Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Быть просто приличным человеком. Достаточно ли этого будет на Страшном Суде?
03.03.2019 07:33

Быть просто приличным человеком. Достаточно ли этого будет на Страшном Суде?Существует несколько богословских видений Страшного Суда, в том числе достаточно популярное мнение: на Страшном Суде у вас спросят, какой вы человек, а не сколько читали молитв и как постились. Как будет проходить Страшный Суд, что станет главным, как Господь будет мерить нашу жизнь и чем мы оправдаемся? Размышляет протоиерей Максим Козлов.

Для того чтобы ответить, что такое Страшный Суд, надо сначала постараться ответить: наше спасение – что это такое? Известны две основные редукции христианского учения о спасении, с которыми святоотеческое богословие не согласно и которым оно не тождественно.
Один взгляд, может быть, нигде не сформулированный в качестве конфессиональной доктрины, но религиозно и психологически очень распространенный: спасение – это то, что зарабатывается. Это то, что можно или заслужить, или, по крайней мере, набрать некоторую совокупность бонусов, баллов, добрых дел, которые можно будет предъявить, сказать: «Я, конечно, грешил, но вот же список, вот хартия, с которой я являюсь, прошу учесть в качестве смягчающего обстоятельства».
Подобное мироощущение было распространено в западном христианстве в эпоху средневековья, но подчас встречается и среди православных верующих в различных формах: «Я ворую, но собор же строю», «Чтобы замолить грех, нужно посетить 40 литургий» и так далее.
Вторая редукция, которую ввели классические протестанты – по-настоящему уверовавший уже спасен, и остальное, в общем, неважно. Потому что если ты отпадешь от веры, этим ты покажешь, что ты не по-настоящему уверовал. Если будешь как-то тяжело грешить, то покажешь, что ты к числу избранных не относишься.
Есть еще и современный взгляд, весьма распространенный в околорелигиозном или парарелигиозном сознании, что все вообще спасутся. Это, пожалуй, господствующая точка зрения, соседствующая с такими штампами, что все религии говорят примерно об одном, что Бог, так или иначе, един для всех религий. В рамках такого миропонимания разговоры о Страшном Суде – это нечто воспитательно-педагогическое. Бог же добрый, он всех любит, как может кого-то не спасти?
Новый Завет куда как более полифоничен. В послании к Римлянам апостол Павел пишет: «человек оправдывается верою, независимо от дел закона» (Рим. 3:28). А в Соборном послании апостола Иакова читаем: «покажи мне веру твою без дел твоих, а я покажу тебе веру мою из дел моих» (Иак. 2:18). Притча о Страшном Суде как раз и говорит о таких ситуациях, когда человек обретает спасение во Христе в вечности через исполнение нравственного закона по отношению к ближнему в земной жизни.

 
Паника, угрозы, наказание? Как мы искажаем смысл притчи о Страшном Суде
03.03.2019 07:26


Паника, угрозы, наказание? Как мы искажаем смысл притчи о Страшном СудеКак бы смело и парадоксально это ни звучало, Христос не придет снова, поскольку Он уже «везде сый», во всей вселенной и в истории мира и человека. Христос никогда не уходил из нашей жизни: «и се, Я с вами во все дни до скончания века. Аминь» (Мф. 28:20). Когда-то, в эпилоге о жизни мира станет видимым и воссияет то, что мы сейчас не видим, но оно все же есть – истина и слава Его. Тогда декорации мира и кулисы истории упадут, и жизнь каждого человека будет судиться.

К сожалению, в сознании многих людей глубина этой пророческой притчи о будущем суде искажается до такой степени, что многие находятся в состоянии паники, боятся угроз, осуждений и наказаний. Но Бог не наказывает, человек сам наказывает себя своим выбором и поведением, как намекает Христос: «Я ничего не могу творить Сам от Себя. Как слышу, так и сужу, и суд Мой праведен... (Ин. 5:30).
Христос слушает и принимает наше собственное решение. От нашей собственной позиции зависит Его суждение. Каждый раз, когда мы отклоняем любовь к ближнему, мы отвергаем самого Бога. И поэтому, если мы будем безразличны и не будем любить ближнего, мы будем судимы Сыном Человеческим.
Итак, любовь становится абсолютной и нескончаемой мерой Бога. Это бесспорный критерий Его суждения.
У человека нет другого безопасного пути и способа соединиться с Богом и достигнуть спасения, как только настоящая любовь к ближнему. Неважно, кто наш ближний, важно лишь, как близко мы будем стоять один к другому.
Преподобный Исаак Сирин подчеркивает: «Когда мы достигаем любви, мы достигаем Бога, и наш путь борьбы заканчивается». Христос просит нас «обрести» и «встретить» Его в нашей любви к ближним. Когда человек страдает, вместе с ним сострадает и Бог. Вот почему любовь к страдающему человеку показывает, с помощью осязаемого и ощутимого способа, нашу любовь к Богу.

