Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Офіційний сайт Черкаської Єпархії УПЦ
Святкова архієрейська служба в кафедральному соборі

Святкова архієрейська служба в кафедральному соборіСьогодні, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, Високопреосвященніший Митрополит Черкаський і Канівський Софроній очолив Божественну літургію, яку було звершено у кафедральному Михайло-Архангельському соборі Черкас. Разом із Владикою служили секретар єпархії протоієрей Василь Вознюк, клірики собору.
У своєму вітальному слові до вірян Владика наголосив на великому значенні євангельської події Благовіщення, високої місії Діви Марії, Яка вмістила в Собі майбутнє народження Христа-Спасителя. Владика говорив про надзвичайне смирення Божої Матері, Її цілковиту покору волі Божій та інші чесноти, які піднесли Богоматір на найвищий ступень шанування християнським світом та всім людством.
По завершенні Божественної літургії Владика Софроній надав усім присутнім своє архіпастирське благословення.

Прес-служба Черкаської єпархії УПЦ

 
ПОМИНАЛЬНІ ОБІДИ. Історія походження і сучасні роздуми

ПОМИНАЛЬНІ ОБІДИ. Історія походження і сучасні роздумиНевід'ємною частиною прощання з нашими померлими родичами чи знайомими є чин відспівування, або похорону, після якого всі присутні запрошуються на поминальний обід. Чому після похорону влаштовуються обіди? Це запитання, на яке здебільшого відповідають розповідаючи про традицію, але її походження майже ніхто не знає і навіть у більшості не задається наміром взнати. Просто люди приходять у їдальню, чи додому і вкушають запропоновану трапезу. Дехто осмілюється казати, що ці обіди це пережитки язичницьких тризнищ, або інші свої власні думки.


Майже з самого початку історії життя людини на землі від її народження, буквально по п'ятам за нею ходить смерть. У житті кожного з нас настане останній день, побачивши у якому ранок ми не побачимо вже вечора, або побачивши вечір для когось не настане ранок. За Православним вченням підкріпленим Священним Писанням та Переданням ми знаємо що наша душа не помирає разом з тілом, а будучи створеною безсмертною возноситься на приватний суд. Під час цього суду вирішується доля душі до дня загального воскресіння мертвих, аж поки тіла які постануть у нетлінні не з'єднаються із душами і не постане людина у повному складі своєї природи. Тільки тоді праведники, рівно як і грішники рівно сприймуть свою участь, яку кожен самостійно в силу своєї свободи вибрав йдучи вузькою, чи широкою дорогою по життю.
Минаючи далі всі інші подробиці, зупинимось на нашій темі. Як вже було згадано, що після того як покійника проведуть на кладовище усі присутні йдуть в установлене місце де для них приготований обід. Щоб зрозуміти суть нашої теми треба розглянути взагалі що таке трапеза і її зв'язок, як би це дивно не звучало із богослужінням. Воцерковлені люди часто чують, та не менш часто самі кажуть що трапеза являється продовженням богослужіння. І це правда. Найбільше це помітно у монастирях, де або після служби, або в установлений інший час насельники у повному вбранні ряса і клобук поспішають у трапезу де звершується молитва, читається житіє святого дня чи інше повчання. Чернечі устави в обов'язковому порядку наголошують на відвідуванні загальної трапези. В побожних родинах православних християн можна спотерігати подібну картину, коли родина прийшовши із святкової чи недільної служби молиться і сідає за стіл. Деякі люди навіть ставлять ікону свята у главі стола перед якою запалюють свічечку чи лампаду. Престольні торжества у храмах також закінчуються здебільшого загальною трапезою. У деяких парафіях навіть часто практика щонедільних трапез кліру із парафіянами, тощо. З вищеописаного ми бачимо, що практика трапез по тим чи іншим випадкам звичайна річ не тільки у людей мирських, а й воцерковлених. Звичайно ж говорити що це через те, що люди просто люблять поїсти і розслабитись не буде вірним. Суть цього значно глибша, у чому й спробуємо розібатись.
У «Діяннях» (6:1-2) ми читаємо, що під час трапез у першохристиянських спільнотах звершувалась Євхаристія, або «преломлення хліба». Апостол Павло у 1-му посланні до Коринфян (11:20-34) описує як це проходило: спочатку зібрані причащались Тіла Христового, потім вкушали їжу і в кінці причащались Крові Христової. Такий же порядок описаний під час Тайної Вечері у Євангелії від Луки (21:17-20). Пізніше той же апостол Павло застерігає християн від недостойної участі у «Вечері Господній», внаслідок чого у нього виникає логічна думка відділити одне від іншого внаслідок зловживань, що коротко виражається у настанові для тих хто просто приходив щоб насиститись фізично: «А якщо хто з вас голодний нехай їсть вдома» (1Кор. 11:33-34).

