Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Вселенський Патріарх Варфоломій: Кінцева ціль – дарувати Українській Церкві автокефалію

У дні святкування 1030-річчя хрещення хрещення Київської Русі - України Президент Петро Порошенко зустрівся з делегацією Вселенського Патріархату, яка прибула в Україну для участі у святкових заходах з цієї нагоди.
Глава держави висловив вдячність Його Всесвятості Патріарху Варфоломію «за постійну турботу Матері-Церкви про віруючих українського народу, який переживає непрості часи агресії проти нашої держави з боку Російської Федерації, у зв'язку з незаконною анексією Криму».
Петро Порошенко також висловив вдячність за позицію щодо Української Церкви. «Для більшості українців є дуже важливими слова Його Всесвятості про те, що Україна не є канонічною територією російської православної церкви. Що передача в 17 столітті контролю Москві відбувалася в неканонічний спосіб. І так само, як і ми, Його Всесвятість вважає нашою Матір'ю-Церквою саме Константинопольський Патріархат», - наголосив Президент.
Глава держави також подякував представникам Вселенського патріархату за те, що вони розділили святкування такої важливої для українців дати разом з нашим народом. «Дуже дякую вам за цю молитву. Дуже дякую за підтримку нас. Дуже дякую, що завтра ми будемо спільно святкувати цю важливу річницю», - сказав Глава держави.
«Ми впевнені в тому, що ці молитви і ці слова зараз допомагають нам об'єднати людей. Допомагають нам, щоб кожен українець знайшов свою дорогу до Бога», - додав Петро Порошенко.
Глава держави подякував за такий важливий сигнал, благословення України і підтримку. Президент зазначив, що Україна сподівається на рішення про надання Томосу. «Це історичний момент для України і української церкви повернутися в лоно Церкви-Матері», - підкреслив Петро Порошенко.
Представник Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія митрополит Гальський Еммануїл наголосив, що від імені Його Всесвятості делегація Патріархату сьогодні перебуває в Україні. «З великою приємністю я передаю Вам послання від Його Всесвятості», - сказав він.
Єпископ Едмонтський Української православної церкви в Канаді Іларіон зачитав послання Патріарха Варфоломія, який відзначив важливість хрещення Святого Володимира від Першопрестольної церкви Константинополя в метрополії Херсонесу та хрещення України-Русі. «Новохрещений народ увійшов під духовне керівництво, нестримну турботу і церковний покров церкви Константинополя через створення митрополії Київської і всієї Русі, яка стала шістдесятою метрополією Вселенського Патріархату», - йдеться у посланні.
У посланні Вселенського Патріарха наголошено: «Визнаючи високу відповідальність першопрестольної Константинопольської Церкви, яка ніколи не переставала і не змирялася перед незаконними і неканонічними ситуаціями, які потрясали природне функціонування православної церкви і в ці відповідальні часи вона взяла на себе ініціативу відновити єдність православних віруючих України з кінцевою ціллю дарувати українській церкві автокефалію».

 

president.gov.ua

 
Представники Помісних Церков розповіли про свої враження від участі у Великому Хресному Ході УПЦ

