Учора, 4 травня, Високопреосвященніший Митрополит Черкаський і Канівський Софроній звершив освячення престолу майбутнього чоловічого монастиря на честь преподобного Олексія, чоловіка Божого, який зводиться дбанням його намісника архімандрита Олексія у мальовничому лісі поблизу села Плескачівка, що на Смілянщині.

Ця непомітна, але наполеглива праця триває тут вже шість років. За цей час виріс головний монастирський храм, який вирізняється своїми архітектурними формами. Він дерев'яний, без обтяжливих конструкцій, легкий, тому органічно вписується в красу тутешньої цнотливої природи, не порушує її гармонію. У цьому храмі вже правиться служба чернечим чином, уночі.
Сама обитель задумана отцем настоятелем як монастир, де ченці й послушники житимуть не спільно, а за принципом стародавніх скитів: кожен окремо, наодинці з молитвою, подвигами й живою природою. Класичним прикладом такого життя є чернечий острів Афон, що у Греції. Спільною у майбутній обителі буде лише Божественна літургія у тому самому храмі, який практично вже зведено, і святкова трапеза, яка збиратиме ченців і послушників під храмом, у цокольному приміщенні. Тому майбутній монастир позбавлений зручностей, якими користуються ченці у містах: тут немає світла – лише генератор на всяк випадок, тут немає мобільного зв'язку, вже не кажучи про Інтернет, телебачення та інші «блага» цивілізації. Однак у храмі є власне економічне опалення: опалюється навіть підлога у трапезному приміщенні.

Учора із району Авдіївки, що під Донецьком – це передовий край протистояння українських воїнів та сепаратистів – повернулися священики із Городищенського благочиння Михайло Негер і Михайло Винник, які займаються активною волонтерською діяльністю допомоги українським воїнам у зоні АТО на сході нашої держави.

Перший батюшка, який служить настоятелем храму у селі Мліїв Городищенського району, хоча й не числиться священиком-капеланом, але виїжджає на передові українські позиції від початку бойових дій. Своїм бусом він об'їздив усі фронтові дороги, неодноразово потрапляв під обстріли. Його тут добре знають і глибоко поважають за сміливість, патріотизм.
Отець Михайло Винник приїхав сюди уперше, але його волонтерська допомога українським захисникам є не менш вагомою. У городищенському селі В'язівок, де він багато років служить настоятелем, панотець тримає чимале господарство, яке працює на потреби української армії. Практично щомісяця звідси на передові відправляються посилки з консервами, тушонкою, салом, домашніми ковбасами, свіжими овочами. І усе це цілком безкоштовно, за покликом серця.
Сергій Максимович із Городища, який привіз священиків, є справжньою легендою волонтерського руху: він теж об'їхав усі гарячі точки зони АТО, займається ремонтом техніки для української армії, відправляє вантажі з харчовими продуктами.
Цього разу гості відвідали передові блокпости, привітали бійців із Великоднем та залишили їм цілий бус подарунків: запашні домашні паски, висококалорійні продукти харчування, предмети особистої гігієни, побутову хімію, новий одяг.
Гості піднесли свої молитви біля меморіалу загиблим українським воїнам, який встановлено в Авдіївці.
Вони передали благословення Митрополита Черкаського і Канівського Софронія, який надає велике значення волонтерській діяльності з боку єпархіального духовенства.
Вагомий особистий внесок до цієї благодійної справи зробив також православний священик Артем Бондаренко – українець, який давно вкоренився і служить у Баварії (Німеччина), але не пориває зв'язку з Україною та намагається допомогти своїм землякам. Він передав нашим воїнам якісний німецький шоколад, чоловічу білизну, кишенькові молитвослови та українські прапори, які користуються тут особливим попитом.
Вагому допомогу для організації поїздки надали благочинний Смілянського округу протоієрей Петро Дмитрук та благочинний Золотоніського округу протоієрей Ярослав Івануса.

Прес-служба Черкаської єпархії УПЦ

Великдень — це одне з найбільших християнських свят. Кожен у цей день повинен відчути радість від Воскресіння Христового і посмакувати паскою та крашанками.

У багатьох родинах під час Великодніх свят не було синів, чоловіків і батьків, адже вони на cході захищають нашу країну. В час великого духовного свята, щоб не залишати наших воїнів наодинці з їхніми думками і переживаннями, щоб наші захисники за сотні кілометрів від рідних домівок відчули дух свята, дух Воскресіння Христового, архімандрит Лукіан разом зі своїми незмінними помічниками-волонтерами Олексієм Лісовим та Богданом Возрудом повезли воїнам частинку родинного Великоднього тепла, яку передали прихожани церкви Святого Воскресіння села Безпальче, де архімандрит Лукіан служить настоятелем, прихожани церков сіл Левченки, Тополі, Жорнокльови, школярі та вчителі Нехайківської школи Драбівського району, сіл Богдани, Броварки, Малинівщина, Каленики, Ковтунівка Золотоніського району. Несли до церкви хто що може – овочі, консервацію, паски, крашанки та різні смаколики. Діти підготували велику кількість листівок, вкладаючи в них свою позитивну енергетику, щоб наших вояків зігрівав промінчик домашньої обстановки, щоб вони відчували турботу та тепло з мирної території, з дому. Захисники через батюшку передавали щирі вітання небайдужим дітям, батькам, вчителям та всім, хто долучився до доброї справи та дякували за гостинці.
Цього разу батюшка відвідав військові частини , що знаходяться в районі міст Славянська, Бахмута, Сєверодонецька та в районі сіл Кримське, Щастя, Муратове. Зустрічався з депутатом Черкаської обласної ради Рябошликом Олександром, який разом зі своєю сім'єю боронить цілісність та свободу на сході України. Також мав зустріч з нашими земляками: Віктором Вовком зі ст. Драбів, Вадимом Тома зі Шрамківки, Юрієм Ральяном із Золотоношки. Окрім душевної бесіди , усі охочі мали нагоду приступити до святої сповіді.
Війнам властиво рано чи пізно закінчуватися. Ми вже перемогли! Ми вже створили націю. Нову українську націю. Завдяки таким відважним воїнам, ми вже перемогли ту тоталітарну машину омани й ілюзію утопії. Ми вже захистили свої землі від людської зради. «Боріться й поборете», – казав батько Шевченко.
Після щедрої святкової трапези, наші волонтери рушили додому. На зворотному шляху відвідали старовинний монастир, розташований на території Донецької області – Святогірську Свято-Успенську Лавру, де батюшка возніс молитву за мир в Україні .

Світлана Жердецька, кор. сайту

Сьогодні, коли Православна Церква звершує пам'ять видатного подвижника Святителя Софронія Іркутського, Митрополит Черкаський і Канівський Софроній, який носить чернече ім'я на честь цього святого, приймав поздоровлення з днем свого небесного покровителя.

У кафедральному Михайлівському соборі було звершено Божественну літургію, яку очолили Владика Софроній та вікарний єпископ Золотоніський Іоанн. Разом з архієреями служили представники всіх благочинь нашої єпархії.
Від імені присутніх Владика Іоанн привітав Владику Софронія з його тезоімеництвом, побажавши іще багатьох років плідного й невтомного архіпастирського служіння.
Зі своїм словом про приклад життя Святителя Софронія до пастви звернувся сам Владика Софроній.
По завершенні літургії відбулася хресна хода довкола собору, після чого Владика приймав привітання від керівників області, відомих громадських діячі, які приїхали засвідчити свою повагу видатному архіпастирю Черкащини.
За Божественною літургією відбулася дияконська хіротонія.

Прес-служба Черкаської єпархії