Наприкінці 1918 року в Черкасах у руки беруть владу більшовики, встановлюючи свої закони, розпочинаючи численні суди і виносячи багато вироків різним верствам населення. Здебільшого вироки виносились шляхом фальсифікацій, доносів, якими найперше прибирали духовенство, інтелігенцію тощо. У той же самий час по доносу заарештовують настоятеля центрального храму міста Миколаївського собору протоієрея Олександра Вераксіна та законовчителя чоловічої гімназії протоієрея Давида Корсуновського. Першого за наклепом, що він начебто заставляв волосних старост у соборі приносити присягу на вірність директорії, а другого за підкинуті невідомими у приміщення гімназії прокламаціями про повернення монархічного устрою та усунення більшовиків.

Перш ніж перейти до розбору власне подій що сталися наприкінці 1918 у Черкасах, необхідно згадати біографію самих священиків, яка допоможе нам більш повним чином усвідомити чому одним з найперших треба було ліквідувати саме отця Олександра.
Олександр Сергійович Вераксін народився 22 жовтня за старим стилем 1872 року у м.Вітебськ, який тоді входив до Віленської губернії. Там же закінчив семінарію у 1894 р. і деякий час працював вчителем. Одружився на дочці священика Катерині Беляєвій, та 2 березня 1897 архієпископом Віленським і Литовським Ієронімом (Екземплярським) рукопокладений у священика. У шлюбі отця Олександра із м. Катериною народилось троє дітей: Олена, Георгій та Лідія. Перша парафія молодого священика знаходилась у Дисненському повіті Мінської губернії, потім були й інші парафії. Пізніше у 1905 році призначається штатним священиком Березвечського монастиря з облаштуванням при монастирі школи. Що стосується вчительської діяльності, то після рукопокладення у священство отець Олександр ніколи не те що не полишав її, а з кожним роком все більше розвивався сам як педагог і розвивав школи у яких викладав. У 1908 році за свої труди нагороджений пам'ятною Біблією за зразкове виконання обов'язків на посаді вчителя по церковно-парафіяльним школам, наглядачем за якими у своєму повіті він вже на той час рахувався. 14 жовтня 1907 року його кандидатуру вибирають до ІІІ скликання Державної Думи у Петербурзі від фракції правих з збереженням посади наглядача за школами. Все б так можливо і йшло б, якби не трапилась одна пригода, яка змусила перспективного священника разом з сім'єю виїхати з рідних місць аж у Київську губернію. Потім вже у 1918-му, коли отцю Олександру слідчий на одному з перших допитів у Черкасах спробує «пришити» політичну діяльність відповість, що з часу переїзду на службу у Київську губернію ніколи не втручався у партійну і політичну діяльність, завжди стояв осторонь різних політичних процесів які відбувались у Черкасах з моменту початку його служби до затримання.
Отже резолюцією Київського митрополита Флавіана (Городецького) від 21 березня 1913 року прийнятий у клір Київської єпархії, та призначений третім священиком у соборну Миколаївську церкву м.Черкаси та повітовим наглядачем церковно-парафіяльних шкіл. Був представником від духовенства при Черкаському повітовому земському зібранні.

19 січня, у день Богоявлення Господнього, Високопреосвященніший митрополит Черкаський і Канівський Софроній звершив уставний чин Великого освячення води на подвір'ї кафедрального Михайлівського собору. Перед тим Владика очолив уставне богослужіння і Божественну літургію.
Зважаючи на велику кількість парафіян, на церковному подвір'ї було встановлено автоцистерну, з якої всі бажаючі могли взяти з собою освячну воду.

Прес-служба Черкаської єпархії

Свод крещенских правил от священника Александра Авдюгина

«Раз в крещенский вечерок девушки гадали» – эти слова В. Жуковского на этой неделе в рейтинге великом будут пребывать. Они не девальвируются и из года в год повторяются. Одно лишь успокаивает: теперь, вкупе с языческими приметами и советами, православное понимание Крещения (Богоявления) чаще «до сведения» доводится.
И все же!

