Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Чи легко сказати: «Прости»?
04.03.2020 13:35

Чи легко сказати: «Прости»?Перед початком Великого посту за уставом Православної Церкви по всіх храмах правиться чин прощення. Він надзвичайно зворушливий: християни за прикладом свого Спасителя вступають на подвиг посту, боротьбу з власними пристрастями, гріховними звичками. Але спостерігаючи за тим, як це відбувається останнім часом, мушу визнати, що цей дуже древній християнський чин нині став трохи схожий на рольову гру – теж зворушливу, добру, навіть солодку. Всі в храмі стоять збуджені і чекають, що ось настане цей момент, і буде так приємно просити один у одного вибачення! Люди шикуються у ланцюжок і кланяються один одному, промовляючи зазвичай тричі: «Прости мене! Прости мене! Прости мене!» У відповідь лунає теж трикратне: «Бог простить, і мене простіть». Багатьом здається, що вони виконали все, що від них треба. Натомість просити один у одного вибачення – це завжди дуже і дуже важко, це велика праця перед Великим постом. Християни кажуть устами: «Прости мене» – а в очах ворожнеча.
Все це кипить, розриває Церкву, роздирає світ, і тому який сенс у цьому дні? Ось так просто прийти і сказати: «Вибачте мене Христа ради!» – «Бог простить»? Як це все добре! А вийдеш у світ, а там немає ніякого прощення, і нікому, і ніколи, і від нас немає прощення.
Адже ми навіть не дуже розуміємо, що це таке прощення. А кого пробачити? А за що пробачити? А чи можна пробачити? А чи треба пробачити? Ми не знаємо навіть, що це таке. У нас є тільки досвід прощення нами хороших друзів і знайомих. У нашому досвіді є тільки це приємне, солодке почуття, коли нам на ногу наступили, і ми нарешті здатні це пробачити.
Але зараз у світі вже все зовсім по-серйозному, по-справжньому серйозно. Християни не люблять один одного, християни ненавидять один одного, християни розділені національно, політично – як завгодно. Все в цьому світі з'єднує людей тільки на грунті ворожнечі, ділять на щільні, монолітні групи, ворогуючі одна з одною. Де наша віра? Де Євангеліє в нашому житті? Де щось таке, що могло б явити цьому світу правду про нашу віру, правду про Христа?
Мені здається, що в Прощену неділю і протягом усього посту ми повинні думати про це, а не про те, як ми будемо раз на рік один до одного підходити і ласкаво один одного прощати. Це все дуже мило, звичайно, це чудово, але ми повинні подумати про щось більш важливе. Ми щось в цьому світі вміємо по-справжньому зберігати? Ми щось в цьому світі можемо по-справжньому явити? Ми можемо в цьому світі зберегти когось, коли він вже на межі відпадання, на межі розлучення, на межі того, щоб грюкнути дверима і плюнути нам в обличчя?
Про це, мені здається, нам всім, християнам, треба думати і молитися не лише під час посту, а щодня. Звичайно, хочеться зняти всяке лушпиння, тому що накипіло за цей час у кожного дуже багато, але цей накип – не проти нас, тут присутніх в цьому прекрасному храмі, в цьому чудовому приході, де ми всі знаємо один одного. Це іржа, яка роз'їдає наші серця. Як її з себе скинути? Як прибрати її з серця? Про це давайте будемо думати і молитися цим Великим Постом. Давайте будемо до себе уважні, щоб всякий зародок злоби, відторгнення, ненависті, ворожнечі світу цього ми могли кинути перш за все з себе і по-справжньому себе зцілити.

Протоієрей Олександр Гаган,
настоятель Покровського храму с. Теклине, Смілянський район

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1469
mod_vvisit_counterВчора1053
mod_vvisit_counterМісяць7837
mod_vvisit_counterЗа весь час3018576

Зараз онлайн: 40
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