Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Офіційний сайт Черкаської Єпархії УПЦ
Святкова архієрейська служба в кафедральному соборі

Святкова архієрейська служба в кафедральному соборіСьогодні, у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, Високопреосвященніший Митрополит Черкаський і Канівський Софроній очолив Божественну літургію, яку було звершено у кафедральному Михайло-Архангельському соборі Черкас. Разом із Владикою служили секретар єпархії протоієрей Василь Вознюк, клірики собору.
У своєму вітальному слові до вірян Владика наголосив на великому значенні євангельської події Благовіщення, високої місії Діви Марії, Яка вмістила в Собі майбутнє народження Христа-Спасителя. Владика говорив про надзвичайне смирення Божої Матері, Її цілковиту покору волі Божій та інші чесноти, які піднесли Богоматір на найвищий ступень шанування християнським світом та всім людством.
По завершенні Божественної літургії Владика Софроній надав усім присутнім своє архіпастирське благословення.

Прес-служба Черкаської єпархії УПЦ

 
Видатний богослов, місіонер, наставник

Видатний богослов, місіонер, наставникОдним із визначних дореволюційних представників православного духовенства міста Черкаси без сумніву можна назвати протоієрея Микиту Михайловича Дубницького – магістра богослов'я, місіонера, педагога та адміністратора.


Народився отець Микита у родині псаломщика Києво-Софійського собору та прислужника митрополичого дому Михайла Дубницького у 1803 році. Звичайно ж у той час дорога вихідця з сім'ї духовенства була одна – служіння Церкві. Яка ця дорога і у якому сані залежало вже від освіти даного вихідця, але початок духовній освіті завжди починався із місцевого духовного училища, проовжувався у семінарії, міг бути продовжений навіть у Духовній Академії. Отже з 1814 року малий Микита починає навчатись у Києво-Подільському Духовному Училищі, а з 1821 по 1825 у семінарії. Після закінчення філософського класу семінарії рішенням академічного правління переведений на навчання до Київської Духовної Академії де здобув ступінь магістра богослів'я за роботу «Рассуждение о том, действительно ли было явление Креста Константину Великому пред последним сражением его с Максенцием, и если было, то наяву или во сне, естественное или сверхестественное». Окрім цього студент Дубницький прекрасно володів мовами латинню, грецькою, французькою і німецькою. Після закінчення КДА зайняв посаду професора кафедри церковної історії та французької мови, викладав згадані дисципліни і додатково німецьку мову.
У 1830 році оружився, у шлюбі мав шестеро дітей: Олександру 1835 р.н., Микиту 1837 р.н., Анну 1845 р.н., Євгенію 1847 р.н., Людмилу 1848 р.н. і Євдокію 1850 р.н. 17 серпня за старим стилем того ж 1830 року року єпископом Чигиринським Кирилом (Куницьким) рукопокладений у священика для Андріївського храму Києва, а згодом переведений до Воскресенського храму на Подолі.

 
Архієпископ Феодосій взяв участь у засіданні кафедри церковно-практичних дисциплін КДАіС

Архієпископ Феодосій взяв участь у засіданні кафедри церковно-практичних дисциплін КДАіС23 вересня 2020 року, в Київських духовних школах під головуванням завідувача кафедри доцента Олега Оттовича Надь відбулось перше в навчальному році засідання кафедри Церковно-практичних дисциплін за участі членів кафедри. В засіданні також взяв участь доцент духовної академії архієпископ Черкаський і Канівський Феодосій.

Згідно з порядком денним, були заслухані звіти студентів ІІ курсу магістратури про стан готовності їхніх кваліфікаційних робіт, були затверджені теми семестрових творів для студентів і вихованців КДАіС, затверджені теми дипломних та бакалаврських робіт для студентів денної і заочної форми навчання.
А також були визначені доповідачі від кафедри на Міжнародній конференції, що пройде 27 жовтня в Київських духовних школах, і обговорені інші питання порядку денного.

