Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ НА ЗУСТРІЧІ З ЗЕЛЕНСЬКИМ ПІДТВЕРДИВ ПІДТРИМКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ТА СУВЕРЕНІТЕТУ УКРАЇНИ

Вселенський Патріарх укотре підтвердив підтримку територіальної цілісності та суверенітету України.
Володимир Зеленський подякував Вселенському Патріарху за підтримку України.
«Наша спільна цінність – життя людини. І це головне для мене, особливо зараз, коли я став Президентом України. Влада не повинна втручатися у церковні справи, я захищатиму незалежність церкви», – наголосив Глава держави.
Також у програмі візиту Президента України до Туреччини – відвідання храму Святого Георгія, розташованого на території Вселенської Патріархії.

risu.org.ua

 
У день Хрещення Русі в Українській Православній Церкві прославлять трьох нових святих

28 липня 2019 року за Божественною літургією у свято Хрещення Русі відбудеться урочисте прославлення в лику святих ректорів КДА святителя Василія (Богдашевського), сповідника, святителя Сильвестра (Малеванського) та професора КДА священномученика Олександра Глаголєва.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ підготував матеріал про новопрославленних святих.
За результатами засідання Комісії з канонізації святих, яка відбулась 19 березня 2019 року, Священний Синод УПЦ 3 квітня прийняв рішення про прославлення як місцевошанованих святих Київської єпархії з внесенням до Собору святих Київської духовної академії святителя Василія (Богдашевського), архієпископа Канівського, сповідника, святителя Сильвестра (Малеванського), єпископа Канівського, та професора КДА священномученика Олександра Глаголєва, пресвітера.

Житіє святителя Сильвестра (Малеванського), єпископа Канівського (+1908)

Святитель Сильвестр (в миру — Стефан Васильович Малеванський) народився 9 січня 1828 року в багатодітній сім'ї священика с. Андрушівка Житомирського повіту Волинської губернії.
Освіту здобув у Бердичівському 2-класному училищі і Аннопольському повітовому духовному училищі. Впродовж шести років юнак навчався у Волинській духовній семінарії, яку закінчив у числі кращих випускників 1847 року.
Стефан закінчив Волинську семінарію та одружився з дівицею Сусанною, дочкою полкового священика м. Сквири Олексія Єрофеєва. 7 грудня 1848 року Стефан був висвячений у сан священика і призначений настоятелем Хрестовоздвиженського храму села Червоне Житомирського повіту. 1850 року дружина отця Стефана померла під час пологів. Молодому священнику довелось пережити трагічну подію: 11 липня 1850 року під час пологів померла його дружина.
У 1853 році овдовілий священик вступив у Київську духовну академію. Через три роки прийняв чернечий постриг. Незважаючи на проблеми зі здоров'ям, 1857 році ієромонах Сильвестр закінчив Академію і був кращим студентом свого курсу.
Майбутній святитель вів викладацьку діяльність в Академії, виконував обов'язки помічника інспектора, згодом сам був призначений інспектором.
Його сучасники так характеризували інспекторську діяльність отця Сильвестра: «Кращих і гірших студентів у нього не було, перед ним усі були рівні, для всіх він був батьком – начальником, однаково милостивим і вимогливим».
Після студентського академічного страйку 1881 року отець Сильвестр був відсторонений від посади інспектора. У той період святий занурився у богословські дослідження та працював над виданням своєї п'ятитомної праці «Опыт православного догматического богословия (с историческим изложением догматов)», що виходив у світ з 1878 по 1891 роки.
У 1883 році архімандрит Сильвестр був обраний ректором КДА. 20 січня 1885 року в Казанському соборі Санкт-Петербурга була здійснена його архієрейська хіротонія. За 15 років на ректорській посаді владика Сильвестр здійснив ряд необхідних на той час нововведень, щодо матеріального забезпечення Академії і налагодження навчального процесу.
Сучасники неодноразово відзначали, що в особі єпископа Сильвестра вони бачать древній ідеал святителя, котрий є і вчителем віри, і взірцем істинного благочестя. Він володів глибоким особистим смиренням і вів аскетичне життя. Святитель не лише виконував обов'язки ректора, а й опікувався сиротами з Києво-Подільського духовного училища, ніколи не відмовляв у допомозі убогим. Владика надавав допомогу багатьом нужденним киянам, для яких жебрацтво було неприпустимим.
Останні роки служіння єпископа Сильвестра на посаді ректора Київської духовної академії були потьмарені рядом студентських заворушень, що і призвело до відставки у 1897 році за станом здоров'я.
Залишаючись першим вікарієм Київської Митрополії, він зберіг за собою управління Києво-Пустинним Нікольським монастирем.
У 1906 році владика Сильвестр був відправлений на спокій і переселився у митрополичий будинок при Софійському соборі. Тут він провадив усамітнений спосіб життя і виходив із келії лише на богослужіння. Останню Літургію владика відслужив на Різдво 1907 року. Після цього, незважаючи на втрату зору, святий постійно відвідував богослужіння в Хрестовій церкві митрополичого будинку. Так було до останнього дня його життя. Святитель відійшов до Господа у ніч із 11 на 12 листопада 1908 року.
Дізнатись більше про життя святителя Сильвестра можна на сайті КДАіС.