27 липня 2018 року, після завершення Хресного Ходу з нагоди 1030-річного ювілею Хрещення Русі, в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври відбувся брифінг для ЗМІ, під час якого керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній оприлюднив подробиці про Молитовну ходу та назвав кількість учасників, згідно офіційних підрахунків. Також свої коментарі надали представники Помісних Православних Церков. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
«Дуже важливо для кожної православної людини, яка сьогодні приїхала на урочистості, є те, що вона соборно молилася з Предстоятелем і представниками Помісних Православних Церков — це була вселенська православна молитва, — сказав митрополит Антоній. — Особливо всі молилися за свою Батьківщину, за свій народ».
А також підносили свої молитви українці про закінчення війни в країні, зазначив владика. «Після молебню відбувся Хресний хід, у якому, за нашими підрахунками, взяли участь 250 тисяч чоловік, — продовжив він. — Це більше, ніж минулого року, візуально це було відчутно, тому що, хоча вулиці Києва й широкі, та не могли всіх вмістити. Всі відчували соборну сердечну молитву!».
Хресний хід — це не політична акція, підкреслив керуючий справами. «Це богослужіння, коли люди пліч-о-пліч моляться, щоб Господь почув наші молитовні прохання. У всіх свої потреби, але для нас, українців, головна молитва, щоб закінчилася війна».
Митрополит Іринупольський Димитрій (Александрійський Патріархат) у своєму слові до православних українців передав благословення Александрійського Патріарха та подякував за те, що «вперше я приїхав в Україну і відчуваю, що я вдома».
«Ми прославляємо Пресвятого Бога, тому що дякуючи Його любові до нас і дякуючи запрошенню Блаженнішого Митрополита Онуфрія, ми знаходимося тут, у країні святих, у благословенній країні, — сказав владика, — що ми разом із вами святкуємо, що маємо можливість передати вам благословення Патріарха Александрійського і всієї Африки Феодора ІІ, а також — молитися разом із вами, молитися за єдність всієї Церкви, за Українську Православну Церкву, а також — за майбутнє цього народу».
Єпископ Арсинойський Нектарій (Кіпрська Православна Церква) передав також вітання від Предстоятеля Кіпрської Церкви Блаженнішому Митрополиту Онуфрію, духовенству і всьому народу Української Держави. «Насправді вразила чисельність людей, які взяли участь у цій Хресній ході, — сказав Преосвященніший владика. — Також особлива наша радість полягає в тому, що на цих урочистостях присутні представники майже всіх Помісних Православних Церков. Таким чином ми свідчимо нашу підтримку Його Блаженству Блаженнішому Митрополиту Онуфрію, всій Українській Православній Церкві, ми свідчимо про єдність між нами усіма».
Ієрарх Грузинської Православної Церкви, митрополит Зугдідський і Цаїшський Герасим передав вітання Святійшого і Блаженнішого Католикоса-Патріарха всієї Грузії Ілії II і привітав українців з ювілеєм 1030-річчям Хрещення Русі.
«Ми відчуваємо Божу благодать! Тут зібралися представники Помісних Православних Церков і все це — торжество Православ'я! Наше серце відчуває, що ми з'єднані навколо Господа нашого Іісуса, — зазначив митрополит Герасим. — ...Наша молитва до Господа Бога, в першу чергу, — про мир в Україні, про мир в Українській Церкві. І ми віримо, що Господь почує нашу молитву і благословить вас на многая і благая лєта».
Також вітання від Предстоятелів передали та розповіли про свої враження від участі у Хресному ході інші представники Помісних Православних Церков.

 

church.ua

 
На торжества в Киев приедут представители 12 Поместных Церквей

На празднование 1030-летия Крещения Руси в Киев приедут представители 12 Поместных Церквей. Об этом сообщил замглавы ОВЦС УПЦ протоиерей Николай Данилевич на своей официальной странице в Facebook.
«УПЦ пригласила делегации 14 Поместных Церквей, – заявил протоиерей Николай в своем сообщении. – Из них на празднованиях будут представители 12 Церквей, большую часть которых возглавляют архиереи. Среди них и делегация Константинопольского патриархата. Ответы по делегациям от каждой Церкви мы получили уже довольно давно».
По словам отца Николая, имена архиереев каждой делегации вскоре опубликуют на официальном сайте УПЦ.
«Не смогут на празднование приехать лишь представители Антиохийской и Элладской Церкви и то, исключительно по техническим причинам, – отметил замглавы ОВЦС УПЦ. – Поэтому не следует в этом видеть политику. Напомню, что Антиохийскую Церковь обвиняют в пророссийской позиции, и, если даже это так, то она должна была бы приехать к нам одной из первых. Однако, разные обстоятельства бывают в жизни, и не следует делать стратегических выводов из будничных дел».
Протоиерей Николай Данилевич отметил, что количество и уровень церковных делегаций, которые приезжают к УПЦ свидетельствуют о том, что все Поместные Церкви поддерживают Украинскую Православную Церковь, возглавляемую Митрополитом Онуфрием.
«Делегации Поместных Церквей приезжают именно к УПЦ, а не к власти, (и тем более не к "УПЦ КП" и "УАПЦ") и будут принимать участие в церковных мероприятиях. Все это свидетельствует и о том, что Поместные Православные Церкви не поддерживают идею предоставления Томоса в обход УПЦ», – заключил отец Николай.
Ранее архиерей Иерусалимской Церкви митрополит Вострский Тимофей, посетивший торжества в Киево-Печерской лавре, отметил, что «Блаженнейшего Митрополита Онуфрия ценят и уважают Предстоятели всех Поместных Церквей».

