Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Весна душі християнської
11.03.2012 22:10

Почали танути рештки снігів, вже по-весняному, не дивлячись на те, що за календарем лютий, ласкаво світить сонце. Усі ми відчуваємо, що незабаром Господь відновить цей світ, воскресить його після тривалого зимового сну. І для нас, православних християн, наступає весна духовна - Великий піст. Постивши ради Бога, ми обновляємося душею. У багатьох прихожан часто виникають питання: як потрібно правильно постити? Який піст буде дійсно бажаний Богові? У чому полягає головна мета нашого постування? Ми зібрали ці питання, які напередодні Великого посту найбільш часто задають прихожани, і попросили відповісти на них Високопреосвященнішого Митрополита Черкаського і Канівського Софронія.

 

Владико, для чого піст встановлений взагалі, коли і ким це було визначено?

Піст в значенні “обмеження”, “стриманість” був встановлений ще в раю. Господь заповідав Адаму і Єві постити, тобто куштувати певні види плодів, окрім плодів з древа пізнання добра і зла. Піст - це не обов’язково тільки виключення скоромної їжі. Обмеження торкається будь-якої їжі. Наприклад, як ми бачимо з книги Буття, обмеження торкалося рослинної їжі. Потім, після гріхопадіння наших прабатьків Адама і Єви, у Старому Заповіті Бог розділив всіх тварин на чистих і нечистих - це теж свого роду обмеження. Важлива не якість їжі, а виховання у людини розуміння того, що можна робити, а чого не можна.

Як догодити Богу, дотримуючись посту, і не впасти у фарисейство, якесь лицемірне дійство?

Господь говорить, що постити треба не для людей і навіть не для Бога, а для спасіння своєї душі. Піст - це справа суто добровільна. Православна Церква, керуючись вченням Христа-Спасителя і настановами святих апостолів, закликає усіх вірних чад поститись. Церква нікого не примушує, не залякує, як це практикується в тоталітарних сектах, а закликає як любляча матір. Той, хто її слухає, обов’язково буде поститися не заради якоїсь слави або хизування перед іншими, а виключно заради послуху і спасіння своєї душі. Існують дві сторони посту: тілесний піст і духовний. Тілесний піст полягає не лише у відмові від скоромної їжі. Можна, наприклад, не їсти м’яса, проте не знати обмежень у споживанні картоплі з огірком. Яка користь від такого постування? Кількість рослинної їжі теж повинна бути обмеженою. Преподобний Серафім Саровський говорив, що поститися потрібно так, щоб мати у шлунку відчуття невеликого недоїдання. А духовна сторона - це відмова від розваг, пустомовства, від розсіяного життя, взагалі від гріхів і пристрастей. І якщо, наприклад, тілесний піст врешті-решт закінчується, то духовний піст повинен тривати на протязі усього життя віруючої людини. Святитель Феофан Затворник пише про те, що головна мета постування - упокорити людину. Але легше упокорювати тіло, тому що, коли змириться тіло, тоді змириться і душа. Наше тіло стикається з душею, воно є храминою для душі. Часто наші тілесні слабкості, вади, які кореняться в нашій природі, збоченій гріхом, впливають на нашу душу, приносячи страждання і спонукаючи до гріховних звичок. А тому кожний християнин повинен стояти на варті свого серця, пильнувати за тим, що входить туди ззовні і що звідти виходить. Дуже часто люди, особливо ті, хто недавно прийшов у Церкву, став її членом, зводять піст лише до обмеження в їжі, забуваючи про те, що людина повинна піклуватися насамперед про духовне. Або проходить Великий піст, і дехто починає хвалитися: “Я весь піст витримала! Ні м’яса, ні молока, ні олії не їла”. Хоча, можливо, близьких своїх “заїдала”, дорікаючи їх у тому, що вони не постять. Оце вже чисте фарисейство. Формально піст начебто дотриманий, але яка користь людській душі від цього посту? Людина не лише не одержує користь, але ще й шкодить своїй душі, оскільки тілесним постом в даному випадку він вирощує в собі гординю. Пригадайте притчу про митаря і фарисея.

Часто запитують, чи не завдає піст шкоди фізичному здоров’ю, як постити немічним людям і тим, хто хворіє?