Тропарь, глас 4.

Богословия изряднейший учителю, догматов веры премудрый изьяснителю, юношей во благочестии наставниче и Киевския Академии всетвердое основание, Сильвестре пречудне, моли Христа Бога спастися душам нашим.

Кондак, глас 4.

Явился еси благочестия непоколебимое правило и светом учений твоих просветил еси школу киевскую, днесь любовию тя воспевающую и восклицающую светло: радуйся, Сильвестре, учителю наш всечудный.

Житіє святителя Василія (Богдашевського), архієпископа Канівського, сповідника (+1933)

Святитель Канівський Василій (в миру – Дмитро Іванович Богдашевський) народився 19 жовтня 1861 року у с. Завидів Володимир-Волинського повіту Волинської губернії в багатодітній сім'ї священика.
Початкову освіту здобув у Милецькому духовному училищі Волинської губернії (1872-1876 рр.), середню – у Волинській духовній семінарії (1876-1882 рр.), вищу – у Київській духовній академії (1882-1886 рр.), захистивши кандидатську дисертацію на тему: «Лжеучения, обличаемые в Первом послании ап. Иоанна». Твір було визнано найкращим на курсі і удостоєно Іосифівської премії.
11 вересня 1890 р. студент Дмитро Богдашевський успішно захистив магістерську дисертацію.
До 1914 року майбутній ректор викладав у КДА спочатку філософію, згодом – Святе Письмо Нового Завіту, займав посаду інспектора Академії та редактора видання «Труди КДА» і навіть тимчасово виконував обов'язки ректора КДА.
5 вересня 1910 року Дмитро Богдашевський був висвячений Чигиринським єпископом Павлом (Преображенським) у сан священика (целібат). 29 вересня – возведений у сан протоієрея. У вересні 1913 року він прийняв чернецтво з ім'ям Василій.
14 липня 1914 року Святійший Синод обрав архімандрита Василія (Богдашевського) ректором КДА з возведенням його в сан єпископа. Хіротонія відбулась 6 серпня 1914 року у Софії Київській.
Святитель Василій був ректором КДА, у найскладніші для Академії роки (1914-1923 рр.). Під час громадянської війни владика Василій, не дивлячись на власне скрутне становище, завжди простягав руку допомоги нужденним.
У 1920 році святий відстояв перед ряднською владою можливість для Академії продовжити освітню діяльність. У зв'язку з тим, що Академія набула статусу приватного навчального закладу, перед ректором постало непросте завдання: знаходити необхідні кошти для її утримання.
4 квітня 1923 року єпископ Василій був заарештований за відмову приєднатися до обновленців. Владику перевели у Бутирську в'язницю, а потім вислали у Зирянський край. Однак, після клопотання членів Вищої церковної ради 24 серпня святителя звільнили.
Після повернення до Києва в 1924 році архієрей продовжив своє церковне служіння. У 1925 році владика був зведений у сан архієпископа, виступав проти так званих лубенського та григоріанського розколів.
В останні роки життя у владики Василія різко погіршився стан здоров'я, у похилому віці архієрей переживав тяжке матеріальне становище.
Кончина святителя 26 лютого 1933 року стала особливою настановою для віруючих людей. Не зважаючи на важку хворобу, старець з останніх сил вирушив на всенічну службу зі словами: «Я хочу померти в церкві». Дорогою в храм, поблизу Успенського собору він впав і відійшов до Господа. Тіло владики негайно перенесли в Братський монастир, облачили. І дійсно: братія монастиря звершувала всеношну службу в присутності архієрея, котрий лежав у труні посеред храму.
Смерть архієпископа Василія мала великий суспільний резонанс серед вірян, подоляни сприйняли кончину єпископа Василія як смерть праведника.
Докладніше про життя святителя Василія читайте на сайті КДАіС.