 
Першими словами Олександра Усика після поєдинку стали «Слава Богу!»

Олександр Усик — абсолютний чемпіон світу і володар кубка Мухаммеда Алі відтепер. У ніч з 21 на 22 липня він переміг у поєдинку Всесвітньої боксерської суперсерії (WBSS). Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Перше, що зробив Олекандр після бою — перехрестився і здійснив земний поклон.
Перше, що сказав: «слава Богу!» Перше, що подумав: «Господи, Іісусе Христе, дякую, що ти мені дав силу, привів сюди і подарував перемогу». Про це розповів чемпіон в інтерв'ю на рингу після поєдинку.
А перед боєм, який проходив у Москві, українським журналістам він сказав так: «Я роблю все заради Православної віри. Друзі, всім добра, всім миру. Світ любить сильних!».
Олександр Усік, чемпіон світу за версіями WBO і WBC, зустрівся у фіналі Всесвітньої боксерської суперсерії (WBSS) з володарем поясів IBF і WBA Муратом Гассієвим.

 

church.ua

 
1030-річчя Хрещення Русі: 8 чудотворних святинь, яким можна буде вклонитися

Напередодні святкування ювілею Хрещення Русі Інформаційно-просвітницький відділ публікує історію знайдення і прославлення чудотворних мощей та ікон, з якими відбудеться Великий Хресний хід та які під час урочистостей будуть доступні для поклоніння в Трапезному храмі прп. Антонія і Феодосія Печерських Києво-Печерської Лаври.

Мощі святого рівноапостольного князя Володимира — Хрестителя Русі

З іменем святого рівноапостольного князя Володимира пов'язана найважливіша подія в історії нашої Вітчизни — прийняття християнства і входження в сім'ю християнських народів світу.
...Наречений князь Володимир за Божим Промислом «розболівся очима і не бачив нічого, і тужив вельми, і не знав, що зробити». Тоді царівна Анна порадила йому, щоб він швидше охрестився: «Коли ж не охрестишся, то не видужаєш від недуги своєї».
Почувши це, князь Володимир сказав: «Якщо справді станеться це, то воістину великий Бог християнський». І звелів охрестити себе. Корсунський єпископ зі священиками, огласивши, охрестили Володимира й назвали його у хрещенні Василієм. Літопис свідчить, що під час хрещення сталося диво, подібне до того, що було із Савлом у Дамаску: тільки-но Володимир увійшов у святу купіль, а єпископ за чином хрещення поклав на нього руку, негайно немовби луска спала йому з очей, і він прозрів і прославив Бога, Який привів його до істинної віри.
Досі князь пізнавав лише головні істини про Бога. Та щоби пізнати Його, потрібне особливе Боже благовоління до людини, яке людина переживає явно як особисту зустріч із Богом. І ця зустріч відбулася! «Тепер пізнав я істинного Бога», — радісно вигукнув великий князь, відчувши своє зцілення. Побачивши диво, охрестилася і вся княжа дружина. Сталася ця подія в 988 році. Хрещення князя Володимира з боярами та дружиною було початком Хрещення всієї Київської Русі...
Напередодні святкування 1000-річчя Хрещення Русі, у 1988 році, державна (радянська) влада передала Церкві декілька визначних Християнських Святинь, які до цього зберігалися в музейних сховищах. Серед них – ковчег із часткою чесних мощей святого рівноапостольного князя Володимира.
З благословення Святішого Патріарха Пимена, цей ковчег було передано Керуючому справами Московської Патріархії митрополиту Ростовському і Новочеркаському Володимиру (Сабодану). Його встановили в кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці міста Ростов-на-Дону.
24 липня 2005 року Блаженніший Митрополит Володимир (Сабодан, +2014) особисто привіз до Києва із Ростова-на-Дону ковчег із часткою мощей рівноапостольного князя Володимира.
Ковчег було встановлено в Успенському соборі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври – для поклоніння віруючих. Тут він перебуває і сьогодні.

