у Душпастирській раді при Міноборони.
Як повідомили у Синодальному відділі УПЦ по взаємодії зі Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України, Міністру оборони вже надіслано відповідний лист.
«Представники різних конфесій підтримали нас і висловили свою стурбованість тим фактом, що в період введення капеланства в Україні у військових частинах почали закривати храми, — зазначив заступник голови відділу архімандрит Лука (Винарчук). — Це що ж виходить, однією рукою ми будуємо, а іншою руйнуємо? При тому, руйнуємо те, що було багатьма роками напрацьовано. Адже храм обладнати у військовій частині — це робота не одного дня. Якщо священик вже багато років там служить, це означає, що у нього є авторитет серед військовослужбовців, йому довіряють».