«Как свинье приятно валяться в грязи, так и бесы находят для себя приятность в блуде и нечистоте».
Св. Ефрем Сирин

«"Пса сего блудного беса", когда он приходит к тебе, прогоняй духовным орудием молитвы; и сколько бы он ни продолжал безстыдствовать, не уступай ему».
Св. Иоанн Лествичник

Блуд – страсть весьма коварная. Она завладевает человеческим рассудком и потакание ей может стать одним из основных стимулов человеческой жизни. Дабы облагородить «похоть», ее нередко называют любовью. И периодически эта самая любовь не сводится исключительно к физическому влечению, но все же часто именно блудная страсть лежит у ее основания. Нередко приходится слышать: «Я ее люблю, но жениться на ней не хочу». Ну скажите, пожалуйста, о какой любви может идти речь (даже если употреблять слово любовь в чисто человеческом страстном смысле)? Эта самая любовь является совершенно неотъемлемой частью жизни. «Как дела? – спрашиваем мы при встрече. – Как работа? А на личном фронте?» Так вот если с работой перебои – это ничего. А если на личном фронте затишье – то дело плохо. Очень часто, когда одна из подруг выходит замуж, то женщинам становится не о чем поговорить (при условии, что женщина верна мужу), то же происходит среди друзей. Я знаю немало случаев, когда после женитьбы мужчина практически полностью рвал со всем своим былым окружением: просто потому, что темы разговоров абсолютно исчерпывались.

Одна моя знакомая, женщина незамужняя, задумывалась о том, чтобы пойти на исповедь и вообще начать воцерковление. Единственное, что ее по большому счету останавливало – это нежелание оставить блуд.
– И что же, совсем не заниматься любовью? Но это же невозможно. Без этого жизнь почти теряет смысл. Не могу же я ждать до замужества! Ведь замуж я в ближайшие пару лет не собираюсь.
Борьбу с духом блуда св. отцы называют борьбой лютой. Блуд начинает одолевать с «первого возраста зрелости» и не перестает прежде победы над всеми прочими страстями. Дабы победить блуд, недостаточно соблюдать физическое воздержание и целомудрие, но надо все время пребывать в покаянном сокрушении духа и неотступной молитве против этого нечистейшего духа. Необходим также телесный труд и рукоделие, удерживающее сердце от блуждания и возвращающее его в себя, а более всего необходимо глубокое истинное смирение, без которого ни над какой страстью не может быть обретена победа.

25 червня 2019 року, в день пам'яті свого небесного покровителя, преподобного Онуфрія Великого, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію на площі перед Успенським собором Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Участь в урочистостях з нагоди Дня тезоіменитства, а також 5-річчя Предстоятельського служіння та 75-літнього ювілею Блаженнішого Митрополита Онуфрія взяли представники майже всіх Помісних Православних Церков. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Його Блаженству співслужили митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел, митрополит Хустський і Виноградівський Марк, митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон, митрополит Кам'янець-Подільський і Городоцький Феодор, митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополит Сінгапурський і Південно-Східно-Азіатський Сергій (Руська Церква), митрополит Карфагенський Мелетій (Александрійська Церква), митрополит Вострський Тимофій (Єрусалимська Церква), єпископ Моравічський Антоній (Сербська Церква), митрополит Ловчанський Гавриїл (Болгарська Церква), митрополит Тамасоський Ісаія (Кіпрська Церква), єпископ Гайновський Павел (Польська Церква), архієпископ Празький Михаїл (Православної Церква в Чеських землях і Словаччині), митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней, митрополит Тульчинський і Брацлавський Іоанафан, митрополит Рівненський і Острозький Варфоломій, митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій, митрополит Корсунський Антоній (Руська Церква), а також десятки священнослужителів УПЦ з усіх куточків України.
На Малому вході за багатолітні труди на благо Української Православної Церкви Предстоятель возвів у сан митрополита архієпископа Ровеньківського і Свердловського Пантелеімона, у сан архієпископа єпископів: Івано-Франківського і Коломийського Серафима, Шумського Іова, вікарія Тернопільської єпархії, Овідіопольського Аркадія та Южненского Діодора, вікаріїв Одеської єпархії.
Також, на прохання митрополита Тамасоського і Оринійського Ісаї, Блаженніший Митрополит Онуфрій возвів в сан архімандрита клірика Тамасоської єпархії Кіпрської Православної Церкви, який є також секретарем екзархії Єрусалимського Патріархату на Кіпрі, ієромонаха Варнаву (Хрисанфу).

Из года в год накануне и во время Петрова поста православные христиане ведут ожесточенный спор: а нужен ли он вообще? Ведь исторически пост после Пятидесятницы держали только те, кто не соблюдали Великий пост. С другой стороны, Церковь же по каким-то причинам его усвоила – стоит ли менять то, что с такой любовью было принято поколениями до нас?

Дискуссия эта столь же бесконечна, сколь и бесполезна, потому что все останутся, как говорится, при своем. А самое главное – никаких реформ в этом отношении Церковь проводить, очевидно, не собирается, так что в наших православных календарях числа после Дня Всех святых и до 11 июля включительно будут помечены строгим: «День постный».
Но пусть голодные братья и сестры не спешат тяжело вздыхать. Пост – это не только и не столько изменение рациона питания. Тоже, вроде бы, тысячу раз высказанная истина, но именно «неаскетичный» (лето, зелень, первые ягоды, да еще и рыбу можно – ну какая тут аскетика, просто легкое снижение холестерина) Апостольский пост может стать отличным упражнением для ее усвоения. Тем более – в его связи с давно прошедшим Великим постом. Хотя на первый взгляд кажется, что Апостольский пост – как раз исключительно «пищевое» явление – нет особенных, отличающихся от будничных, богослужений, мало святоотеческих советов на этот период...

У Черкаській обласній філармонії пройшло прощання із місцевим активістом та блогером Вадимом Комаровим, якого у травні жорстоко побили у центрі міста.

Нагадаємо, 4 травня, близько 9 години ранку на перехресті вулиць Надпільна та Небесної Сотні виявили місцевого активіста Вадима Комарова з відкритою черепно-мозковою травмою. Після операцій Комаров перебував у штучній комі 46 днів. Вночі 20 червня блогер пішов із життя.
Поховання відбулося на першому кладовищі обласного центру. Чин поховання було звершено кліриками Черкаської єпархії.

Прес-служба Черкаської єпархії