Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Як правильно зустріти Різдво Христове
31.12.2018 14:40

Як правильно зустріти Різдво ХристовеЗа задумом Божим людина була створена з фізичної складової тіла і містичної душі. З перших сторінок Біблії ми читаємо про те, що людина була поставлена Богом доглядати за Едемським садом, а сполучення в людині земного і небесного зробило людину вінцем творіння. Через людину увесь видимий світ підтримує свій зв'язок, спілкується з Богом. Богослужіння церковне, яке покликане збагачувати людину духовно і підносити ще вище у своєму достоїнстві обожнення, складається з основних семи таїнств. Під час кожного із семи таїнств звершується священиком, чи єпископом видиме дійство, та невидиме, де діє Святий Дух. Усе богослужіння Православної Церкви має свій символізм. Кожне видиме дійство підносить богомольця до невидимого Бога. Благодать Святого Духа по мірі достоїнства та сприйняття тієї чи іншої людини, у тій чи іншій мірі торкається до неї.
Богослужіння церковні, у залежності величі свята, бувають тієї чи іншої торжественності. Є буденні служби, є недільні і святкові. Обрядовість тих чи інших свят часто витримується навіть людьми маловіруючими, чи малоцерковними. Це ми добре бачимо у такі свята як Воскресіння Христове, Богоявлення, Преображення, Вербна Неділя. Неможливо у цій плеяді спасительних Євангельських подій оминути увагою і наближення такого свята як Різдво Христове.


ПІСТ


Великому і спасительному дню Різдва Господа нашого Ісуса Христа передує сорокаденний піст, більша частина якого на сьогодні вже пройшла. Останні сім днів цього посту по своїй суровості прирівнюється до Великого. Від початку цей піст власне і складався з цього останнього тижня, що і згадується у джерелах ІV сторіччя, але після реформи патріарха Луки Хрисоверга у 1166 році він продовжується до сорока днів, що раніше було обов'язково тільки для іноків. У першопочаттковому вигляді дортримуються його тільки дохалкідонскі церкви, які не визнали рішень ІV Вселенського Собору і порвали спілкування з іншим християнським світом.
Чому саме останній тиждень і що у ньому відбувається такого незвичного? Незвчине відбувається у богослужінні, під час якого хоча немає такого контрасту з іншими днями як у Великому Пості, але є свої відмінності. Так починаючи з утрені на 2 січня до богослужінь у обов'язковому порядку додається мале повечір'я під час якого щодня читається канон, або трипіснець (частина канону), які розкривають з різних історичних і богословських позицій зміст свята, що наближається.
СВЯТВЕЧІР
Святвечір, або сочельник (від церковнослов'янського сочиво, тобто коливо, або більш зрозуміло нам кутя). Власне святкування Різдва Христового починається з вечірнього богослужіння напередодні 6 січня. Не дивлячись на те, що піст закінчується тільки після Божественної Літургії у сам день свята, свято розпочинається дещо раніше, що помітно виражено у зв'язку церковно-богослужбового циклу цих святих днів.
Богослужіння сочельника розпочинається як завжди ввечері напередодні вечірнею, малим повечір'ям з останнім особливим каноном передсвята, та утренею, але без 1-ого часу. Зранку 6 січня розпочинається богослужіння із так званих Великих, або Царських Часів. Чому царських? Тому що у Візантії на цьому богослужінні неодмінно був присутнім сам імператор, який і читав псалми, та співав з кліросом уставні піснеспіви. На відміну від звичайних часів до царських додаються читання з Старого Завіту паримії, Апостол і Євангеліє. Звершуються вони за уставом на середині храму з кадіннями на кожному часі. Після часів звершується велика вечірня свята із вісьмома Старозаповітніми читаннями у яких розкриваються пророцтва про пришестя у світ Спасителя. Після цих читань читається Апостол, Євангеліє і далі служба переходить у Божественну Літургію святителя Василія Великого, по закінченні якої виноситься в центр храму ікона Різдва Христвого та вперше співається тропар і кондак свята.
Якщо Різдво Христове припадає у неділю, або як цього річ у понеділок, то царські часи звершуються у п'ятницю і без Божественної Літургії, а тому хто хоче у п'ятницю причаститися то Літургія у цей день не правиться. Власне богослужіння Царських часів відбувається тільки тричі в рік: у Велику П'ятницю до виносу Плащаниці, та напередодні Різдва і Богоявлення. До ІV сторіччя східна Церква святкувала ці два свята разом, але починаючи з цього часу за прикладом західної розділила святкування, тому й богослужіння цих свят схожі.


