Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Ювілей знищеної святині Черкаського краю
21.12.2014 14:04

Ювілей знищеної святині Черкаського краюМало хто із старожилів Черкас сьогодні пам'ятає славетний Свято-Миколаївський собор у самісінькому центрі міста, а ще менше хто знає про те, що давно зруйнований собор цього року відмічав би 150-річний ювілей свого освячення. Цей красень-храм так і дожив до цього ювілею: він був знищений безбожниками. 150 років тому - 19 грудня 1864 року - у свій храмовий храмовий день митрополитом Київським Арсенієм (Москвиним) при великій кількості духовенства і прочан був звершений чин великого освячення новозбудованого храму.
Але історія соборної Церкви Черкас починається ще наприкінці XVII - початку XVIII століть. 1693 року була закладена, а 1717 року з благословення митрополита Варлаама (Ясинського) освячена місцевим протоієреєм Кирилом Клиницьким дерев'яна Миколаївська Церква.
Пізніше було вирішено побудувати кам'яну велику трикупольну церкву вже у центрі міста. І 1861 року стверджується генплан, розпочинається будівництво кам'яного собору із дзвіницею у псевдо-готичному стилі. Дбанням заможних містян, а найбільше мецената Колодочки та коштом, який заповів на будівництво храму на той час спочилий штабс-лікар Андрій Росгопоровський.
Уже за три роки у центрі міста стояв красень-собор, а у 1879 році біля храму було відкрито Соборну площу, яка власне єдине, що на сьогоднішній день нагадує про те, що там колись розташувалося, а вже біля храму і на усій території площі були збудовані торгові ряди та торгові наметі. На той час базар а також ярмарки, які проходили тричі на рік, були цетром громадського життя Черкас.
Трохи більше як 50 років православні священнослужителі возносили свої молитви за мир і спокій міста Черкас, здоров'я всіх, хто живе і за вічний спокій усіх хто жив у ньому. Але з приходом радянської влади Православна Церква у Черкасах також зазнала величезного гоніння. Спочатку собор був закритий, потім переданий обновленцям, після обновленців знову був закритий і розграбований. Так і достояв у «мерзости запустения» до початку Великої Вітчизняної Війни, і вже псля окупації міста німцями на прохання громади були відновлені богослужіння, але його сумна доля була уже не за горами.
Добігала кінця Велика Вітчизняна війна, німецька армія не змогла захопити весь світ і терпіла поразку за поразкою, втрачаючи завойовані території. Одні із запекліших боїв розгортались при форсуванні Дніпра Другим Українськім фронтом під командуванням генерала Ватутіна. Достименно тепер невідомо, чия бомба потрапила у собор, радянська чи німецька, та і не має цей факт значення, тому що від колишнього красеню собору залишились лиш обгорілі стіни та почорнівший шпиль дзвіниці. Таким був сумний початок кінця головного храму міста.
Після війни громада собору звернулася до органів влади із проханням повернути святиню до життя, відбудувати її, але відповідь була одна: мовляв, народне господарство треба підіймати, відбудовувати місто, піднімати з руїн столицю Київ та інші, нема коли займатися мракобіссям. У такому стані і вже без стін зустрів сплюндрований собор початок 50-их років двадцятого сторіччя. На початку 50-их рештки стін і фундамент були розібрані, адже у 1954 році відбулося проголошення самостійної Черкаської області, і в центрі міста, на місці Соборної площі і частково собору було збудовано будівлю облдержадміністрації для нової області. А на самому місці, де стояв собор, нині проходить вулиця Лазарева та стоять жилі будинки.
Із спогадів одної старожилок Черкас мені довелося почути, що на розборку фундаменту і стін пішло більше п'яти років, а найбільше проблем було із розбором фундаменту, тому що будувалось міцно, на віка. Після цього можна тільки здогадуватися, якої міцності була будівля собору і якої сили був вибух...
Разом із собором було знищене і найбільше кладовище міста, яке представляло собою унікальний некрополь відомих людей та інтелігенції Черкас. Зокрема, там були поховані і згаданий вище меценат Колодочка, настоятелі та священики Миколаївського собору, а також прості прихожани.
Минали роки, дестиріччя... Минула і богоборницька радянська влада яка не залишила ні одного храму у місті, почалося відродження, пошук свого буття, пошук Бога...
1992 року утворено Черкаську єпархію, і перед її правлячим, щойно рукопокладеним єпископом Софронієм лежала не проста задача відбудувати та відновити знищену та сплюндровану духовність у Черкасах та області. І не дарма колишнє соборне кладовище, яке згодомм стало «Парком культури та відпочинку ім.1-ого травня» стало місцем будівництва нового собору (відбудувати його на історичному місці було просто не реально)
Нинішній величний Свято-Михайлівський кафедральний собор містить у собі згадку про свого попередника: саме лівий приділ нового собору, у якому правляться служби у будні дні, освячено на честь Святителя Миколая, і знову возносяться молитви цьому великому чудотворцю і святому угоднику Божому за наше місто і всю Україну. Віримо, що завжди так і буде...

Протодиякон Іоанн Поліщук

На фото: рештки вцілілого храму незадовго до знищення та загальний вид Соборної площі у центрі Черкас.

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні497
mod_vvisit_counterВчора2648
mod_vvisit_counterМісяць53681
mod_vvisit_counterЗа весь час1726838

Зараз онлайн: 41
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