Тропарь, глас 5.

Исповедниче пречудный и святителю всеславный, наставниче благочестия и учителю всеизряднейший, Василие богомудре и всечестне, моли Христа Бога, прегрешений оставление нам даровати мир и велию милость.

Кондак, глас 5.

Днесь Академия Киевская светло красуется, прославляюще святителя Василия богомудраго, и воспевающе подвиги и труды его, во умилении глаголет: возлюбил еси благолепие дома Божия и ныне, в обителех Горних хвалу Ему возсылающе, моли непрестанно о вертограде духовнем память твою светло празднующих.

Житіє священномученика Олександра Глаголєва пресвітера (+1937)

Священномученик Олександр Глаголєв народився 14 лютого 1872 року в с. Покровське Одоєвського повіту в Тульській губернії у родині священика Олександра Васильовича Глаголєва.
Початкову освіту здобув у Бєльовському духовному училищі, середню — у Тульській духовній семінарії. Під час навчання у Київській Академії незмінно був кращим студентом. Після закінчення IV курсу захистив кандидатську дисертацію і був удостоєний ступеня кандидата богослов'я.
Влітку 1899 року Глаголєв одружився на дівиці дворянського походження Зінаїді, дочці Петра Слєсаревського, який працював помічником бібліотекаря Академії. У шлюбі у Глаголєвих народилося троє дітей.
4 травня 1903 року митрополит Київський і Галицький Флавіан (Городецький) висвятив Олександра Глаголєва в сан священика. З 1 червня служив настоятелем храму Миколи Доброго, що на Подолі.
З 1899 року священник був послідовно викладачем біблійної археології та івриту, Старого Завіту і гомілетики. У 1900 році він був удостоєний ступеня магістра богослов'я і звання доцента за фундаментальну наукову працю: «Ветхозаветное Библейское учение об Ангелах: опыт библейско-богословского исследования».
Священик Олександр Глаголєв мав великий авторитет серед академічної корпорації, про що свідчить той факт, що у вересні 1907 року Рада Академії обрала його ректором. Однак цей вибір не був затверджений Святійшим Синодом.
У 1923 році після арешту єпископа Василія (Богдашевського) протоієрей Олександр Глаголєв тимчасово виконував обов'язки ректора Академії. Після закриття КДА отець Олександр продовжував приватне викладання богословських дисциплін і рецензував наукові праці студентів.
Протоієрей Олександр Глаголєв був видатним богословом свого часу, він знав 18 стародавніх і нових мов, наприкінці життя, будучи вже людиною похилого віку, вивчав італійську. Науково-богословська спадщина протоієрея Олександра складається із понад 130-и публікацій різного обсягу і характеру дослідження.
Сучасникам він запам'ятався як пастир добрий – саме таким він і був від природи, і за своїм християнським світоглядом. Усі нужденні, котрі зверталися до цього священика, отримували від нього духовну і матеріальну допомогу. Професор Ф.І. Міщенко розповідав про те, як отець Олександр врятував молоду дівчину від самогубства.
Вперше отець Олександр був заарештований у 1931 році. Священник був звинувачений у приналежності до йосифлян, але через п'ять місяців «з'ясування обставин» його випустили на волю.
У 1934 році храм Миколи Доброго був закритий, а в 1936 — зруйнований. Не маючи можливості повернутися в рідний храм, отець Олександр перейшов служити в Набережно-Микільський. У цей час священика разом із родиною виселили з їх будинку. Йти було нікуди, тому сімейство оселилися на прольоті між сходинками під дзвіницею церкви святої Варвари. Із меблів у новому помешканні був лише письмовий стіл і велика скриня, на якій священик відпочивав між службами.
Ті, хто близько знав родину Глаголєвих, одноголосно стверджували, що в цей період у отця Олександра проявилась особлива духовна сила. Він ніби став жити між небом і землею, багато міг передбачити.
20 жовтня 1937 року протоієрей Олександр Глаголєв був заарештований вдруге і 36 днів утримувався в Лук'янівській в'язниці.. Як згадував потім співкамерник, отця Олександра допитували 18 разів. На той час священику було 65 років, усі допити супроводжувалися катуваннями і знущанням. Священномученик Олександр помер 25 листопада 1937 року у ході слідства.
Більше фактів про життя святого можна дізнатись тут.

