Ваші Високопреосвященства і Преосвященства! Дорогі отці, браття і сестри!
Цього року Українська Православна Церква з почуттям особливого духовного піднесення відзначає 25-ту річницю Харківського Архієрейського Собору, який відбувся 27-28 травня 1992 р. Це була вирішальна подія в новітній історії Православ'я в Україні, і ми смиренно дякуємо Богові за Його великі милості і щедроти, які Він являв і являє Своїй Святій Церкві впродовж її історичного буття на нашій землі.
Ще з апостольських часів усі спірні питання в Церкві завжди вирішувалися на Соборах в дусі заповіданої Богом любові. Соборність — це основа церковного устрою, видимий прояв союзу вірних в Іісусі Христі, їхньої єдності у Святому Дусі. Як свідчить Святе Письмо, у багатьох тих, хто увірував, було одне серце і одна душа (див.: Діян. 4:32). Соборність — це єдність у розмаїтті, яка дозволяє кожному члену Церкви залишатися самим собою, але не дає нікому замикатися на собі. В Церкві не може бути ані авторитарних диктаторів, ані анархії та хаосу, які суперечать її Божественній природі. Соборна форма церковного управління є Богоустановленим шляхом, який дозволяє народу Божому долати усі перешкоди, що трапляються йому в подорожі до Небесної Вітчизни.

У день пам'яті покровителів Черкаського краю Святого преподобномученика Макарія, та собору новомучеників та сповідників Черкаських головні торжества пройшли біля нетлінних мощів святого преподобномученика Макарія у Михайлівському кафедральному соборі.

Напередодні було відслужене святкове всенічне бдіння із літією, полієлеєм та акафістом святому.
Зранку були відслужені дві Божественні Літургії. Після ранньої у каплиці на честь святих новомучеників Черкаських, що знаходиться поблизу собору, був відслужений водосвятний молебень із акафістом святим страстотерпцям Черкаським, а пізню Літургію очолив вікарій Черкаської єпархії Преосвященний єпископ Золотоніський Іоанн разом з прибулим на свято духовенством.
Після Літургії усі присутні були запрошені на святкову трапезу, яка була накрита для духовенства і народу у соборній дзвіниці.

Протодиякон Іоанн Поліщук

У передмісті Смілі – житловому масиві Мала Яблунівка – активно будується храм на честь новомучеників і сповідників Черкаських. Зусиллями місцевої церковної громади, настоятеля майбутнього храму протоієрея Олексія Лукаша вже виросли стіни, люди моляться і сподіваються на те, що незабаром майбутній храм буде вкрито дахом і банями.
Сьогодні, у день пам'яті святих страстотерпців землі Черкаської, тут було звершено молебень і Божественну літургію, яку очолив благочинний Смілянського округу протоієрей Петро Дмитрук. Разом з ним служили священики з інших парафій Смілянського благочиння.
По завершенні настоятель храму отець Олексій висловив щиру подяку всій церковній громаді, а найбільш активним вручив пам'ятні подарунки.

Прес-служба Черкаської єпархії УПЦ

В житиях святых мы можем прочесть, как равнодушно подвижники относились к своим телесным немощам и болезням и подчас отказывались лечиться. Известны и такие слова: больной человек – счастливый человек. Так как относиться нам, обычным людям, к своему здоровью? Нужно ли заботиться о нем и лечить свои телесные хвори, попущенные нам Богом с некоей целью? И как вести себя по-христиански во время болезни?

Всем нам известны слова апостола Павла: но если внешний наш человек и тлеет, то внутренний со дня на день обновляется (2 Кор. 4: 16). Порой эта фраза становится для христианина поводом задуматься: каким должно быть отношение верующего человека к своему здоровью? Читая жития святых, мы можем видеть, что многие из них не только изнуряли свою плоть всевозможными подвигами и трудами, но и совершенно небрегли о состоянии здоровья. Достаточно вспомнить хотя бы пример преподобного Серафима Саровского, отдавшего свое тело в руки разбойников, которые избили и искалечили его. Мы можем вспомнить пример преподобного Паисия Афонского, который имел ряд заболеваний и совершенно не заботился об их излечении. Всё это может подвести христианина к мысли, что внимание к своим болезням и проблемам организма есть что-то лишнее, ненужное и даже противоречащее христианской жизни.