Христос воскресе!
Чи могли б Ви поділитися досвідом спілкування з старообрядцями? Розповісти хто вони, як до них правильно ставитися, як спілкуватися. Це питання дуже болюче для тих, чиї рідні подаються в цей розкол. Особисто та заочно знаю декілька людей, які пішли туди через осудження наших священників, Патріарха і т.д. Думаю, варто звернути увагу і прояснити це питання, може, це вбереже колись когось від необдуманих кроків...
(Як відомо, один зі старообрядців - Микола, поширює містом рекламу "біометрія-чіп-ад", "666" та ін. на бордах, зупинках.)
P.S. Так, є твори "Розыск о раскольнической брынской вере" святого Димитрия Ростовского та інших; велика робота проведена щодо розколу професором Миколою Івановичем Суботіним. Та, на превеликий жаль, часто ознайомлюватися з великим об'ємом інформації мало хто береться і піддаються на пропаганду і наклеп на Церкву Христову...
P.P.S. Все-таки, надіючись на певний зворотній зв'язок, спитаю - чи можна було б з кимось з нашої єпархії поспілкуватися особисто, хто хоч трохи сильний в цій темі (та й в інших церковних питаннях)? Спаси, Господи!

ВІДПОВІДЬ:
Воістину воскрес!
Що стосується старообрядців, то це відоме питання розколу зпровоковане найперше невіглаством тодішніх сучасників і недорозуміннями у таких речах, у яких легко було порозумітися. Я більше ніж впевнений, аби тодішній цар Олексій Михайлович дав право Церкві самій розібратися з цим питанням, то попрозуміння знайшлося б швидше. Що стосується переслідувань їх, то вони почались вже тоді, як патріарх Никон був поза керівництвом церквою. Саме відбулось спочатку осудження старообрядництва як єресі, а вже потім собор вибрав патріархом Іоасафа ІІ-го. За свої 5 років патріашества він не зміг справитись із цією проблемою, а його наступник престарілий патріарх Питирим взагалі правив Церквою тільки десять місяців. Фактично керував уже не патріарх, а митрополит Іоаким, який став наступним патріархом і якого цікавили зовсім інші речі. Що ж стосується самих старообрядців, то вони почали дуже швидко дробитися на різні течії: Білокриницьке согласіє, поповці, безпоповці, біглопоповці і т.д. Основними місцями їх перебування стали далекі від столиць Москви і згодом Санкт-Петербургу місця. За уралом були засновані Керженські скити, общини у Австрії, Румунії, Прибалтиці. Чернігівська і Брянська області у місцевості Стародуб'я із центром у Новозибкові і як не дивно у Черкасах. Тут було аж два старообрядчеських монастирі. Жіночий, Покровський, знаходився у районі вантажного порту по вулиці Вербовецького, а інший чоловічий у Змагайлівці між Черкасами і Червоною Слободою зараз це місце затоплене водосховищем. Обидва монастирі ліквідовані у 20-их рр. ХХ ст. Що ж стосується спроб помирити православних із старообрядцями на Черкащині, то у кінці ХІХ на почтаку ХХ ст. настоятелем Черкаського Миколаївського собору протоієреєм Яковом Кудревичем, який поклав багато сил і енергії на цьому порищі було відкрито єдиновірчеський храм, а одного з активних членів общини Филипа Петрика поставлено священиком на цю парафію. Поки був живий отець Яків і проводився стабільний діалог старообрядці переходили у єдиновірство, що дозволяло їм увійти назад у лоно Церкви, але при цьому залишити богослужіння по дониконіанським книгам. Єдиновірство є і зараз, але тоді у Черкасах з смертю ініціатора і місіонера протоієрея Якова Кудревича цей рух припинився. Уже в 1908-09 рр. при об'їзді єпархії одним із вікаріїв Київської єпархії єпископом Уманським Феодосієм (Олтаржевським) останній рапортує митрополиту, що єдиновірчеська парафія стоїть пусткою і храм у крайнє занедбаному становищі, на що митрооплит Флавіан дав резолюцію про закриття цієї парафії. Що ж стосується теперішніх старообрядців, то вони також частково у єдиновірстві, а частково по основним угрупуванням: Білокриницька, митрополит якої знаходиться у Москві, ще одна течія на чолі із митрополитом у Новозибкові, є безпоповці та інші в тій чи іншій кількості. Черкаси ж перестали бути такою їх опорою, якою вони були до революції. Нажаль до теперішнніх старообрядців часто примикають маргінали яким зовсім не валиві базові питання цього розділення, а шукання самореалізації у зручному середовищі.
Що стосується банерів, які ми сьогодні бачимо то передапокаліптичний настрій це одна з основних їхніх ознак була у всі часи починаючи від самого моменту розколу, коли патріраха Никона було проголошено антихристом.
На даний час єпархія не володіє даними де і як вони збираються і яка їх кількість. Зокрема є два клірики нашої єпархії, які у різний час незалежно один від одного на протязі останніх десяти років, залишили Православну Церкву і подались шукати щастя до старообрядців мотивуючи свій вчинок «ревністю по Бозі» і начебто «відступлення нас від Істини».
Що ж стосується останніх Ваших абзаців, то було б добре якби навіть Ви зайнялись цією місіонерською справою зробивши короткий нарис по зазначених Вами джерелах з історією старообрядництва і прислали на зазначений емейл.

13 мая в Черкассах поминают протоиерея о. Аверкия Вязовского, блаженно почившего в этот день 20 лет тому назад, в 2000 году.
Батюшка Аверкий был фронтовик, прошедший войну с первого месяца до последнего её дня. В документах, рассекреченных в 2007 году и опубликованных на портале «Память народа», указано, что он «в Отечественной войне с июня месяца 1941 года». Был он несколько раз ранен, награждён медалью «За отвагу».