 
Із вдячністю загадали великого храмобудівничого Черкащини Владику Софронія

Із вдячністю загадали великого храмобудівничого Черкащини Владику СофроніяЩорічно 1 липня Україна відзначає день архітектури. У цей день з благословіння тимчасово керуючого Черкаською єпархією єпископа Золотоніського Іоанна та на запрошення головного архітектора Черкаської області Василя Івановича Дмитренка на святкових заходах в обласному Будинку архітектора були присутні благочинний Черкаського округу протоієрей Сергій Чумак, старший священик храму святого апостола Андрія Первозванного м.Черкаси та клірик Михайлівського кафедрального собору протодиякон Іоанн Поліщук.


Насамперед було зачитане вітальне слово владики Іоанна, а потім отець Сергій звернувся до присутніх із словом привітання, після чого було відслужено коротку заупокійну літію за спочилим митрополитом-архітектором владикою Софронієм, а також спочилими архітекторами Юрієм та Анатолієм.
Із вдячністю загадали великого храмобудівничого Черкащини Владику СофроніяНа урочистому заході був присутній голова Черкаської районної ради Володимир Андрійович Клименко, викладачі вишів, архітеткори та запрошені гості. Особливе слово пам'яті та чудовий вірш про спочилого митрополита Софронія було сказане Василем Івановичем Дмитренком. Лунали також і інші слова від гостей свята, сповнені побажань Божого благословіння, творчих успіхів і наснаги всім архітекторам України.
Закінчився урочистий захід під спів многоліття.

Прес-служба Черкаської єпархії

 
До Бога немає кривої дороги — інтерв'ю Блаженнішого Митрополита Онуфрія

До Бога немає кривої дороги — інтерв'ю Блаженнішого Митрополита ОнуфріяЧому одній людині Бог дає більше талантів, можливостей в житті, а іншій менше? В чому полягає головне завдання християнина? Як впливає правильне сповідування віри на молитву та наше земне життя? Чому неможливе спасіння без виконання заповідей Божих? На ці та інші питання «Церковній православній газеті» відповідає Блаженніший Владика Онуфрій, Митрополит Київський і всієї України.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв'ю Предстоятеля напередодні Дня Ангела Блаженнішого владики.

— Ваше Блаженство, Бог любить всіх однаково, чому ж одній людині Він дає більше талантів, можливостей в житті, а іншій менше?

— Так, звичайно, Бог любить всіх і не має лицеприяття. Це означає, що у Своєму ставленні до людини Він не дивиться на красу обличчя людини, на її одягу, соціальний стан... Але Богу приємніше ті, хто любить Його, тобто ті, хто виконує Його заповіді. Він Сам сказав: «Хто має заповіді Мої та їх зберігає, той любить Мене» (Ін. 14: 21).
Відносно ж можливостей і талантів — немає людини, яка б не мала талантів, здібностей. У кожної людини свій творчий хист, кожна людина в цьому відношенні є унікальною. Завдання життя — не закопати свої таланти, а розвинути їх і вжити у Славу Божу на користь людей.
Талант можна порівняти з зерном, яке Господь посіяв в кожній людині, а людина вже має зростити його, щоб отримати духовні плоди. За допомогою талантів ми повинні вчитися молитися, прощати, терпіти, любити, дякувати Богові і каятися перед Богом — таланти даються нам для того, щоб через них ми вирощували в собі християнські чесноти, які ведуть людину до вічного спасіння на Небі. А щодо того, чому Господь не дає кожній людині однакову кількість талантів, скажу такі слова: це справа Божа, а не людська. Ми повинні з вдячністю прийняти від Бога ті таланти, яких нас Господь удостоїть, і постаратися молитовно помножити їх.

— У чому полягає головне завдання християнина в ставленні до Бога?

— Християнин повинен постійно себе духовно вдосконалювати. Якщо майстерний лікар або художник постійно себе вдосконалює, щоб відточити свою майстерність, поліпшити своє мистецтво, то і християнин повинен над собою безперервно працювати для того, щоб поліпшити свій образ, даний йому Богом.