Тропарь, глас 4.

Дивнаго воспевающее Александра священномученика, во умилении тому зовем: молитвами твоими, всечудне, сохрани от всякаго зла землю нашу и избави от бед и скорбей люди твоя, память твою священнолепне совершающия.

Кондак, глас 4.

Благодатию облеченный сана пресвитерскаго, служитель всеизрядный был еси Церкви Христовыя и кровию своею ризы души убеливше, священнострадалец явился еси, премудре, темже, память твою воспевающе, зовем: предстательством твоим во Православии ны утверди, Александре всечестне.

 

church.ua

 
ПОМЕР НАЙСТАРІШИЙ НАСЕЛЬНИК СВЯТОГІРСЬКОЇ ЛАВРИ УПЦ

27 червня у Свято-Успенському соборі Святогірської Лаври звершено чин відспівування найстарішого насельника обителі схимонаха Селафіїла (Железцова). Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ МП.
Схимонах Селафіїл (Железцов) відійшов до Господа 26 червня 2019 року на 93-му році життя.
Поховання відбудеться на монастирському кладовищі Всіхсвятського скиту.
Схимонах Селафіїл (в миру Олександр Юхимович Железцов) народився 27 жовтня 1926 року в с. Чугунівка Великобурлуцького р-ну Харківської обл. в сім'ї селянина.
Отримав неповну середню освіту (7 класів) в залізничній школі. Був одружений, мав трьох дітей.
За професією був бджолярем. У 2004 р. став насельником Святогірського монастиря, маючи за плечима 38 років стажу за фахом.
Спочилий старець проживав у скиту Святогірської обителі Антонія і Феодосія (Печерських), послух ніс на пасіці Всіхсвятського скиту, навчаючи нелегкому ремеслу бджільництва монастирську братію, а також дотримувався практики безперервного читання Псалтиря.
24 квітня 2005 року був пострижений в мантію з нареченням імені Савватій. Через рік приймає велику схиму і нарікається ім'ям Селафіїл.
О. Селафіїл трудився на пасіці, поки дозволяло здоров'я. Останні роки провів у сугубій молитві, читанні духовних книг і псалмоспівах.