Мироточива глава священномученика Климента, єпископа Римського

За поширення християнства священномученик Климент, єпископ Римський, учень апостола Петра, за наказом римського імператора Траяна був засланий у Крим. Одним із місць заслання на той час була інкерманська каменярня в околицях Херсонеса. Св. Климент, прибувши на місце заслання, знайшов тут більше двох тисяч засуджених християн...
Звістка про місіонерську діяльність святого в Херсонесі дійшла до імператора, і той віддав таємний наказ — втопити в морі св. Климента, прив'язавши якір до його шиї. Мученицька кончина святого відбулась у 101 році.
У ІХ ст. Херсонес відвідали святі рівноапостольні Кирил і Мефодій. Після соборного служіння святих Кирила і Мефодія та прибулого з ними з Царгорода духовенства і старанної молитви усіх присутніх — опівночі на поверхні моря чудом з'явилися святі мощі єпископа Климента. Їх урочисто перенесли в місто до церкви святих апостолів.
Згодом свята глава була принесена в Київ святим рівноапостольним князем Володимиром і покладена в Десятинній церкві разом із мощами святого Фіви, де був влаштований приділ в ім'я святого Климента.
Десятинна церква — перша кам'яна церква Київської Русі, була зведена в 989 – 996 роках на території Київського дитинця князем Володимиром, який на її побудову та утримання виділив десяту частину своїх прибутків — десятину, звідки і походить назва храму. У 1240 році церква була зруйнована під час монгольського штурму Києва. Так глава священномученика Климента з руїн Десятинної церкви була перенесена в печери Києво-Печерської Лаври.
У наші дні глава священномученика Климента зберігається в Дальніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври і мироточить.

Стопа апостола Андрія Первозваного

Сьогодні ковчег із мощами святого апостола Андрія Первозванного (стопа) зберігається в Одеському Свято-Успенському Патріаршому чоловічому монастирі.
...Ще в 1876 році в Одесі з'явилося паломницьке подвір'я, засноване монахами афонської обителі — Руського Свято-Пантелеімонівського монастиря. Але з часом воно вже не могло впоратися з напливом паломників, і незабаром до діяльності з розміщення паломників в Одесі підключилися інші обителі Афону.
Так, будучи настоятелем Свято-Іллінського скиту Святої гори Афона, преподобний Гавриїл Афонський в 1893-1905 роках неодноразово відвідував Одесу.
10 листопада 1894 року архімандрит Гавриїл, у співслужінні соборного духовенства, звершив закладку храму. В його основу замурували пам'ятну табличку, перший наріжний камінь поклав сам архімандрит Гавриїл.
Наріжний камінь був доставлений на бригу «Святий Пророк Ілія», що належав Ільїнському скиту. До свого призначення намісником Свято-Іллінського скиту о. Гавриїл мав особливий послух — був економом на цьому вітрильному судні. Чернечий бриг здійснював рейси між Афоном, Константинополем, Одесою і Маріуполем, де завантажувався зерном, борошном, волзької рибою та іншими продуктами. Капітаном корабля був ієромонах, команда складалася з ченців і послушників — уродженців Херсонської, Курської та інших губерній, а щогли були увінчані золотистими хрестами.
Таким чином у південній столиці імперії преподобний Гавриїл Афонський заснував Свято-Пантелеімонівське подвір'я Свято-Іллінський собор. І саме афонський старець тоді привіз в Одесу великі святині: ліву стопу святого апостола Андрія Первозванного і чудотворну ікону Пресвятої Богородиці «Годувальниця» («Млекоживителька»).

***

Святий апостол Андрій став першим учнем Христа і першим сповідав Його Спасителем (Месією), привівши до Христа свого старшого брата Симона, майбутнього апостола Петра.
З проповіддю Слова Божого святий апостол Андрій здійснив кілька подорожей, під час яких тричі повертався в Єрусалим. Він пройшов Малу Азію, Фракію, Македонію, Скіфію (земля, на якій пізніше утворилася Русь), Причорномор'я. Вгору по Дніпру апостол Андрій піднявся до місця розташування майбутнього Києва, де, як оповідає преподобний Нестор Літописець, поставив хрест на київських схилах, звернувшись до своїх учнів зі словами: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков».