 
Почему притча о блудном сыне - про каждого из нас
25.02.2019 08:34

Почему притча о блудном сыне - про каждого из насПритча о блудном сыне, которую мы слышим на Литургии во второе, подготовительное перед Великим постом воскресенье, в некотором смысле могла бы быть биографией каждого человека. Впрочем, уместно заметить: ну почему же каждого – ведь не всякий человек уже верит в Бога и даже если и слышал эту притчу, то вряд ли сопоставляет себя и свою жизнь с евангельским блудным сыном. Оно, конечно, верно. Не каждый. Но жизнь любого человека, верующий он или нет, независимо от того, в начале он этой жизни или уже на закате ее – это чудо и дар. Даже если он этого не понимает. Даже если не верит и если он совсем далеко. Объятия Отчие открыты... И долгая ночь заканчивается.


Я иногда размышляю над тем, что наша земная временная жизнь подобна части великого наследства. Мое временное, земное – есть некое отражение, отблеск того, что уготовано мне в будущем. Но в настоящем я живу не этой минутой, а скорее опытом прошлого, очень часто не задумываясь о следующей секунде. Поэтому нередко бывает так, что и жизнь похожа на просмотр старого фотоальбома. Почему это происходит? В действительности, наверное, я не совсем доволен, а зачастую и очень недоволен, самим собой настоящим. Будущее в этом недовольстве тоже неутешительно, поэтому остается довольствоваться прошлым. А там и правда было хорошо. Там было лето в деревне, там родители живы и молоды, там я сам – без груза ошибок и грехов. Поэтому легче всего обратиться к теплой ретроспективе и нежиться в ней, пока реальность не задаст вопрос: а дальше-то что?

 
Представник Черкаської єпархії взяв участь у зборах єпархіальних юридичних відділів УПЦ
06.02.2019 08:38

Представник Черкаської єпархії взяв участь у зборах єпархіальних юридичних відділів УПЦ5 лютого 2019 року з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі відбулося зібрання представників єпархіальних юридичних відділів Української Православної Церкви. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

З вітальним словом до учасників зібрання звернувся Високопреосвященніший митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, Керуючий справами УПЦ.
У своїй промові митрополит Антоній підкреслив важливість діяльності юридичних відділів на місцях, оскільки особливо зараз священики та віруючі потребують правової допомоги та захисту від протиправних дій та втручання.
Владика зазначив: «В сьогоднішній не простий для нашої Церкви час, ми є свідками численних порушень прав віруючих та релігійних громад УПЦ. Не проходить і дня щоб не було повідомлень про захоплення храмів наших релігійних громад та розпалювання релігійної ворожнечі. Крім неконституційних законопроектів, які направлені на Українську Православну Церкву, ми спостерігаємо не тільки порушення права на свободу віросповідання а ще й порушення права власності на храми релігійних громад, наругу над ними (пограбування, осквернення та підпали)».
У своїй промові митрополит Антоній також нагадав про рішення Священного Синоду УПЦ від 17 грудня 2018 року (Журнал № 73), згідно якого слід: «Про випадки порушення прав єпископату, духовенства, мирян та установ Української Православної Церкви (перешкоджання у звершенні богослужінь, захоплення храмів, вчинення провокацій та тиску, погрози тощо) невідкладно повідомляти у Юридичний відділ Української Православної Церкви».
В кінці свого виступу Владика побажав всім учасникам творчих сил, наснаги, плідних обговорень, взаємоповаги, миру та Божого благословення.
Під час зустрічі було обговорено ряд питань що стосуються правового забезпечення діяльності релігійних організацій та останніх змін законодавства України в сфері свободи совісті та віросповідання.
В заході також прийняв участь голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, архієпископ Климент, який зауважив присутнім про важливі аспекти висвітлення правопорушень під час захоплення храму та фіксації фактів посягання на права духовенства та мирян.
У зібранні взяв участь протоієрей Георгій Пограничний, який є керівником юридичного відділу Черкаської єпархії.

