11.06.2015 13:15 |
Сьогодні, 11 червня, у міському Будинку культури м. Городище відбулася жалобна церемонія прощання з Валентином Пеньковим, який загинув під час ракетно-артилерійського обстрілу з боку російсько-сепаратистських сил у районі донецької Горлівки. Валентин воював у склади одного з танкових підрозділів ЗСУ. На час загибелі йому виповнилося лише 37 років... На адресу загиблого героя було сказано багато добрих слів. Отримавши повістку, він одразу пішов захищати рідну землю, не ховаючись, не шукаючи приводу залишитися осторонь трагедії, яку доводиться нині переживати українцям. Помолитися за Валентина Пенькова прийшли всі священики Городищенського благочиння на чолі з протоієреєм Іоанном Жигалом. Звертаючись до численних жителів, які прийшли проститися з героєм, отець Іван підкреслив, що Валентин виконав найвищий заповіт християнської любові, поклавши власне життя за інших, тому ми маємо надію, що Господь не позбавить його Своєї ласки у Царстві Небесному, а ми матимемо ще одного небесного молитвеника за нашу багатостраждальну землю. Коли після чину відспівування труну з тілом загиблого винесли з будинку культури, сотні людей опустилися у глибокій скорботі на коліна. Біля меморіалу всім загиблим мешканцям Городища похоронна процесія зупинилася, щоби вшанувати усіх полеглих українських патріотів хвилиною мовчання і востаннє схилити голову перед тілом свого земляка. Поховано Валентина Пенькова з молитвою на міському цвинтарі Городища. Над могилою пролунав Гімн України і салют автоматників.
Прес-служба Черкаської єпархії УПЦ
Повний фоторепортаж про події з життя єпархії – на постійно діючій сторінці «Фотолітопис Черкаської єпархії» у соціальній мережі VK
|
Коментарі
Кровь не смыть ни в коем разе
Тем, на ком ее сполна.
По вине имперской мрази
В Украине вновь война.
Здесь по юным правят тризну.
Не жалея жизнь свою,
Гинуть хлопці за Вітчизну
Незалежную свою.
Матерi всi посивiли,
Проводжаючи дiтей.
Всюду множатся могилы
И звучит: "Проклятых бей!"
Горек хлеб на тех поминках…
Боль не в силах превозмочь,
О сынах – родных кровинках
Они плачут день и ночь…
Но, качая головою,
Верят в правды торжество. –
Меж Гаагой и Москвою
Тыщи 2 км. Всего.
gordonua.com/.../...
Невероятной силы воли и Оптимизма.
Даже юмора и веры в лучшее.
...в тылу волонтеры воюют не менее сильным оружием.
Это и помощь и молитва и память.
"Приватбанк" 5168 7423 4943 7693
obozrevatel.com/.../...