Вынужден повторить (с небольшими дополнениями) свой же перечень (естественно, не полный, в каждой местности свои тараканы) того, что можно и нужно знать в грядущие дни, а чего надо бы избегать и не рекламировать.
– Вечерняя святая вода (Агиасма) ничем не отличается от той, которую будут освящать в сам праздник Крещения Господня 19 января.
– Советы фирмы ОБС (одна бабка сказала), что дома должна обязательно быть «богоявленская» (вечерняя) и «крещенская» (дневная) вода – суеверие.
– От того, сколько капель святой воды со священнического кропила попадет в вашу посудину, «качество святости» не зависит.
– Священник не «брызгает» на вас и в вашу принесенную воду, а окропляет ее.
– Вода, где не произносится священническая молитва (не служится), не освящается, поэтому в кранах, в колодцах, речках и водоемах даже в крещенскую ночь она остается просто водой.
– Купаться на Крещение здоровому и телесно крепкому человеку можно, но это далеко не обязательно. В больницах и поликлиниках и так нынче очереди с простудными заболеваниями.
– Считать, что купание в проруби грехи «снимает», есть лишь прибавление еще одного греха к имеющимся.
– Если православный человек имеет желание окунуться в иордань (водоем, где освятили воду), следует взять на это благословение у священника, чтобы вскорости не служить молебен о вашем здравии.
– Хранить освященную воду в особом месте надобно, желательно там, где у вас иконы, и потреблять «по ложечке», желательно натощак, при болезни можно и чаще.
– Обливаться (обливать) в ванне при купании святой водой, дабы выздороветь, не нужно, а вот запивать святой водой назначенные лекарства очень даже полезно.
– Скотину (худобу) и прочую домашнюю живность, как то: котов, кошек, собак, попугаев и аквариумных рыбок обливать святой водой не надо, даже с учетом того, что у некоторых святых такие примеры присутствуют. Достаточно окропления.
– От сглаза, наговора, заговора и прочих чудачеств из ореола язычества вода крещенская не помогает, так как она святость, а не собственное суеверие.
– Носить колдуньям, шептунам, «целителям», экстрасенсам и прочим ведьмам и ведьмакам освященную воду, для ее «коррекции», значит отрицать существование Бога. Вода из святой станет духовным мышьяком, и очень скоро я вас буду отпевать.
– Гадать в крещенскую ночь, ради забавы, фольклора, традиции или оттого, что «так наши предки делали», можно, конечно, но только в церкви после подобного кощунства пред Богом вам делать нечего. Нельзя соединять вместе бесовщину и Христа.
– Окроплять святой водой жилище можно и нужно, а рисовать на дверных косяках кресты – ваш личный выбор.
– Вода крещенская (Агиасма) не портится никогда не от того, что в нее ионы серебра с креста попадают (в подавляющем большинстве наших храмов серебряных крестов нет), а от того, что она святая.
– Абсолютное суеверие и усмешка лукавого, что нельзя святую воду наливать «от себя», «через руку» или через воронку, или ставить бутылку со святой водой на землю.
– Если не крещен как положено, то считать себя "окрестившимся" и носить крест после окунания в прорубь – не следует. Как был нехристем, так им и остался.
– Святая вода обязательно потеряет для тебя лично свои свойства, если ты не веришь во Христа и пользуешься ей как очередным магическим средством.
– Крещенская вода приносит духовное и телесное здоровье только по вере вашей!

pravmir.ru

«Вірним і гідним усякого сприйняття є слово,
що Христос Ісус прийшов у світ,
щоб спасти грішників» (1 Тим. 1:15).

УЛЮБЛЕНІ У ГОСПОДІ ОТЦІ, ІНОКИ ТА ІНОКИНІ, БРАТТЯ ТА СЕСТРИ!
З глибоким почуттям духовної радості, від усього серця, сповненого найщиріших побажань, вітаю всіх вас з великим християнським святом – Різдвом по плоті Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа!
Від початку світу не було події більш важливішої і вражаючої, ніж Різдво Христове. Господь Бог Вседержитель, єдиним словом створив весь світ, видимий і невидимий, Він створив небо і землю, і все, що наповнює їх, цей Бог упокорює себе, народжується в вертепі, покладається в яслах безпорадним немовлям. Звершилося найбільше чудо і таїнство, незбагненне як для небожителів-ангелів, так для земних людей.
Христос Спаситель прийшов у світ не царській славі, а в звичайній людській простоті і скромності, свідками якої були безсловесні тварини й щиросерді пастушки.
Здійснюється велика благочестя Тайна: Бог з'являється у тілі. Небо схиляється до землі, Господь несе людству мир небесний, світ Божественної благодаті і любові, світ перемоги добра над злом, світла над темрявою, святості над гріхом.
Для чого ж Господь так упокорив Себе, прийшовши на землю? Відповідь одна: щоб врятувати людину. Але якщо заради цього Господь втілився, то це означає, що людина представляє особливу цінність для Бога. Ще цар Давид за тисячу років до Різдва Христового вигукував в подиві: «Господи, що є людина, щоТи пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!» (Пс. 8:5-6).
Що ж за цінність представляє собою людина? Слово Боже відповідає, що вона є найвищим творінням Божим. Людина є образом Божим! Людина була саме така прекрасна до гріхопадіння, що угодники Божі, для яких відкриті були таємниці неба, кажуть, як, наприклад, Макарій Єгипетський: «Немає а ні на землі, а ні на небі нічого більш прекраснішого за людську душу».
Сьогодні ми згадуємо про те, як Матір Божа, Пресвята Богородиця, не знайшовши місця в Віфлеємі, пішла за місто в печеру, куди заганяли під час негоди і холоду тварин. В тій печері і відбулося Таїнство, протягом багатьох тисячоліть оспівуване пророками, на яке сподівалось все людство: у тій печері народився Син Божий, прийшов на землю, щоб врятувати грішну людину. А Віфлеємська печера стала місцем, де Небо поєдналося з землею, де зійшов на землю Божий мир і Боже благовоління.