Прес-служба КДА

 
Архієпископ Феодосій: «Я не шукав призначення в Черкаси. Але тепер усе стало на свої місця»

Архієпископ Феодосій: «Я не шукав призначення в Черкаси. Але тепер усе стало на свої місця»У Черкаській і Канівській єпархії Української православної церкви – новий очільник. Замість спочилого 22 червня митрополита Софронія (Дмитрука), який керував єпархією від часу її створення в 1992 році, Священний Синод 17 серпня призначив Черкаським архієреєм архієпископа Феодосія (Снігірьова), котрий раніше здійснював архієрейське служіння на Київщині. Про свої перші враження від Черкаського краю, про подальшу долю започаткованої митрополитом Софронієм дзвіниці, про те, чи справді він обіймає проросійську позицію, архієпископ Феодосій розповів у інтерв'ю «Прочерку».

– Владико Феодосій, насамперед, які Ваші враження від Черкащини? Чи бували Ви тут раніше?

– Доброго дня. Дякую за запитання. Це перше моє інтерв'ю на Черкащині, і через Ваше видання я щиро бажаю і Вам, і всім Вашим колегам журналістам нашого краю рясних Божих благословень і творчих успіхів у своєму покликанні. Вони обов'язково будуть, якщо за мету в журналістиці буде ставитися духовна і земна користь нашої черкаської громади, а не щось інше.
У Черкасах раніше у своєму житті я був всього один раз – на виїзній шкільній екскурсії, десь у класі четвертому-п'ятому. Я сам киянин, і наша школа (українська, до речі, що було рідкісним на той час) час від часу організовувала для школярів поїздки українськими містами. Ми бували в Чернігові, Полтаві, Львові, в Черкасах. Запам'яталися Черкаси тоді сонцем, затишком дерев та якимось внутрішнім спокоєм. Тепер я бачу, що то були не просто дитячі враження, все так і дотепер. Але найголовніше – тепер я починаю пізнавати, наскільки віруючі і благоговійні черкащани. Повні храми людей, у яких глибока віра в очах, які постійно ходять на богослужіння, сповідаються й причащаються, які люблять свою землю і свою Церкву і ніколи їх не зрадять. Я глибоко вдячний Богові, що Він привів мене на цю землю і благословив бути пастирем святого народу.

– Переїзд на Черкащину – суттєва зміна у Вашому житті. Наскільки Ви встигли морально підготуватися до цієї зміни? Адже вона, вочевидь, внесе суттєві зміни як у Ваше повсякденне життя, характер пастирського служіння, так і вплине на Ваші можливості займатися науковою і викладацькою діяльністю в Київській духовній академії. Де Ви плануєте оселитися?

– Так, це не просто зміни в житті, це зміна всього життя. В період від того, як відійшов до Господа приснопам'ятний Митрополит Софроній і до мого призначення на Черкаську кафедру, Господь через низку подій і обставин дав мені зрозуміти, що є Його свята воля на те, щоб я поїхав в Черкаси. Чесно скажу, для мене по-людськи не в повній мірі було зрозуміло, чому саме я? Це не було тим призначенням, якого б я шукав, чи про яке собі думав. Але коли відкрилося розуміння волі Божої, а це сталося ще до того, як надійшло визначення Священного Синоду, тоді все стало на свої місця і в розумінні і в бажанні. Тоді я з великим прагненням серця і надією на допомогу Божу поїхав на благословенну Черкащину.
Що стосується наукової і викладацької діяльності, то з благословення Предстоятеля Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, мені не прийдеться їх облишати. Черкаси зовсім поруч з Києвом, тому я залишаюся викладачем в Київській духовній академії, буду їздити в Київ для викладання. А докторська дисертація, над якою зараз йде робота, я дуже сподіваюся, буде набагато продуктивніше писатися в затишку резиденції Черкаських архієреїв у Соборному парку, де я і планую оселитися.

– Яке майбутнє у будівельних починань Вашого попередника на кафедрі владики Софронія? Зокрема, чи плануєте Ви добудувати дзвіницю у формі голуба при Свято-Михайлівському соборі?

– Блаженної пам'яті Митрополит Софроній був без перебільшення церковним будівничим з великої літери. Його ім'я, я впевнений в цьому, вже назавжди закарбоване в історії храмобудівництва України. Тому намагатися перевершити, або навіть повноцінно наслідувати спадщину Митрополита Софронія було б для будь кого дуже самовпевнено, та навіть смішно. Але зберігати цю спадщину та в міру людських сих продовжувати будівництва та втілювати ідеї, які не встиг завершити владика Софроній, буде для мене честю і важливим напрямком архіпастирської діяльності. Що стосується дзвіниці при Михайлівському Соборі, то спочатку будуть проведені ґрунтовні професіональні дослідження стану об'єкта, після чого разом з архітекторами міста консолідовано та соборно буде прийматися рішення що до безпечної і якісної добудові дзвіниці.