Ікона святого апостола Андрія Первозваного з часткою мощей і хреста

Чудотворна ікона апостола Андрія Первозваного прибуде до Києва з містра Патри (Греція) шляхом самого апостола — по Дніпру.
Ця ікона була написана насельницями жіночого монастиря на честь Святого Миколая у грецькому місті Патри. Писалася вона тривалий час, причому деякі деталі монахині виписували під збільшувальним склом.
Митрополитом Патрським Хризостомом у святий образ вкладені частки мощей святого апостола Андрія і хреста, на якому його було розп'ято.
Написану в Патрах ікону апостола Андрія Первозваного було освячено на його святих мощах.
Саме в Патрах на Х-подібному хресті був розп'ятий святий Андрій Первозванний, який є небесним покровителем Києва.

Ікона Божої Матері «Зимненська»

Чудотворний образ постійно зберігається у Зимненському Святогорському Успенському ставропігійному монастирі на Волині.
Як свідчить літопис, її приніс на Волинь хреститель Русі благовірний князь Володимир, віддавши в благословення своєму сину – волинському князю Всеволоду.
У 1724 році село Зимно придбав ревний католик, волинський староста Михайло Чацький. Він наказав переобладнати храм на костьол – з п'яти куполів залишити два. Потім присвоїв церковні багатства, розорив усипальницю і зняв прикраси з Зимненської ікони.
Знущаючись над образом, він вигукнув: «Що ж, православна святиня чудотворна, так і не змогла ти врятувати свій православний монастир!».
Після таких слів нечестивець осліп, а через три роки помер. Покарання уразило весь рід Чацьких – його спадкоємці чоловічої статі за три роки до смерті втрачали зір...
У зачиненому храмі Зимненська чудотворна ікона була до 1797 року – третього поділу Польщі, після якого монастир знову став православним, щоправда, уже жіночим.
У 1914 році нова хвиля нещасть прийшла на волинські землі: монастир було ліквідовано. Ігуменя Аріадна з благочинною та келійницею, забравши Зимненську ікону, виїхала в Житомир. Там сестри, не мали змоги звершувати чернечий подвиг в обителі, тоді працювали на заводі. Домашня молитва біля однієї з найбільших православних святинь і збереження великої таємниці її місцезнаходження стали сенсом їхнього нового життя. Так тривало багато років. Коли з трьох сестер залишилась живою лише стариця-черниця Іуліанія, аби врятувати древню святиню, вона попросила настоятельку Корецького жіночого монастиря взяти Зимненську чудотворну ікону до своєї обителі на збереження. Із 1966 року Корецький монастир охороняв таємницю Зимненської ікони, яку впродовж багатьох десятиріч розшукували для вилучення в музей.
І тільки в 1995 році її хресним ходом перенесли в рідну обитель – у Святогорський жіночий монастир, що біля Володимира-Волинського, Волинської області.
Розповідають, що напередодні прибуття ікони в Зимно паломники бачили в монастирі опівночі вогняний стовп над церквою Святої Трійці і чули з храму спів «Херувимської». Вирішивши, що в церкві правиться служба, вони пішли туди, але виявилося: храм закритий.

Ікона з часткою мощей священномученика Володимира (Богоявленського)