risu.org.ua

 
В Православной Церкви начался Петров пост

Установление Петрова поста – раньше его называли постом Пятидесятницы – относится к самым первым временам Православной Церкви. Особенно он утвердился, когда в Константинополе и Риме св. равноап. Константином Великим (ум. 337 г.; память 21 мая) были воздвигнуты храмы в честь свв. первоверховных апостолов Петра и Павла. Освящение константинопольского храма совершилось в день памяти апостолов 29 июня (по ст.стилю; т.е. 12 июля по новому), и с тех пор этот день стал особенно торжественным и на Востоке, и на Западе. Это день окончания поста. Начальная же его граница подвижна: она зависит от дня празднования Пасхи; поэтому продолжительность поста варьируется от 6 недель до недели и одного дня.
Петров постВ народе Петров пост звали просто «петровки» или «петровка-голодовка»: в начале лета от прошлого урожая уже мало что оставалось, а до нового еще далеко. Но почему же пост все-таки Петровский? Почему Апостольский понятно: апостолы всегда приготовляли себя к службе постом и молитвой (помните, как на вопрос учеников, почему они не могут изгнать бесов, Господь объяснил им, что сей род выходит только молитвой и постом (см. Марк 9, 29)), и поэтому Церковь призывает нас к этому летнему посту по примеру тех, кто, приняв Святого Духа в день Св. Троицы (Пятидесятницы), «в труде и в изнурении, часто в бдении, в голоде и жажде, часто в посте» (2 Кор. 11, 27) готовились ко всемирной проповеди Евангелия. А именовать пост «петропавловским» просто неудобно – слишком громоздко; так уж получилось, что называя имена апостолов, мы произносим имя Петра первым.
Святые апостолы были такими разными: Петр, старший брат апостола Андрея Первозванного, был простым, необразованным, бедным рыбаком; Павел – сын богатых и знатных родителей, римский гражданин, ученик известного иудейского законоучителя Гамалиила, «книжник и фарисей». Петр – верный ученик Христа с самого начала, свидетель всех событий его жизни с момента выхода на проповедь.
Павел – злейший враг Христов, разжигавший в себе ненависть к христианам и выпросивший у синедриона разрешение преследовать христиан повсюду и приводить в Иерусалим связанными. Петр, маловерный, триждый отрекшийся от Христа, но сокрушенно покаявшийся и ставший началом Православия, основанием Церкви. И Павел, яростно сопротивлявшийся правде Господней, а после столь же пламенно уверовавший.
Вдохновенный простец и неистовый оратор, Петр и Павел олицетворяют собой духовную твердость и разум – два столь необходимых миссионерских качества. Ведь чем как ни призывом к миссионерству должен откликаться в нас приход Петровского, т.е. Апостольского поста? Господь послал в мир апостолов для того, чтобы учить все народы: «Итак идите, научите все народы... уча их соблюдать всё, что Я повелел вам» (Мф. 28, 19; 20). «Если ты не хочешь учить и вразумлять себя в христианстве, то ты не ученик и не последователь Христа, – не для тебя посланы апостолы, – ты не то, чем были все христиане с самого начала христианства...» (Митр. Московский Филарет. Слова и речи: в 5 тт. Т. 4. – М., 1882. Сс. 151-152).

Когда был установлен Петров пост?


Установление Петрова поста относится к первым временам Православной Церкви.
О церковном установлении этого поста упоминается в постановлениях апостольских: "После Пятидесятницы празднуйте одну седмицу, а потом поститесь; справедливость требует и радоваться по принятии даров от Бога, и поститься после облегчения плоти".
Но особенно этот пост утвердился, когда в Константинополе и Риме, тогда еще не отпавшем от Православия, были построены храмы во имя первоверховных апостолов Петра и Павла. Освящение константинопольского храма совершилось в день памяти апостолов 29 июня (по новому стилю – 12 июля), и с тех пор этот день стал особенно торжественным и на Востоке и на Западе. В Православной Церкви утвердилось приготовление благочестивых христиан к этому празднику постом и молитвой.
С IV века свидетельства отцов Церкви об апостольском посте становятся все чаще, о нем упоминают св. Афанасий Великий, Амвросий Медиоланский, а в V веке – Лев Великий и Феодорит Кирский.
Св. Афанасий Великий, описывая в своей защитительной речи к императору Констанцию бедствия, причиненные православным христианам от ариан, говорит: "Народ, постившийся в неделю, следующую за св. Пятидесятницею, отошел для молитвы на кладбище".

Почему Петров пост следует за днем Пятидесятницы?