— Що є найважливішим у духовній роботі християнина?

— Найважливіше в житті християнина — це молитва. Молитва має величезну силу — вона наближає людину до Бога, руйнує стіну, яку ми самі будуємо між собою і Богом, дає людині відчувати Істини і можливість розуміти волю Божу. А розуміючи волю Божу, людина правильно її творить і цим уподібнюється Богу.
Водночас не всяка молитва наближає людину до Бога, а тільки та, яка грунтується на правильній вірі і на правильному знанні про Бога.

 
КОРОНАВІРУС і СТРАХ БОЖИЙ: ПЕРЕД ВИБОРОМ. Слово Високопреосвященнішого Софронія, Митрополита Черкаського і Канівського

КОРОНАВІРУС і СТРАХ БОЖИЙ: ПЕРЕД ВИБОРОМ. Слово Високопреосвященнішого Софронія, Митрополита Черкаського і КанівськогоОт вже тривалий час світом вирує небезпечна вірусна інфекція. Наука, яка завжди заявляла про те, що їй все або майже все зрозуміло, до сьогодні не може знайти противірусний засіб, щоби протидіяти подальшому розповсюдженню зарази. Вчені хіміки і біологи лиш безсило розводять руками. Не відома сама дія цієї інфекції, а тому напрошується логічний висновок: необхідно не її лікувати, а з'ясувати причину, яка її породила. Ця причина, за моїми міркуваннями, знаходиться у нас самих. Віримо ми чи ні, визнаємо чи ні, але знайте що Бог втомився від морального стану не якоїсь однієї країни, а всього людства. Світ загруз у болоті пороків та розпусти, чому одним із яскравих прикладів є естрада. Що ми там бачимо і якої моралі вони намагаються нас навчити своєю творчістю? Тільки спокуса і розбещення всіма мислимими й немислимими способами. Якщо взяти дні Великого посту, який вже наближається до свого завершення – а я буду торкатись своєї православної держави, у якій більш ніж тисячу років пропагуються вічні моральні основи людей – за невеликий період незалежності України у нас зовсім загубилися сором і совість, на місце яких поставили вседозволеність. Зверніть увагу на згадані естрадні виступи артистів. Те що є беззаперечним гріхом і суворо заборонено з точки зору Біблії і християнства, показують і пропагують як норму життя. Наркоманія, пияцтво, тотальна розпуста стали немов би нормою – і дивно те, що наша молодь все це вбирає у себе неначе губка, зовсім не задумуючись про наслідки як для себе, так і своїх нащадків. Безвідповідальність і вседозволеність намагаються зробити нормою життя сьогодні, а тих, хто піднімає свій голос проти нагадуючи про Божі заповіді, всіляким образом піднімають на сміх і шельмують через ЗМІ та інтернет. А все це тому, що наші можновладці бездумно і безвідповідально за майбутнє України беруть за приклад розпусні закони західної Європи та далекої Америки. Християнам вже мало не відкрито кажуть, що вони не мають права виховувати своїх дітей за християнськими законами і нормами моралі, не мають права наказувати їх за аморальні вчинки, а значить, що не мають права слухати Христа і творити Його волю за Його заповідями, а повинні жити так само безвідповідально, як сіра маса більшості.
Коронавірус почав масово вирувати, забираючи тисячі життів європейців, саме у період Великого посту. Людина у своїй більшості зробила свій вільний вибір, нажаль у бік відступу від Бога. Оскільки ж наша країна вже не одне століття Православна і якщо ми добровільно відрікаючись від Божих законів вибираємо широкий шлях більшості, то вірус неодмінно мав прийти і вже прийшов до нас, примусивши наших керівників видати постанови, які б обмежували скупчення людей. В разі ж їх порушення приймаються відповідні санкції про штрафи та навіть обмеження свободи. Чи можливо це добре для них, але що це для вірусу? Обмеження, штрафи, маски, рукавички – це засоби для нашого заспокоєння, які аж ніяк не можуть вплинути на волю Великого Бога щодо подій, які трапились у світі не без Його волі.

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 1 з 420

Останні коментарі

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні2371
mod_vvisit_counterВчора3340
mod_vvisit_counterМісяць11931
mod_vvisit_counterЗа весь час3238204

Зараз онлайн: 45
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