По-перше, треба розуміти, що здоров’я залежить не від м’яса, а від Бога. Здоров’я нам дає Господь. Дуже часто люди не постять тому, що лукавий починає їм навіювати такі думки: “Ви обов’язково захворієте, відбудеться виснаження організму, особливо весною, при нестачі вітамінів, при ослабленні сил”. Проте ворог не говорить, що від посту не померла ще жодна людина! А ось від зайвої обжерливості справді можна померти. Навіть медицина свідчить про те, що дуже часто наші хвороби походять від пересичення, від постійного вживання м’ясної, жирної, смаженої їжі: людський організм просто не справляється. Навпаки, достеменно відомо, що люди стримані, пісники і подвижники відрізнялися довголіттям. Вони жили по сто і більше років, маючи міцне здоров’я і фізичну силу. Зараз видається багато православної літератури на медичні теми, віруючі лікарі роз’яснюють, що наш шлунок не може весь час переробляти скоромну їжу, тому під час посту організм одержує відпочинок. До того ж кожний православний християнин знає про те, що початку церковного посту передує підготовчий період, коли людина втягується до режиму утримання від скоромної їжі поступово, без шкоди для організму. Як поститися хворим? В історії Церкви це питання обговорювалося неодноразово. У Типіконі містяться зауваження про те, як потрібно поститися хворим, немічним людям, а також жінкам, які годують груддю. Під час посту їм дозволяється послаблення: єлей (рослинне масло), вино, риба (окрім Страсної Седмиці). Православна Церква ставиться до своїх чад з великою любов’ю і милосердям, враховуючи наші немочі. Якщо людина має погане самопочуття, хворіє, то їй треба порадитись з настоятелем свого храму з тим, щоб той визначив міру посту. Ще раз підкреслю, що піст – це вимога справжнього християнського життя. Людина смиренна, покірлива намагається дотримуватися посту, а непокірлива починає шукати виправдання власній недбалості або ж встановлювати собі “піст” на свій розсуд. Духовної користі від такого “постування” немає ніякої. З життя праведного Іоанна Кронштадтського відомий такий факт. Коли він одного разу важко захворів, то лікарі порадили йому вживати у піст скоромну їжу. Отець Іоанн відповів, що йому необхідно порадитися про це зі своєю матір’ю. Мати всеросійського пастиря написала своєму сину: “Краще померти, але святих постів не порушувати”. Отець Іоанн виконав материнське благословення і видужав.

З якого віку можна постити дітям?

Раніше ніяких відмінностей не було, як постити дітям і дорослим. Батьки постили, і діти теж. Дітей треба змалку привчати до посту. Якщо із самого дитинства не привчиш, то потім вже нічого не зробиш.

А як бути тим, хто знаходиться у відрядженні, мандрує або тим, хто виконує важку фізичну роботу?

Ці ситуації теж передбачені Церковним Уставом. Тут є певні послаблення. Підкреслю знову: послаблення, але не цілковита відмова. Якщо є можливість, то потрібно не порушувати піст навіть цим людям. У будь-якому разі треба порадитись з духівником. Запитаймо себе: хіба раніше ніхто не працював, не мандрував? За старих часів всі чоловіки робили важку роботу, селяни займалися фізичною працею, проте всі постили. І нічого, ніхто не вмер від виснаження або чогось іншого, чим лякають тепер. Сили не від м’яса, сили дає Господь.

Як бути, якщо на Великий піст припадає ювілей, день народження людини або якесь професійне свято?

Бути слухняним Богу і Церкві. Якщо, наприклад, ви щодня перебуваєте серед людей нецерковних за скоромною трапезою, то постарайтеся залишитися вірним Богу, не привертаючи до себе уваги оточуючих. Що ж стосується дня Ангела (іменин), то християни звичайно сповідаються і причащаються цього дня. Про розваги, застілля та інше, чим відзначають дні народження та інші свята люди нецерковні, не може бути й мови. Страшно навіть подумати, що християнин може собі дозволити це під час Великого Посту

А поминання? Треба ж стільки всього наготувати, щоб згадати покійного?

У поминанні найголовнішим є не трапеза, а молитва. Перетворення ж поминань на язичницьку тризну з горілкою і піснями, як це у нас часто робиться, суперечить і духу посту, і меті поминання спочилого. Чому Церква встановила під час Великого посту поминальні суботи? Це зроблено через те, що на тижні не здійснюється проскомідія і частки за душі померлих не виймаються. Цих святих днів – маю на увазі великопісні батьківські суботи – цілком достатньо, щоб відзначити пам’ять наших рідних і близьких, які відійшли до Бога, не за язичницькими звичаями, а побожно, церковно, благочестиво. Треба, щоб це все погоджувалося з духом посту і не йшло врозріз з Церковним Уставом.

Що б Ви порадили читати під час посту?

Завжди треба читати Євангеліє, Святе Письмо. Це найголовніше. Треба читати Слово Боже, роздумувати над ним. Поздоровляю всіх наших читачів з Великим постом - весною душі - і бажаю всім у духовній бадьорості пройти це випробування нашої вірності Христу, щоб гідно зустріти Його Світле Воскресіння.

Бесіду вів кор. газети “ГП”

 

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні46
mod_vvisit_counterВчора1957
mod_vvisit_counterМісяць37582
mod_vvisit_counterЗа весь час1778857

Зараз онлайн: 42
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