Київський митрополит став першим священнослужителем-новомучеником, загиблим в роки революції та Громадянської війни. Попереду країну чекали непрості роки. Тисячам людей Церкви належало постраждати за свою віру. Багато з них так само, як і митрополит Володимир, потім були зараховані до лику святих...
Владику розстріляли у 70-річному віці. До цього святитель пройшов важкий життєвий шлях, і випивши чашу слави, і чашу труднощів. Труднощів було більше.
Він народився 1 січня 1848 року в родині сільського священика на Тамбовщині. У хрещенні його назвали Василем. Він закінчив духовне училище і семінарію у Тамбові, потім поступив у Київську духовну академію. Кандидатом богослов'я він повернувся до Тамбова, де спочатку став викладачем в рідній семінарії, а потім, одружившись, прийняв сан і пішов на парафіяльне служіння.
Однак сімейне щастя отця Василя було недовгим — через кілька років спільного життя померла матушка і єдина дитина. Особисте горе привело молодого священика на новий шлях служіння Церкви. 8 лютого 1886 року він прийняв чернечий постриг з ім'ям Володимир, був призначений настоятелем Троїцького Козловського монастиря, а в жовтні того ж року — настоятелем Антонієва монастиря в Новгороді Великому. Його активна діяльність привернула увагу церковного керівництва.
Невдовзі отця Володимира возвели у святительський сан. Під час масштабної епідемії владика, він тоді був єпископом Самарським, організовує комітет взаємодопомоги, збирає пожертвування постраждалим від холери та голоду, влаштовує безкоштовні їдальні для голодуючих. Він безстрашно відвідує і служить в холерних бараках, на холерних кладовищах і місцях, охоплених епідемією. У численних друкованих відозвах і повчаннях владика Володимир закликає всіх прийти на допомогу тим, хто голодує. За словами сучасників, «голос не замовкав до тих пір, поки не вщухла буря народного лиха».
За той час, поки владика Володимир ніс служіння екзарха Грузії, там було збудовано понад сто храмів і відкрито понад триста церковно-парафіяльних шкіл, серед учнів яких були і мусульмани, і іудеї, і протестанти, і вірмени, і старообрядці, і діти сектантів.
Після Грузії призначили владику на Московську митрополичу кафедру. Тут святитель продовжив свою просвітницьку діяльність. В його єпархіальному будинку проводилися лекції, читання, бесіди, діяла бібліотека з читальним залом для всіх охочих, також він розпочав боротьбу з народним пияцтвом, особисто беручи участь у проповіді християнства серед робітників. У 1912 році митрополита Володимира перевели в Петербург, але недоброзичливці домоглися переведення святителя в Київ.
Революція 1917 року активізувала діяльність прихильників незалежності українських єпархій від Московського патріархату. Владика поводився як прихильник єдності та неподільності Церкви. Із захопленням Києва більшовиками почалися грабежі, насильство, осквернення храмів і монастирів. Тоді ж почалася і наклеп на святителя, який ніби «оббирає Лавру, отримуючи величезні гроші».
Акт медичного огляду тіла убитого митрополита показує, що архіпастиря-мученика розстрілювали розривними кулями і кололи холодною зброєю. Гетьман Скоропадський встановив на місці розстрілу пам'ятник святителю, який був зруйнований, коли місто знову було захоплено більшовиками.
Влітку 1992 року, з благословення Митрополита Київського Володимира (Сабодана, +2014), чесні мощі святителя були знайдені й почивають нині в Дальніх печерах Святої Успенської Києво-Печерської Лаври.

