У Світлий четвер, 2 травня, Високопреосвященніший митрополит Черкаський і Канівський Софроній разом з вікарним Владикою Іоанном звершили архієрейське служіння у Свято-Вознесенському храмі с. Стеблів Корсунь-Шевченківського району.

Біля головних воріт храму Владик зустріли насельниці місцевого монастиря на чолі з настоятельницею ігуменією Манефою. Разом з архієреями Божественну літургію служили клірики Корсунь-Шевченківського благочиння. Владика Софроній відзначив багатьох з них священицькими нагородами. А по завершенні літургії були відзначені й найбільш активні парафіяни. 

Відбулася хресна хода довкола храму, після чого Владика Софроній надав усім присутнім своє архіпастирське благословення.

Прес-служба Черкаської єпархії

Фото Івана Крися

Великдень – свято особливо шановане та величне. Воно є символом перемоги добра над злом, світла над пітьмою, віри над безнадією. Мабуть, тому в ці дні більшості людей хочеться бути добрішими, милосерднішими, благороднішими один до одного. "Христос Воскрес", – лунає сьогодні й в Україні та у різних країнах світу, де є наші вірні, які своєю думкою линуть до батьківського дому, щоб розділити пасхальну радість.

Привітання: "Христос Воскрес" по-особливому звучить у окопах і бліндажах, польових госпіталях серед героїв-воїнів, які стоять на захисті нашої Батьківщини. Аби захисники України теж відчули свято, після свякового богослужіння архмандрит Лукіан, настоятель церкви Святого Воскресіння, що в с. Безпальче Драбівського району, разом з активістами – волонтерами Олексієм Лісовим, Галиною Лісовою та Володимиром Жгутом власними автівками повезли частинку рідного дому тим, кому зараз не солодко, тим, хто ночує в окопах.
Цьогоріч було трохи важче зібрати гуманітарну допомогу – люди замучилися цією війною. 5 років – то є багато...Але український народ завжди відзначався щедрістю і добротою. Першими відгукнулися на збір вантажу учні та колектив Драбівського навчально – виховного комплексу «Загальноосвітня школа І – ІІІ ст. ім. С.В.Васильченка – гімназія» , жителі сіл Безпальче, Левченки, Тополі, Жорнокльови Драбівського району, Богдани, Броварки, Каленики, хуторів Малинівщина та Ковтунівка Золотоніського району. Несли до церкви хто що міг – консервацію, овочі, макарони, олію, пасочки, крашанки, цукерки, гроші, на які потім були куплені миючі засоби та ліки.
– Зустріли радісно, – розповідає батюшка. – Хлопці дуже дякують за допомогу та за пасхальні смаколики! Кажуть, що частинка рідної землі приїхала до них і це дуже приємно.
Особливу увагу приділив архімандрит Лукіан особистому спілкуванню з бійцями, які підходили до нього зі своїми запитаннями і потребами. « – Я бачу, як потрібно це спілкування бійцям, яким намагаюся передати тепло рідного дому, щирість дружнього слова і хоча б краплину Божої благодаті, адже в умовах небезпеки, яка існує там, на передовій, кожен починає більше думати про Бога і частіше звертатися до Нього».
Час промайнув швидко. Пора вертатися додому. Як завжди, на зворотньому шляху відвідали Святогірську Свято-Успенську лавру - старовинний монастир, розташований на території Донецької області, у місті Святогірськ, а також Свято-Вознесенський кафедральний собор, де знаходиться Піщанська ікона Божої Матері – одна з найбільш унікальних і шанованих святинь України, що відома далеко за її межами.

Світлана Жердецька, власний кор.

Їх очолив Високопреосвященніший митрополит Черкаський і Канівський Софроній, який напередодні надіслав своє архіпастирське привітання духовенству, чернецтву і всім вірянам нашої єпархії.

У кафедральному Михайлівському соборі Владика очолив Великоднє богослужіння, після чого привітав кожного словами: «Христос воскрес!» і крашанкою – символом Пасхи. Присутні за службою клірики у свою чергу привітали свого архієрея.
Розділити радість Великодня до собору прийшли відомі громадські діячі, керівники.
Увечері перед святковим богослужінням делегація собору прибула до міжнародного аеропорту Бориспіль, де взяла участь у зустрічі Благодатного вогню з Єрусалиму та запалила від нього свої лампади.

Прес-служба Черкаської єпархії

ПАСХАЛЬНЕ ПРИВІТАННЯ Високопреосвященнішого СОФРОНІЯ, Митрополита Черкаського і Канівського,
православному духовенству, чесному чернецтву, та всім вірним чадам Черкаської єпархії Української Православної Церкви

Цієї святкової ночі, коли торжествують «небо, і земля, і преісподня», а православні віруючі серця зливаються в єдиний могутній великодній гімн Воскреслому з мертвих Христу Життєдавцю, звертаюся до вас, улюблені отці, браття і сестри, з давньоапостольським привітанням, радісно виголошуючи:
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
«Цей день, його створив Господь, возрадуемся и возвеселимся в онь» (Пс. 117: 2). Нинішній день є днем особливого піднесення; немає у нас свята радісніше за Великдень. З яким захопленням всі очікують його, з яким приємним занепокоєнням готуються до нього, з якою радістю вітають один одного. При словах: «Христос воскрес» — ми і самі як би воскресаємо, душа оживає, серце захоплюється. Це свято для того і встановлене, щоб ми раділи і веселилися.
Дві ночі в році для нас, віруючих людей, є винятковими: вони — священні! Це — Різдвяна ніч і нинішня ніч Світлого Христового Воскресіння, тільки що пережита нами.
В першу з них відбулася найбільша таємниця явлення на землі Сина Божого, який прийняв людську плоть. Це був початок подвигу Боголюдини на землі. У Пасхальну ніч, яка світлом своєї події і невимовною радістю, якою вона наповнена, перевершує все, що прославляє Церква протягом цілого року, переможним Воскресінням Христовим увінчаний цей спокутний подвиг Боголюдини. Цим проявом всемогутності Божої затверджена навіки істина Його слова, Його справи, Його хресної жертви за спасіння світу.
Після земного життя Господа нашого Ісуса Христа почалася нова ера, час Нового Завіту Бога з людиною, царство благодаті, епоха спасіння. У ці дві священні ночі відбулися події, які більш ніколи не повторяться в земній історії людства.
Зараз ми стоїмо з вами в храмі Божому, до глибини душі зачаровані великодніми радощами і піднесенням великодніх богослужінь.
А яка благоліпність, яка радість, яка краса в наших храмах! Тут горять тисячі свічок, храми залиті світлом, всюди і в усьому видно найкраще оздоблення, на священнослужителях найсвітліші ризи. Православні храми в Пасхальну ніч так би мовити відображають в собі те Божественне світло, яким просвітився Христос в світлозарну ніч Свого Воскресіння. Люди, які духовно сплячі, приходять в храм лише вранці після Божественної літургії. Вони не хочуть насолодитися торжеством віри, не хочуть просвітитися благодатними променями Воскресіння Христового. Тілесне, тлінне, гріховне переважає у них над духовним, чистим, небесним. Це християни плоті, а не духу. Тому їм приємніше спати в цю святу ніч, ніж молитися в храмі, живлячи свою душу небесними звуками великодніх піснеспівів.