День Пятидесятницы, когда в пятидесятый день после исшествия Своего из гроба и в десятый день по вознесении Своем Господь, воссевший одесную Отца, ниспослал Пресвятого Духа на всех Своих учеников и апостолов,- один из величайших праздников. Это совершение нового вечного завета с людьми, о котором предсказал пророк Иеремия: "Вот наступают дни, говорит Господь, когда Я заключу с домом Израиля и с домом Иуды новый завет, не такой завет, какой Я заключил с отцами их в тот день, когда взял их за руку, чтобы вывести их из земли Египетской; тот завет Мой они нарушили, хотя Я оставался в союзе с ними, говорит Господь. Но вот завет, который Я заключу с домом Израилевым после тех дней, говорит Господь: вложу закон Мой во внутренность их и на сердцах их напишу его, и буду им Богом, а они будут Моим народом. И уже не будут учить друг друга, брат брата, и говорить: "познайте Господа", ибо все сами будут знать Меня, от малого до большого, говорит Господь, потому что Я прощу беззакония их и грехов их уже не воспомяну более" (Иер. 31,31-34).
Дух Святой, сошедший на апостолов, Дух истины, Дух премудрости и откровения начертал вместо Синайского новый Сионский закон, не на скрижалях каменных, но на плотяных скрижалях сердца (2 Кор. 3, 3). Место Синайского закона заступила благодать Святого Духа, законополагающего, подающего силы к исполнению Закона Божиего, изрекающего оправдание не по делам, а по благодати.
Мы не постимся в Пятидесятницу, потому что в эти дни Господь пребывал с нами. Не постимся, потому что Он Сам сказал: можете ли заставить сынов чертога брачного поститься, когда с ними жених? (Лк. 5, 34). Общение с Господом есть как бы пища для христианина. Итак, во время Пятидесятницы мы питаемся Господом, с нами обращающимся.
"После продолжительного праздника Пятидесятницы пост особенно необходим, чтобы подвигом его очистить нам мысли и соделаться достойными даров Святого Духа,- пишет св. Лев Великий. – За настоящим празднеством, которое Дух Святой освятил Своим сошествием, обыкновенно следует всенародный пост, благодетельно установленный для врачевания души и тела, и потому требующий, чтобы мы провождали его с должным благоволением. Ибо мы не сомневаемся, что после того, как апостолы исполнились обетованною свыше силой, и Дух истины вселился в сердца их, между прочими тайнами небесного учения, по внушению Утешителя, преподано также учение и о духовном воздержании, чтобы сердца, очищаясь постом, делались способнейшими к принятию благодатных дарований, ...нельзя сражаться с предстоящими усилиями гонителей и яростными угрозами нечестивых в изнеженном теле и утучненной плоти, поскольку то, что услаждает нашего внешнего человека, разрушает внутреннего, и напротив, разумная душа тем больше очищается, чем больше умертвляется плоть.
Поэтому-то учители, просветившие примером и наставлением всех чад Церкви, начало брани за Христа ознаменовали святым постом, чтобы, выходя на брань против духовного развращения, иметь для этого оружие в воздержании, которым можно было бы умертвить греховные вожделения, ибо невидимые наши противники и бесплотные враги не одолеют нас, если мы не будем предаваться плотским похотям. Хотя в искусителе желание вредить нам постоянно и неизменно, но оно остается бессильным и бездейственным, когда он не найдет в нас стороны, с которой ему можно напасть...
По этой-то причине установлен неизменный и спасительный обычай – после святых и радостных дней, празднуемых нами в честь Господа, воскресшего из мертвых и потом вознесшегося на небеса, и после принятия дара Святого Духа, проходить поприще поста.
Этот обычай необходимо усердно соблюдать и для того, чтобы в нас пребывали те дары, которые сообщены ныне Церкви от Бога. Соделавшись храмами Святого Духа и, более чем когда-либо, быв напоены Божественными водами, мы не должны покорствовать никаким вожделениям, не должны служить никаким порокам, чтобы жилище добродетели не осквернилось ничем нечестивым.
При помощи и содействии Божием мы все можем достигнуть этого, если только, очищая себя постом и милостыней, будем стараться освободить себя от скверн греховных и приносить обильные плоды любви". Далее св. Лев Римский пишет: "Из апостольских правил, которые внушил Сам Бог, первостоятели церковные, по внушению Святого Духа, первым поставили то, чтобы все подвиги добродетели начинать с поста.
Это они сделали потому, что заповеди Божьи можно исполнить хорошо только тогда, когда воинство Христово ограждено от всех соблазнов греха святым воздержанием.
Итак, возлюбленные, должны мы упражняться в посте преимущественно в настоящее время, в которое заповедуется нам пост, по окончании пятидесяти дней, протекших от воскресения Христова до сошествия Святого Духа и проведенных нами в особом торжестве.
Этот пост заповедан, чтобы предохранить нас от беспечности, в которую очень легко впасть из-за долговременного разрешения на пищу, которым мы пользовались. Если ниву нашей плоти не возделывать непрестанно, на ней легко возрастают терние и волчцы, и приносится такой плод, который не собирают в житницу, а обрекают на сожжение.
Поэтому мы обязаны ныне со всем тщанием хранить те семена, которые приняли в наши сердца от небесного Сеятеля, и остерегаться, чтобы завистливый враг как-нибудь не испортил дарованного Богом, и в раю добродетелей не взросли терние пороков. Отвратить же это зло можно только милостию и постом".
Бл. Симеон Фессалоникийский пишет, что пост установлен в честь апостолов, "потому что через них мы сподобились многих благ и они явились для нас деятелями и учителями поста, послушания... и воздержания. Это против воли свидетельствуют и латиняне, чествуя апостолов постом в их память. Но мы, согласно с постановлениями апостольскими, составленными Климентом, после сошествия Святого Духа одну неделю торжествуем, а потом, со следующей за тем, чествуем предавших нам поститься апостолов".