Мощі великомученика Георгія Побідоносця


Мощі вмч. Георгія Побідоносця Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі передали афонські монахи на знак єдності між Святою Горою і Лаврою, засновник якої — преподобний Антоній Печерський — свого часу взяв благословіння на Афонській горі, щоб жити у подвизі на Київських схилах.
На іконах святий Георгій Побідоносець зображується верхи на білому коні, вражаючи списом змія. Це зображення засноване на переданні і відноситься до посмертних чудес святого великомученика. Розповідають, що неподалік від місця, де народився святий Георгій, у місті Бейрут, в озері жив змій, що часто викрадав і пожирав людей з тієї місцевості. Що це була за рептилія – удав, крокодил чи великий ящір – невідомо. Забобонні місцеві жителі, щоб угамувати ненажерливого хижака, регулярно, за жеребом, віддавали йому на поживу юнака або дівчину. Одного разу жертвою стала дочка правителя того поселення. Її відвели до берега озера і прив'язали, де нещасна, тремтячи від жаху, стала чекати появи змія.
Коли ж звір став наближатися до неї, раптом з'явився на білому коні світлий юнак, який списом вразив змія та врятував дівчину. Цим юнаком був святий великомученик Георгій. Своєю дивовижною появою він припинив знищення юнаків і дівчат у межах Бейрута і навернув до Христа мешканців тієї країни, які до цього були язичниками.
Можна припустити, що явлення святого Георгія на коні для захисту жителів від змія, а також описане в житії оживлення єдиного вола селянина, послужили приводом до шанування святого Георгія як покровителя скотарства і захисника від хижих звірів.
У дореволюційні часи в день пам'яті святого Георгія Побідоносця жителі сіл уперше після холодної зими виганяли худобу на пасовище, звершивши молебень святому великомученику з окропленням будинків і тварин святою водою. День великомученика Георгія в народі ще називають «Юріїв день».
Зображення Георгія Побідоносця на коні символізує перемогу над дияволом – «стародавнім змієм» (Откр.12: 3, 20: 2).
У руських князів, починаючи з рівноапостольного князя Володимира, існував благочестивий звичай засновувати храми на честь своїх Ангелів Охоронців. Так, рівноапостольний Володимир, у святому Хрещенні Василь, побудував у Києві і Вишгороді храми в ім'я святителя Василія Великого, князь Ізяслав I (1054-1068), у Хрещенні Димитрій, побудував у Києві храм і монастир в ім'я святого великомученика Димитрія, князь Ярослав Мудрий (1019-1054), у святому Хрещенні Георгій, заклав храм і чоловічу обитель на честь свого Ангела Охоронителя – великомученика Георгія.
Храм на честь великомученика Георгія знаходився перед воротами Святої Софії, на його будівництво князь Ярослав витратив колосальні кошти. У зведенні храму брала участь велика кількість будівельників. У Синопсисі Київському згадується про церкву: «Созда же [Ярослав] и церковь святаго великомученика Георгия от камене, во имя себе от св. крещения данное, по правой стране святыя Софии». 26 листопада храм був освячений святителем Іларіоном, митрополитом Київським, тоді ж було встановлено щорічне святкування на честь цієї події.

Ікона з часткою мощей святого преподобного Серафима Саровського

Коли Прохору з Курська виповнилося 17 років, в ньому остаточно дозрів намір залишити світ і вступити на шлях чернечого життя. Його набожна мати Агафія одразу відпустила сина на служіння Богу. Агафія дала йому прикластися до ікон Спасителя і Божої Матері, потім благословила його мідним хрестом. Взявши з собою цей хрест, він до кінця життя носив його завжди відкрито на своїх грудях.
Ще одне важливе питання залишалось вирішити Прохору: куди і в який монастир йти. Слава подвижницького життя ченців Саровської пустині схиляла його йти до них, однак юнакові хотілося бути попередньо в Києві. Подивитися на праці Києво-Печерських ченців, отримати повчання і поради від старців, пізнати через них волю Божу, утвердитися у своїх думках, отримати благословення від лаврського подвижника і помолитися у св. мощей преподобних Антонія і Феодосія Печерських — основоположників чернецтва на Русі.
Прохір вирушив пішки, з палицею в руці. У Києві, обходячи тамтешніх подвижників, він почув, що недалеко від Святої Печерської Лаври, у Китаївській обителі, пустельник Досифей, має дар прозорливості. Прийшовши до нього, Прохір впав до його ніг і просив поради і благословення. Прозорливий Досифей, вбачаючи в ньому благодать Божу і передбачивши в ньому доброго Христового подвижника, благословив йти до Саровської пустині і сказав: «Гряди, чадо Божие, и пребуди тамо. Место сиё тебе будет во спасение, с помощью Господа. Тут скончаешь ты и земное странствие твоё. Только старайся стяжать непрестанную память о Боге чрез непрестанное призывание имени Божия так: Господи, Иисусе Христе, Сыне Божий, помилуй мя грешнаго! В этом да будет всё твоё внимание и обучение; ходя и сидя, делая и в церкви стоя, везде, на всяком месте, входя и исходя, сиё непрестанное вопияние да будет и в устах, и в сердце твоём: с ним найдёшь покой, приобретёшь чистоту духовную и телесную, и вселится в тебя Дух Святый, источник всяких благ, и управит жизнь твою во святыне, во всяком благочестии и чистоте. В Сарове и настоятель Пахомий богоугодной жизни; он последователь наших Антония и Феодосия!»
Бесіда з блаженним старцем Досифеєм остаточно затвердила юнака у добрих намірах. Сповідавшись і причастившись Святих Таїн, ще раз вклонившись угодникам Києво-Печерським, він повернувся до Курська, в будинок матері. Цей час був його прощанням з батьківщиною і рідними.
20 листопада 1778 року Прохір вступив у Саровську обитель, напередодні свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, і потрапив на послух до старця ієромонаха Іосифа. 1786 року Прохір був пострижений у монахи з ім'ям Серафим...

