Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Канівське благочиння

Свято-Успенський кафедральний собор, місто Канів:

протоієрей Георгій Поштовий, настоятель, благочинний Канівського округу

протоієрей Георгій Поштовий (молодший), другий священик

 

Покликані Богом

 

Часто кажуть, що кожна професія має своє покликання. Вірніше, кожна людина, вступаючи в доросле життя, має визначитися з тією професією, в якій вона здатна не лише максимально реалізувати свої здібності, але передусім принести користь іншим людям. Тому недарма ще кажуть, що справді щасливий той, хто зумів знайти себе в житті, відчути покликання душі й серця – не чиєсь, а саме своє, і стати справжньою особистістю.

Але є професії особливі, якщо їх взагалі можна назвати професією. Це – значно більше. Незрівнянно більше. Тому що це – служіння, яке обирає не людина. Таку людину обирає Сам Господь. І Сам кличе її на служіння: Собі і людям.

У кожного з пастирів, що служать сьогодні на Черкащині, свій шлях до Бога: у когось – заздалегідь визначений, у когось – тернистий, покручений. Хтось з них народився на цій благословенній землі, а когось Господь привів сюди Своїм промислом. У отця Георгія Поштового – благочинного Канівського округу – шлях особливий, як є особливим увесь благочестивий рід Поштових: він дав понад двадцять священиків, котрі самовіддано служилі Святій Православній Матері-Церкві. Усі рідні брати отця Георгія – а їх було п’ять – теж були православними пастирями. Рідний же батько цих дітей – протоієрей Гавриїл Поштовий – віддав пастирському служінню 65 років свого воістину праведного життя й пішов з нього в блаженну вічність у віці 90 років.

Мабуть, комусь здається, що священицька праця не надто обтяжена. Принаймні, не настільки, як інші професії. Може, це й справді так? Піднесені богослужіння, красиві ризи, церковні треби, молебні, спілкування з паствою: щодня, щотижня, щомісяця, щороку…

Але це лише погляд збоку. А із середини? Хто з нас бачить хрест, що лежить на плечах священика? Той самий Хрест, що поклав йому Сам Господь, покликавши йти услід Собі? Хто бачить те, що відбувається зі священиком на цьому хресті? Розп’яття. І теж щодня, щотижня, щомісяця, щороку…

Сам отець Георгій Поштовий за два роки відзначатиме 40 років свого священства, хоча зізнається, що служить у Церкві Божій мало не з пелюшок – з 5-ти років, допомагаючи своєму батькові в олтарі. А от у самому Каневі отець Георгій вже понад двадцять років – з 1989 року, відтоді, як сюди його привів Промисел Божий. Привів до того ж не на готовий прихід: від славетного Свято-Успенського кафедрального собору – одного з найстаріших на Київській Русі – по панування атеїстичної влади мало що залишилося. Тут розташувався музей декоративного мистецтва, який нікуди було подіти. Тому отець Георгій змушений був у прямому сенсі цього слова засукати рукави й будувати приміщення для майбутнього музею, а вже потім братися відновлювати те, що перебувало в занедбаному стані, повертати святий храм і святе життя.

Відтоді йдуть і йдуть вірячи славетного Канева до свого подвижника-пастиря, відкриваючи йому найпотаємніше – свою душу. Несуть скорботи, біль, сумніви, розгубленість, життєві страхи та багато чого іншого, що тяжить душу, не дає їй розкритися, аби туди увійшла благодать Божа.

Але шлях самого священика завжди хрестоносний, яким би піднесенням не був оточений. А ноша священика завжди важка, тому що на ній – хрест на лише самого пастиря, його особистої долі, а й хрести всіх, кому Господь довірив Своєму слузі спасати людські душі. Але Сам Господь дає сили витримати цей, здавалося б, непід’ємний тягар.

Цими світлими пасхальними днями отцю Георгію виповнюється 65 років. Серед трьох синів, що Господь послав цьому ревному пастиреві, двоє в священицькому сані, до того ж один з них є архімандритом. А отцю Георгію-молодшому, що служить поруч із батьком – нещодавно виповнилося 40 років.

Собраття-священики разом із численними вірянами щиросердно вітають обох ювілярів і зичать їм ще багатьох літ такого ж самовідданого служіння в доброму здоров’ї й невтомній енергії.

Життя священиків, як і кожного з нас, сповнене багатьма подіями: як радісними, так і сумними. За все, що посилає Господь, людина віруюча завжди каже: «Слава Богу за все». А все, що попереду – теж в руках Божих. Лише одне залишається незмінним: бажання наших пастирів служити Богові допоки стукає серце, а душа рветься до молитви біля Престолу в рідному храмі. Так і має бути з тими, кого Сам Господь обирає для служіння Собі й людям. Про таких пастирів, як наші дорогі ювіляри – отець Георгій-старший та його син отець Георгій-молодший – мудро сказав Святитель Іоанн Златоуст: «Той, хто прийняв істинне священство і підкорив себе великому Архієрею – сам, без сумніву, перебуває ієреєм повік, і навіть смерть не завадить йому залишитися ієреєм назавжди».

 

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1053
mod_vvisit_counterВчора2529
mod_vvisit_counterМісяць57586
mod_vvisit_counterЗа весь час1382418

Зараз онлайн: 43
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