Сколько длится Петров пост?


Петров пост зависит от того, рано или поздно бывает Пасха, и потому продолжительность его различна. Он всегда начинается с окончанием Триоди, или после недели Пятидесятницы, и прекращается 12 июля.
Самый продолжительный пост заключает в себе шесть недель, а самый короткий – неделю и один день.
Антиохийский патриарх Феодор Вальсамон (XII век) говорит: "За семь дней и больше до праздника Петра и Павла все верные, то есть мирские и монахи, обязаны поститься, а непостящиеся да будут отлучены от сообщения православных христиан".

 

pravmir.ru

 
ХРИСТИЯНИ ТА ПАТРІОТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОВЕЛИ МОЛИТОВНУ АКЦІЮ НА МАРШРУТІ "МАРШУ РІВНОСТІ" У КИЄВІ

"Правий сектор", "Трдиція і порядок", "Карпатська Січ", а також християни, починаючи з 22 червня 2019 року, провели у столичному середмісті "Всеукраїнське молитовне стояння на захист дітей і сімей". Його мета - завадити ході ЛГБТ-спільноти під час Маршу рівності, повідомляє ЕспресоTV.
Учасники акції облаштували навпроти входу в головний корпус університету ім. Шевченка невелику сцену, поставили звукопідсилюючу апаратуру.
Окрім партійних прапорів вони тримали в руках прапори зі словами "Слава Христу Царю" та "Християнський фронт". А на тротуарі ними встановлено дерев'яний хрест.
Вони перебували на місці проведення маршу рівності "КиївПрайд" до 12:00 неділі, 23 червня.
"Українські націоналісти, християни, консерватори і традиціоналісти виступають за здорову модель української родини, проти насильницької гомосексуалізації суспільства. Наша мета - не допустити проведення "гей-параду"! Адже подібні марші - це наруга над мораллю і українськими традиціями", - йдеться на сторінці заходу у Facebook.

 

risu.org.ua

 
РАДА ЦЕРКОВ ХОЧЕ ПОЧУТИ ВІД КАНДИДАТІВ ДО ПАРЛАМЕНТУ ЇХ ПОЗИЦІЮ ЩОДО СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ ТА СВОБОДИ РЕЛІГІЇ