 

church.ua

 
Допустимо ли верующему иметь татуировки, и что об этом говорит Слово Божие

Сегодня, следуя модным трендам и желанию отличиться от других, многие хотят произвести на людей впечатление, забывая, что это все чуждо закону любви Христа.
Не так давно в храме мне пришлось наблюдать такую картину. Я увидел молодую маму, которая подносила своего малыша к Чаше для причастия. Ее руки были оголены, и на плече просматривалась яркая татуировка в виде непонятного орнамента с надписью восточного иероглифа. Все это выглядело довольно странно, если не сказать – безобразно.


В библейской книге Левит мы читаем: «Ради умершего не делайте надрезов на теле вашем и не накалывайте себе письмен. Я Господь» (Лев. 19, 28). Чтобы понять эту заповедь, относящуюся к обрядовому ветхозаветному закону, надо вникнуть в культуру того времени. Большинство культур той эпохи были варварскими по своей природе, и только народ Израиля образовал новую нацию. Именно Синайское законодательство определяло избранничество еврейского народа в его этическом измерении. Позже и о христианах, «привитых к ветви дому Израиля», апостол скажет: «Вы – род избранный, царственное священство, народ святый, люди взятые в удел, дабы возвещать совершенства Призвавшего вас из тьмы в чудный Свой свет» (1Петр. 2, 9).
Тело наше является храмом Божиим, о чем мы читаем у ап.Павла: «Разве вы не знаете, что вы храм Божий, и Дух Божий живет в вас? Если кто разорит храм Божий, того покарает Бог: ибо храм Божий свят; а этот храм – вы» (1Кор. 3, 16). Тело христианина является храмом Духа Святого, поскольку в нем пребывает Христос в силу Евхаристического таинства. Но сегодня, следуя модным трендам и желанию отличиться от других, многие хотят произвести на людей впечатление, забывая, что это все чуждо закону любви Христа. Новизна увиденной татуировки может вызвать в ком-то удивление лишь на секунду, о чем человек тут же забудет, обремененный банальными заботами о хлебе насущном и более возвышенных вещах, если это человек образованный. Если же это человек недалекий и ограниченный в своем интеллектуальном развитии, ему захочется сделать подобную же татуировку. Как обезьянки перенимают друг от друга систему жестов и мимики, находясь в своем окружении приматов.

 
З Греції на святкування 1030-річчя Хрещення Русі прибуде ікона апостола Андрія Первозваного

Чудотворний образ із часткою мощей апостола Андрія прибуде до Києва з грецького міста Патри шляхом самого апостола — по Дніпру — 27 липня 2018 року, а 22-го липня ікону зустрічатимуть у місті Кам'янське на Дніпропетровщині, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ із посиланням на прес-службу Кам'янської єпархії.
Зустріч образу відбудеться у Свято-Миколаївському кафедральному соборі м.Кам'янське 22 липня 2018 року, у неділю, о 9:00. Ікона пробуде тут до всенічного бдіння, потім попрямує до Києва.
Ікона святого апостола Андрія Первозваного написана у жіночому монастирі м.Патри. Митрополитом Хризостомом, керуючим Патрською Митрополією, в ікону вкладена частка мощей святого апостола і хреста, на котрому саме у Патрах його було роз'пято.
Як оповідає преподобний Нестор Літописець, із проповіддю Слова Божого апостол Андрій пішов вгору по Дніпру і піднявся до місця розташування майбутнього Києва, де поставив хрест на київських схилах і звернувся до своїх учнів зі словами: «Чи бачите гори ці? На цих горах засяє благодать Божа, буде велике місто, і Бог спорудить багато церков».

 

church.ua

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 6 з 264

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні514
mod_vvisit_counterВчора868
mod_vvisit_counterМісяць13918
mod_vvisit_counterЗа весь час2351748

Зараз онлайн: 13
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