Преподобні печерські аскетичним життям і неперервною молитвою досягли святості, наповненості благодаттю Святого Духа. А ця наповненість благодаттю дає можливість дари Святого Духа передавати іншим людям. Це й відрізняє похід людей до храму, до печер від походу до екстрасенса, який, на жаль, найчастіше користується силами, що не мають ніякого відношення до Святого Духа. Архімандрит Даміан (Радзіховський), блюститель Дальніх печер Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври в інтерв'ю Інформаційно-просвітницькому відділу УПЦ розповів про різницю між чудесами за молитвою святих та "допомогою" цілителів.

— Які чудеса за молитвами перед мощами Києво-Печерських преподобних зафіксовано сьогодні?

— Чудеса відбуваються постійно! Не потрібно сприймати чудо, як екстраординарну подію, у примітивному ключі, на кшталт, нічого не було — і ось щось з'явилося.
Чудо для нас — коли люди приходять із молитвою.
Не завжди до Києво-Печерської Лаври приходять воцерковлені люди. Коли трапляється біда, тоді люди відразу згадують про Бога, про святині. Буває, що людина приходить до монастиря — і кардинально змінює своє життя, вперше підходить до Таїнства Сповіді, Причастя. Людина починає вести церковне життя, і Господь, за молитвами преподобних, допомагає їй.
Часто люди, які звертаються в молебнях із проханням про допомогу до преподобних, отримують, наприклад, зцілення від тяжких хвороб. Я знаю особисто таких вірян. Неодноразово я звершував молебні, сповідував, причащав людей, які хотіли змінити своє життя. Так, у однієї людини виникла онкологія, вона сповідалась, причастилась, ми звершили молебень біля мощей преподобних, помазували її миром від мироточивих глав. Потім та людина телефонує і розповідає, що під час контрольної операції на щитовидній залозі лікарі зробили розріз, але не виявили пухлину, яку до того діагностувала МРТ.
Хтось каже, що це випадковість. Особисто я розумію, що це — чудо, яке преподобні явили нам своїм заступництвом.
У печерах завжди чергують послушники, братія монастиря, і люди часто ставлять питання, як потрібно помолитися, як потрібно вклонитися преподобним. Лаврські насельники стараються пояснити, підказати, а якщо, через певні причини, не знають відповіді на певне питання, то радять звернутися до того чи іншого священика.

9 вересня, в день святої мучениці Наталії, жителі сіл Нехайки і Привітне, із благословення та за участю архімандрита Лукіана, настоятеля церкви Святого Воскресіння села Безпальче, та протоієрея Сергія, настоятеля Свято-Покровського храму села Нехайки, здійснили паломництво святими місцями Черкащини.

Наша духовна мандрівка розпочалася з Черкаського кафедрального Свято-Михайлівського собору, який є найвищим і найбільшим православним храмом України. Тут ми поспілкувалися з Богом: віддали славу, склали подяку і принесли свої прохання. Собор приємно вразив своєю монументальністю, красою, доброчинністю.
Далі наш маршрут проліг на славну Чигиринщину. У Свято-Троїцькому монастирі міста Чигирина ми вдячно приклонилися до нетлінних мощей святих. У селі Суботові нашу увагу привернула Іллінська церква, збудована Богданом Хмельницьким як родова усипальниця, та замчище Хмельницьких. З душевним трепетом ми побачили і відчули справжню твердиню віри – Мотронинський монастир у селі Мельники, який увіковічив на полотні Тарас Шевченко, де панує чистота, порядок, смирення і доброта служительок.

Цими днями в міській раді Черкас пройшла зустріч військовиків з представниками різних релігійних конфесій. На повістці денній – осінній призов до військової служби. Сьогодні це реальна проблема.

Серед виступаючих були військові капелани, які пропонували для обговорення актуальні проблеми, існуючі в сучасній українській армії: авторитаризм, наркоманія, нецензурна лексика, розпуста тощо. Все це є сильними демотиваторами. Було зазначено, що зусилля капеланів, які намагаються створити підтримуючі відносини з військовослужбовцями, виявляються малоефективнии.
З нашої точки зору це ще й тому, що до капеланської служби не потрапляють канонічні священики, носії благодатної наступності. Людських зусиль завжди буде замало, потрібна дія Божественної благодаті. Тільки в синергійній дії людської волі і благодаті людина може змінитися. Церковна тема сьогодні політизується, а це заважає ефективній співпраці Церкви та держави.
Патріотичні мотиви народжуються з чистого сумління, а воно формується з дитинства. Тому перед учасниками зустрічі було поставлене складне завдання – донести до юнаків розуміння своєї відповідальності, важливості строкової служби, сприйняття її як можливості набути нового життєвого досвіду, того, що вона є проявом любові до свого народу, країни.
Делегований на цю зустріч протоієрей Вячеслав зауважив, що потрібно навчати військовослужбовців молитві. Саме в молитві вони знаходимуть благодатну підтримку й опору в складних умовах строкової чи контрактної служби. Молитва допомагає проходити випробування, додає мужності, заспокоює, дозволяє створити не формальні, а особисті відносини з Богом.
Наприкінці зустрічі прийняли спільне рішення про створення мотиваційного відеороліка, в якому представники різних конфесій звертатимуться до призовників із словом підтримки та віри.

Протоієрей В'ячеслав,
Черкаська єпархія УПЦ

11 вересня (29 серпня за старим стилем) православні християни згадують Усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна – насильницьку смерть великого пророка.

Він передбачив пришестя Месії і хрестив Господа Іісуса Христа у водах ріки Йордан. «Немає долі більш величної і більш трагічної», – писав митрополит Сурожский Антоній у своїй проповіді на Усікновення глави Іоанна Предтечі.
Цього дня Українська Православна Церква згадує новозавітні події, описані в 14-тій главі Євангелія від Матвія і 6-й главі Євангелія від Марка.
Святого Іоанна Хрестителя ув'язнили в темницю за наказом царя Ірода Антипа. Ірод в той час правив у Галілеї, і великий пророк викривав гріхи та злочини його і його оточення. Тетрарх (тобто один з чотирьох римських правителів Іудеї) боявся стратити святого: його любив народ, і Ірод боявся народного гніву. Але дружина його брата Іродіада, з якою він жив разом, намовила свою дочку Саломею обманом змусити царя вбити в'язня. На бенкеті Саломея танцювала для Ірода. Танець так сподобався йому, що він поклявся виконати будь-яке її бажання. Саломея попросила голову Іоанна на блюді. Ірод виконав прохання. Так пророк прийняв мученицьку смерть.