Аверкий Ефимович Вязовский по национальности чуваш, родился на Казанскую, 4 ноября 1918 года в православной семье; отца звали Ефим Яковлевич, мать была женщиной крепкой веры. Имя Аверкий – «выпало» по святцам – в честь святого Аверкия Иерапольского (память 22 октября / 4 ноября). Место рождения: Чувашская АССР, Аликовский район, д. Пизипово. До призыва в армию окончил педагогическое училище.
На службу в РККА призван 15 октября 1939 года. Служил в Киеве – связистом на коммутаторе на Лысой горе, в батальоне охраны штаба Киевского военного округа. Лысая гора – место знаменитое. Но мало кто знает, что находится внутри той горы. В Киеве молодой красноармеец познакомился со своей будущей женой – Анной. Девушкой из глубоко религиозной семьи, родом из-под Белой Церкви. После «дембеля» мечтали пожениться. Служили тогда три года. «ДМБ» по закону – октябрь 1941. Но 22 июня... Кто в жизни не пел: «22 июня, ровно в четыре часа Киев бомбили, нам объявили...» Бомбы нацелены были и в него и в Анну, в город их любви, в их будущее.
Память людская ненадежна. Забываются фамилии командиров, лица товарищей и сами дороги войны. Через десятки лет многое уже виделось как бы сквозь туман. Шрамы на теле оказались более верными хранителями памяти. Эти уродливые метки-барельефы хранили в себе память, похоже, и для чего-то более высокого, чем земной человеческий мир.
Автору этого краткого очерка довелось беседовать с о. Аверкием в 1998 году, в канун его 80-летия. Материал «80 лет внутри ХХ века» вышел 21 ноября 1998 года в мимолётной киевской газете «Регион». О. Аверкий на тот момент был старейшим священником Черкасской епархии. Пожелтевшая газетная страница сохранила некоторые подробности жизни о. Аверкия и даже его голос. Интернет, явив нам свои возможности уже после ухода батюшки, проясняет и дополняет некоторые моменты его военной судьбы.

З благословіння священноначалля Черкаської єпархії засновуємо нову рубрику «Запитай священника». На цю електронну адресу: Этот e-mail адрес защищен от спам-ботов, для его просмотра у Вас должен быть включен Javascript будь-хто із читачів нашого сайту може надслати своє питання, і хтось із священнослужителів надасть письмову відповідь у вигляді короткої замітки на цьому ж інформаційному порталі.

Хочемо зауважити, що на запитання, які несуть агресію, політичний підтекст, розпалення міжконфесійної ворожнечі відповідь надаватися не буде. Ті, хто хочуть якось зпровокувати редакцію сайту, можуть навіть не намагатися цього робити. Відповіді на питання, які надійшли протягом тижня на вказану електронну адресу, будуть викладуватися щоп'ятниці. Така форма співпраці з парафіянами впроваджується нами задля духовно-просвітницької роботи. Це може бути розбір важких місць Священного Писання, творів святих отців та вчителів Церкви, питань, що стосуються богослужбово-літургічної частини тощо.
Зворотнє листування редакції з дописувачами не передбачене, власником даної електронної скриньки є редакція єпархіального сайту.

У зв'язку з наближенням поминальних днів (гробки) Черкаська єпархія повідомляє, що панахиди на міських кладовищах за встановленою традицією цьогоріч через карантинні заходи звершуватися НЕ БУДУТЬ!
Духовенство Черкаської єпархії у Фомину неділю, чи на Радоницю у вівторок, присутнім НЕ БУДЕ!

Важливо пам'ятати, що для наших покійних рідних і близьких головним являється молитва. Панахида яка звершується священнослужителем у храмі за покійними така ж сама, як і а кладовищі. В силу обмежень збиратися у храми великому скупченню людей ви можете принести панахиду, написати записку за упокій і залишити її на панахидному столі. На протязі цих днів, як і кожен день, у храмах звершуються панахиди. Під час служіння панахид, будуть пом'януті імена ваших померлих. Дуже добре і похвально для православного християнина молитися і самому. Було б добре цей день присвятити також і самостійній молитві вдома за померлих прочитати акафіст за спокій спочилих (о упокоении усопших), 17-ту кафізму, або чин літії за спочилих який може звершувати мирянин. Чин літії за спочилих адаптований для звершення мирянами вдома, або на кладовищі.
Молитвами святых отец наших, Господи, Иисусе Христе, Боже наш, помилуй нас. Аминь. Христос Воскресе из мертвых, смертию смерть поправ, и сущим во гробех живот даровав. (тричі). Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Безсмертный, помилуй нас. Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки веков. Аминь. Пресвятая Троице, помилуй нас; Господи, очисти грехи наша; Владыко, прости беззакония наша; Святый, посети и исцели немощи наша, имене Твоего ради. Господи, помилуй (тричі). Слава Отцу и Сыну и Святому Духу, и ныне и присно и во веки веков. Аминь. Отче наш, Иже еси на небесех! Да святится имя Твое, да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли. Хлеб наш насущный даждь нам днесь; и остави нам долги наша, якоже и мы оставляем должником нашим; и не введи нас во искушение, но избави нас от лукаваго. Господи, помилуй (12 разів). Приидите, поклонимся Цареви нашему Богу. Приидите, поклонимся и припадем Христу, Цареви нашему Богу. Приидите, поклонимся и припадем Самому Христу, Цареви и Богу нашему.