 

За інформацією church.ua

 
Митрополит УПЦ МП Софроній: Якщо мої собраття не підуть на Собор, то вже вони будуть винуваті в розколі. Інтерв'ю Владики Софронія виданню «Главком»
26.10.2018 10:09

Митрополит УПЦ МП Софроній: Якщо мої собраття не підуть на Собор, то вже вони будуть винуваті в розколі. Інтерв'ю Владики Софронія виданню «Главком»«Томос потрібно давати саме УПЦ МП»

Багато людей в Україні і по всьому світу спостерігають за подіями, що відбуваються у нашому церковному житті. Київ вирує від новин з Константинополя, із вуст в уста передається слово «томос». Лише одна подія відділяє українців від історичного моменту проголошення Української автокефальної церкви – об'єднавчий собор українських церков (УПЦ МП, УПЦ КП і УАПЦ). На ньому архієреї мають обрати нового патріарха, який служитиме чи не в найбільшій церкві за кількістю парафій у православному світі. Щоб все звершилось, на соборі мають об'єднатись непримиренні «канонічні» і «розкольники». Щоправда, як нині розподіляються ці ролі вже важко розібратись. Митрополит Черкаський і Канівський Софроній є єпископом УПЦ МП. Його авторитет і серед архієреїв і серед вірян дуже великий. Він приклад відродження духовного життя Черкаській, найатеїстичнішій, за словами самого владики, області. Митрополит Софроній відомий також і тим, що є послідовним поборником помісної автокефальної православної церкви, він добре пам'ятає період атеїзму, відродження і розколу церков, всі найдрібніші його деталі. Владика знає кілька мов, брав участь у будівництві на Черкащині сотень храмів, 50 з яких зведені за власними проектами, професійно захоплюється іконописом і перекладами святого письма та літургій українською мовою, має учнів по всьому світу. Думки, які владика висловив у розмові з «Главкомом», є надзвичайно важливі для підготовки об'єднавчого собору, кульмінацією якого стане отримання Томосу та становлення незалежної автокефальної церкви. Ці думки мають бути почуті і в Україні, і в Константинополі. А зустріч владика почав словами апостола Павла з «Правильника», який сам більше року перекладав: «Коли молюся незнайомою мовою, то хоч дух мій і молиться, але розум мій залишається без плоду»...

Владико, в сані єпископа Черкаської єпархії ви служите вже 26 років. Як за ці роки змінювалась єпархія?
Служити на черкаській землі я почав простим священиком 1978 року. На той час на Черкащині було 54 храми. Вже за мого єпископського служіння їх «зменшилось» (сміється) до 507. Всі вони мною відкриті, всі вони мною освячені, безпосередньо за моїми власними проектами побудовано 50 храмів. В самих Черкасах не було жодного храму. Наразі вже є сім храмів, в 2002 році відкрито Свято-Михайлівський кафедральний собор – один з найбільших православних соборів світу. Він будувався лише на пожертви вірян, без спонсорів. Наші спонсори: Господь і Божа Матір. Біля нього, ви бачили, будується дзвіниця, найбільша в Україні. Там також розміститься будинок для сиріт. Крім того побудовано черкаське єпархіальне управління, будиночки для священнослужителів біля кожного храму. Пройшло вже більше 30 років, як мене Господь благословив ходити, спотикатись по цій духовно сплюндрованій землі. Ні одна область так не потерпіла від атеїстичної навали як Черкащина. Моя перша парафія – 15 осіб. На сьогодні в соборі на вечірній суботній службі – до тисячі мирян. На літургії менше 1,5 тис. не буває. Є в області сім монастирів – чоловічих, жіночих. В найбільшому з них – 100 монахинь. Насельники монастирів їдуть з усіх кінців України.

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 1 з 74

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні285
mod_vvisit_counterВчора1501
mod_vvisit_counterМісяць32361
mod_vvisit_counterЗа весь час2503919

Зараз онлайн: 13
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