 
ПОМИНАЛЬНІ ОБІДИ. Історія походження і сучасні роздуми

ПОМИНАЛЬНІ ОБІДИ. Історія походження і сучасні роздумиНевід'ємною частиною прощання з нашими померлими родичами чи знайомими є чин відспівування, або похорону, після якого всі присутні запрошуються на поминальний обід. Чому після похорону влаштовуються обіди? Це запитання, на яке здебільшого відповідають розповідаючи про традицію, але її походження майже ніхто не знає і навіть у більшості не задається наміром взнати. Просто люди приходять у їдальню, чи додому і вкушають запропоновану трапезу. Дехто осмілюється казати, що ці обіди це пережитки язичницьких тризнищ, або інші свої власні думки.


Майже з самого початку історії життя людини на землі від її народження, буквально по п'ятам за нею ходить смерть. У житті кожного з нас настане останній день, побачивши у якому ранок ми не побачимо вже вечора, або побачивши вечір для когось не настане ранок. За Православним вченням підкріпленим Священним Писанням та Переданням ми знаємо що наша душа не помирає разом з тілом, а будучи створеною безсмертною возноситься на приватний суд. Під час цього суду вирішується доля душі до дня загального воскресіння мертвих, аж поки тіла які постануть у нетлінні не з'єднаються із душами і не постане людина у повному складі своєї природи. Тільки тоді праведники, рівно як і грішники рівно сприймуть свою участь, яку кожен самостійно в силу своєї свободи вибрав йдучи вузькою, чи широкою дорогою по життю.
Минаючи далі всі інші подробиці, зупинимось на нашій темі. Як вже було згадано, що після того як покійника проведуть на кладовище усі присутні йдуть в установлене місце де для них приготований обід. Щоб зрозуміти суть нашої теми треба розглянути взагалі що таке трапеза і її зв'язок, як би це дивно не звучало із богослужінням. Воцерковлені люди часто чують, та не менш часто самі кажуть що трапеза являється продовженням богослужіння. І це правда. Найбільше це помітно у монастирях, де або після служби, або в установлений інший час насельники у повному вбранні ряса і клобук поспішають у трапезу де звершується молитва, читається житіє святого дня чи інше повчання. Чернечі устави в обов'язковому порядку наголошують на відвідуванні загальної трапези. В побожних родинах православних християн можна спотерігати подібну картину, коли родина прийшовши із святкової чи недільної служби молиться і сідає за стіл. Деякі люди навіть ставлять ікону свята у главі стола перед якою запалюють свічечку чи лампаду. Престольні торжества у храмах також закінчуються здебільшого загальною трапезою. У деяких парафіях навіть часто практика щонедільних трапез кліру із парафіянами, тощо. З вищеописаного ми бачимо, що практика трапез по тим чи іншим випадкам звичайна річ не тільки у людей мирських, а й воцерковлених. Звичайно ж говорити що це через те, що люди просто люблять поїсти і розслабитись не буде вірним. Суть цього значно глибша, у чому й спробуємо розібатись.
У «Діяннях» (6:1-2) ми читаємо, що під час трапез у першохристиянських спільнотах звершувалась Євхаристія, або «преломлення хліба». Апостол Павло у 1-му посланні до Коринфян (11:20-34) описує як це проходило: спочатку зібрані причащались Тіла Христового, потім вкушали їжу і в кінці причащались Крові Христової. Такий же порядок описаний під час Тайної Вечері у Євангелії від Луки (21:17-20). Пізніше той же апостол Павло застерігає християн від недостойної участі у «Вечері Господній», внаслідок чого у нього виникає логічна думка відділити одне від іншого внаслідок зловживань, що коротко виражається у настанові для тих хто просто приходив щоб насиститись фізично: «А якщо хто з вас голодний нехай їсть вдома» (1Кор. 11:33-34).

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 1 з 431

Останні коментарі

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні2540
mod_vvisit_counterВчора2468
mod_vvisit_counterМісяць68167
mod_vvisit_counterЗа весь час3470680

Зараз онлайн: 58
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