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій звернулася до партій і кандидатів у депутати, щоб вони прояснили свою позицію щодо питань релігійної свободи, сімейних цінностей та суспільної моралі.
Таке рішення глави конфесій прийняли на засіданні ВРЦіРО 14 червня в Києві під головуванням єпископа Віталія Кривицького, повідомляє Інститут релігійної свободи.
Окрім важливих для поступу українського суспільства викликів таких, як встановлення справедливого судочинства та верховенства права, боротьба з корупцією та забезпечення рівності всіх перед законом, збереження суверенітету та цілісності України, Всеукраїнська Рада Церков акцентує увагу на духовних і моральних засадах розбудови нашої держави та проблематиці ціннісних орієнтирів кандидатів до парламенту.
Серед іншого ВРЦіРО питає політиків про їхнє ставлення до свободи віросповідання та релігійного плюралізму, готовність розвивати діалог та взаємодію з релігійною спільнотою на партнерських засадах, у тому числі під час законотворчого процесу.
Релігійні діячі також очікують почути від кандидатів у народні депутати та політичних партій, чи вбачають вони пріоритетом державної політики питання захисту сімей та дітей, а також притаманних для українського суспільства сімейних, духовних і моральних цінностей.
Крім цього, Рада Церков закликає політичні партії та кандидатів до парламенту відмовитися від ідеї просування на державному рівні одностатевих відносин, одностатевих партнерств та гендерної ідеології, яка викривлює розуміння понять "стать", "подружжя", "сім'я". У тому числі відмовитися від ратифікації Стамбульської Конвенції, а також не сприяти публічній пропаганді одностатевих відносин і трансгендерного руху.
Під час засідання члени ВРЦіРО обговорили питання, пов'язані зі створенням Державної служби з етнополітики та свободи совісті. Зокрема, представники Міністерства культури запропонували релігійним діячам взяти участь у доопрацювання проекту положення про цю Держслужбу.
Також учасники засідання підвели підсумки проведення щорічної Всеукраїнської Ходи на захист прав дітей і сімей, яка цього року зібрала у центрі Києва біля 15 тисяч учасників.

 

risu.org.ua

 
УРЯД СТВОРИВ ОКРЕМИЙ ОРГАН ВЛАДИ З ПИТАНЬ ЕТНОПОЛІТИКИ І СВОБОДИ СОВІСТІ

Кабінет Міністрів створив окремий спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері етнополітики і свободи совісті у формі Державної служби.
Таке рішення Уряд прийняв на засіданні у середу, 12 червня 2019 року, повідомляє Інститут релігійної свободи.
Державна служба України з етнополітики та свободи совісті буде координуватися Кабміном через Міністерство культури України, а її штат і матеріально-технічне забезпечення будуть сформовані на базі нинішнього Департаменту у справах релігій та національностей Мінкультури.
Цьому рішенню передували консультації керівництва Уряду з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій.
Водночас, члени Ради Церков зауважили, що часті реорганізації державного органу у справах релігій не сприяють його ефективній роботі, а пропозиції міжнародних партнерів України, які щоразу пропонують ті чи інші моделі державного управління, з часом можуть змінюватися на протилежні – як це і сталося нині.
Місяць тому, на зустрічі з профільним Віце-прем'єр-міністром, члени ВРЦіРО зауважили, що Держслужба має діяти відповідно до законів України і не фоваритизувати жодну з конфесій. На переконання релігійних діячів, цей орган має діяти в інтересах релігійної свободи та плюралізму, надавати адміністративні послуги однаково швидко і якісно для будь-якої конфесії, без жодної дискримінації.
Крім цього, на переконання глав конфесій, Держслужба з етнополітики та свободи совісті не повинна створювати дорадчі органи "колективної безвідповідальності", коли рішення, які перебувають у компетенції урядовців, підміняються рекомендаціями консультативно-дорадчих органів.
Як повідомляв ІРС, у грудні 2010 року було ліквідовано Державний комітет України у справах національностей та релігій, функції якого було передано до реорганізованого Міністерства культури України.
У складі Мінкультури на даний час функціонує Департамент у справах релігій та національностей, який здійснює державну реєстрацію окремих видів релігійних організацій, надає погодження на релігійну діяльність іноземців в Україні та здійснює інші повноваження відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

 

risu.org.ua

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 1 з 270

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1195
mod_vvisit_counterВчора1480
mod_vvisit_counterМісяць19849
mod_vvisit_counterЗа весь час2653844

Зараз онлайн: 27
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