Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Чи легко сказати: «Прости»?
04.03.2020 13:35

Чи легко сказати: «Прости»?Перед початком Великого посту за уставом Православної Церкви по всіх храмах правиться чин прощення. Він надзвичайно зворушливий: християни за прикладом свого Спасителя вступають на подвиг посту, боротьбу з власними пристрастями, гріховними звичками. Але спостерігаючи за тим, як це відбувається останнім часом, мушу визнати, що цей дуже древній християнський чин нині став трохи схожий на рольову гру – теж зворушливу, добру, навіть солодку. Всі в храмі стоять збуджені і чекають, що ось настане цей момент, і буде так приємно просити один у одного вибачення! Люди шикуються у ланцюжок і кланяються один одному, промовляючи зазвичай тричі: «Прости мене! Прости мене! Прости мене!» У відповідь лунає теж трикратне: «Бог простить, і мене простіть». Багатьом здається, що вони виконали все, що від них треба. Натомість просити один у одного вибачення – це завжди дуже і дуже важко, це велика праця перед Великим постом. Християни кажуть устами: «Прости мене» – а в очах ворожнеча.
Все це кипить, розриває Церкву, роздирає світ, і тому який сенс у цьому дні? Ось так просто прийти і сказати: «Вибачте мене Христа ради!» – «Бог простить»? Як це все добре! А вийдеш у світ, а там немає ніякого прощення, і нікому, і ніколи, і від нас немає прощення.
Адже ми навіть не дуже розуміємо, що це таке прощення. А кого пробачити? А за що пробачити? А чи можна пробачити? А чи треба пробачити? Ми не знаємо навіть, що це таке. У нас є тільки досвід прощення нами хороших друзів і знайомих. У нашому досвіді є тільки це приємне, солодке почуття, коли нам на ногу наступили, і ми нарешті здатні це пробачити.
Але зараз у світі вже все зовсім по-серйозному, по-справжньому серйозно. Християни не люблять один одного, християни ненавидять один одного, християни розділені національно, політично – як завгодно. Все в цьому світі з'єднує людей тільки на грунті ворожнечі, ділять на щільні, монолітні групи, ворогуючі одна з одною. Де наша віра? Де Євангеліє в нашому житті? Де щось таке, що могло б явити цьому світу правду про нашу віру, правду про Христа?
Мені здається, що в Прощену неділю і протягом усього посту ми повинні думати про це, а не про те, як ми будемо раз на рік один до одного підходити і ласкаво один одного прощати. Це все дуже мило, звичайно, це чудово, але ми повинні подумати про щось більш важливе. Ми щось в цьому світі вміємо по-справжньому зберігати? Ми щось в цьому світі можемо по-справжньому явити? Ми можемо в цьому світі зберегти когось, коли він вже на межі відпадання, на межі розлучення, на межі того, щоб грюкнути дверима і плюнути нам в обличчя?
Про це, мені здається, нам всім, християнам, треба думати і молитися не лише під час посту, а щодня. Звичайно, хочеться зняти всяке лушпиння, тому що накипіло за цей час у кожного дуже багато, але цей накип – не проти нас, тут присутніх в цьому прекрасному храмі, в цьому чудовому приході, де ми всі знаємо один одного. Це іржа, яка роз'їдає наші серця. Як її з себе скинути? Як прибрати її з серця? Про це давайте будемо думати і молитися цим Великим Постом. Давайте будемо до себе уважні, щоб всякий зародок злоби, відторгнення, ненависті, ворожнечі світу цього ми могли кинути перш за все з себе і по-справжньому себе зцілити.

Протоієрей Олександр Гаган,
настоятель Покровського храму с. Теклине, Смілянський район

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Останні коментарі

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні200
mod_vvisit_counterВчора2720
mod_vvisit_counterМісяць20632
mod_vvisit_counterЗа весь час3246905

Зараз онлайн: 41
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