ДО ПЕРШОЇ ЗІРКИ?


У народному розумінні ми зустрічаємо переконання, що їсти у день сочельника можна тільки після появи першої зірки на вечірньому небі. Як було вище сказано, що богослужіння свята починається згідно уставу після обіду з вечірні і закінчується коли на дворі короткий зимовий день вже доходить до вечора. Саме тому якщо святвечір припадає у неділю чи суботу, щоб не порушувати святість цих днів богослужіння звершується у звичний час і дозволяється дві трапези, а не одна як зазвичай ввечері у сочельник. І в ці дні звершується спочатку Літургія а потім вже вечірня із уставними читаннями та славленням Різдву Христовому. Варто зазначити що літія з освяченням п'яти хлібів, пшениці вина і єлею звершується не на вечірній як зазвичай а після Великого Повечір'я. Чому так? У древній Церкві, а багато де і тепер богослужіння самого свята правиться вночі. Щоб віряни могли себе підкріпити на нічне бдіння в кінці Великого Повечір'я звершується літія. Щоб віряни могли причаститися у сам день свята, повечір'я повинно початися заздалегідь, з запасом часу, щоб літія була звершена до півночі.
Саме звідси походить благочестивий звичай вкушати їжу в цей день з настанням вечірньої пори.


КУТЯ ЧИ КОЛИВО?


Основною стравою у цей день в зв'язку з суворістю посту є розварена та підсолоджена медом пшениця, яка називається кутею або коливом. Ця страва зазвичай прикрашається зверху сухофруктами, цукатами, з них викладується зображення Святого Хреста. Грецькі, а особливо афонські колива взагалі цілі витвори мистецтва. Ця страва має два найменування і хотілося б внести ясність чому саме так повелось. Отже як говорить журнал «Пастырский собеседник» за 1899 рік: «Термін коливо походить від грецького colovion, чи від латинського colluvio і означає змішання, або зібрання. Чотирнадцята глава «Типікону» (Типікон, або церковний устав) вказує на кутю називаючи її заупокійною. Не дивлячись на це, найменування кутя перейшло в нас на основну страву святвечора. Беручи до уваги сказане в змісті чинопослідувань служебника ми читаємо: «Чин благословіння колива, принесеного у храм на честь і пам'ять Господських свят чи пам'ять Святих Угодників Божих», а в іншому чинопослідуванні читаємо наступне: «Чин над кутею в пам'ять померлих».
«Ліва сторона Вівтаря де знаходиться Жертвоник раніше називався кутейником. В нього вносились коливо за здоров'я, а також по душах померлих служились малі панахиди з приношенням куті» (13 глава Стоглавого собору).
Що стосується заздравного колива, то приклад цього ми бачимо тільки один раз у рік на першому тижні Великого Посту коли згадуємо чудо великомученика Феодора Тирона. Саме з цього часу пішла традиція готувати коливо у пам'ять святих чи свят.
Різдвяна ж страва готується в пам'ять свята, а не у пам'ять померлих, тому все таки більш логічно назвати її коливом чим кутею.
Позаяк кожен із нас повинен думати не про коливо чи кутю або про святковий стіл, про щось інше, а повинен вознести своє серце у вишину небесну і очистивши душу постом, молитвою спробувати у тиші святої Різдвяної ночі почути спів ангелів, які прославляють новонародженого Христа Спасителя словами: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, між людьми благовоління».

Протодиякон Іоанн Поліщук,
Черкаська єпархія

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні897
mod_vvisit_counterВчора1221
mod_vvisit_counterМісяць25815
mod_vvisit_counterЗа весь час2622036

Зараз онлайн: 23
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