Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Офіційний сайт Черкаської Єпархії УПЦ
Христос не тащит за шиворот

Христос не тащит за шиворотДовольно часто люди начинают по-своему толковать Новый Завет, другие книги Священного Писания. Наверно, это естественно – во всём сомневаться и искать свои объяснения написанному в этих книгах. Но ведь дело в том, что часто мы просто в силу своего несовершенства не можем дотянуться до истинного смысла этих книг. И тут есть простое решение проблемы – обратиться к толкованиям святых отцов или — если мы считаем их толкования не соответствующими нашему высокому мнению о себе — к более современным богословам: их труды, письма, дневники сейчас вполне доступны каждому. Я уверена, что практически на все вопросы сейчас можно найти ответы.
Но нет, мы пускаемся в дилетантские (а порой и глупые) рассуждения, делая абсурдные выводы, ну никак не соответствующие написанному. Уже несколько раз я порывалась написать по поводу таких рассуждений, но мне казалось, что это, вероятно, единичное такое мнение. Нет, через некоторое время снова читаю подобную самодеятельность.

Итак, по поводу статьи «Религия спасительного рабства».
Автор пишет: «Так вот, в христианстве просто невозможна свобода в философском смысле этого слова». И далее: «Получается, сама по себе свобода – это страшный враг христианской религии: ведь Христос велит идти узким и тернистым путем, который по определению не предполагает возможности свернуть».
Помилуйте! Где же здесь нарушение свободы человека? Христос велит? Да. Но Он же не тащит вас за шиворот на этот узкий и тернистый путь. Он даёт вам свободу выбора: идти или не идти этим узким и тернистым путём. Вы можете им не идти, а выбрать широкий путь. Вот в чём свобода. Да, Христос учит: делайте так и не делайте вот так. Учит! Но уж поступаете вы по своей свободной воле. Конечно, если уж вы пошли этим путём, то возможности свернуть не предполагается. Хотя некоторые ведь сворачивают: уходят из священства, покидают монастыри, т.е. делают свой свободный выбор. И заметьте, небеса над ними не разверзаются. Они продолжают жить дальше по своей свободной воле. Воздаяние за это? Это уже не наше дело. Бог сам решит, потому что он знает, по какой причине человек это сделал. И вполне возможно, именно Бог этого человека и оправдает, а не мы с вами.

 
Синод звернувся до вірних УПЦ щодо інформації про можливість «надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні»

25 травня 2018 року у резиденції Предстоятеля УПЦ на території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври відбулося засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, на якому було прийнято Звернення до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні» (Журнал 7). Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує текст документу.
З благословення Блаженнішого Митрополита Онуфрія текст зазначеного Звернення буде виголошено у всіх храмах Української Православної Церкви.

 
Чёрный монашеский юмор

Чёрный монашеский юморЧто делать в Церкви молодому человеку, который весел и умеет шутить? Измениться, перестать быть собой или надеть маску серьёзности, снимая её лишь изредка и то за церковной оградой. Ни то, ни другое! — уверен главный редактор «Отрока». В православии всяким характерам есть место, и самые разные натуры прекрасно уживаются. И даже суровые монахи, как оказывается, ещё те шутники...


«Такое кино каждый день вижу»

В жизни человеческой всему своё время. Как в замечательной пословице: делу — время, потехе — час, и есть время плакать, и время смеяться; время сетовать, и время плясать (Ек. 3, 4). Так и у человека, уверовавшего во Христа и живущего церковной жизнью, по-моему, не бывает проблем с тем, чтобы сохранять баланс в отношении смеха, юмора, весёлости и тому подобного.
Понятное дело, что когда мы говорим с Богом, это требует максимального сосредоточения, и в такой момент, как поётся в Херувимской, «всякое житейское отложим попечение». Но кроме исполнения молитвенного правила — того, что для христианина незыблемо и постоянно: утренних и вечерних молитв, праздничных, воскресных богослужений — человек живёт разносторонней жизнью и общается с самыми разными людьми. И в этом общении одно из важных мест занимает юмор.

 
Вітаємо протодиякона Іоанна Поліщука!

Вітаємо протодиякона Іоанна Поліщука!Неповторний голос кафедрального Михайлівського собору – протодиякон Іоанн Поліщук – відзначає своє 33-річчя з дня народження.

Господь дарував отцю Іоанну чимало яскравих талантів. Крім чудового голосу, який супроводжує всі архієрейські служіння, отець Іоанн має такі ж чудові здібності православного місіонера, проповідника, дослідника церковної історії, публіциста. Останнім часом він з успіхом реалізує власний проект «Фотолітопис Черкаської єпархії», який насичений його авторськими матеріалами, виразними репортажними фотографіями.
Дякуючи ініціативам отця Іоанна, в єпархії розвивається православний молодіжний рух, проводиться насичена просвітницька робота серед молоді.
Ми щиро вітаємо нашого колегу і невтомного помічника з Днем народження, зичимо ще багатьох років плідного служіння на благо Православної Церкви.

Прес-служба Черкаської єпархії УПЦ

 
Митрополит УМЦ МП Софроній: Ті, хто не захоче до єдиної церкви, стануть РПЦ за кордоном...

Митрополит УМЦ МП Софроній: Ті, хто не захоче до єдиної церкви, стануть РПЦ за кордоном...Вселенський патріархат, як ніколи раніше, близький до визнання автокефалії Української помісної православної церкви. Про це заявив президент Петро Порошенко місяць тому, представляючи у Верховній Раді звернення до патріарха Варфоломія, у якому міститься прохання надати дозвіл на створення помісної церкви. За прогнозами експертів, розгляд «українського» питання може відбутися у Стамбулі (Константинополі) під час засідання Священного Синоду Вселенського патріархату до кінця червня.
В УПЦ МП назвали таке звернення втручанням держави у справи церкви. Адже «просити про цей статус має церква, а не держава», ідеться у заяві відділу зовнішніх церковних зв'язків Української православної церкви Московського патріархату. Проте не секрет, що далеко не всі єпископи УПЦ МП поділяють генеральну лінію митрополита Онуфрія і членів Синоду цієї церкви.
Митрополита Черкаського і Канівського УПЦ МП Софронія (Дмитрука) називають одним із найбільш проукраїнськи налаштованих у Московській церкві в Україні. Та він ніколи не приховував своєї патріотичної позиції. В інтерв'ю «Главкому» владика Софроній розповів, у чому помилився президент Порошенко з ініціативою листа до Варфоломія, хто з єпископів УПЦ МП поставив підписи під цим листом, яким чином митрополит Онуфрій намагається вплинути на процес об'єднання церков, а також назвав великі проблеми, з якими стикнеться майбутня єдина церква, якщо вона таки буде створена.

«Коли заявили, що Україна – вільна, потрібно було сказати, що вільна і церква»

Понад три з половиною роки тому в інтерв'ю «Главкому» ви песимістично дивилися на ймовірність створення автокефальної православної церкви в Україні. З огляду на останні події (звернення до патріарха Варфоломія, запланований синод Вселенського патріархату), як тепер оцінюєте ймовірність позитивного рішення?
У мене завжди була одна позиція, яка полягає в тому, що нам треба церква, ні від кого не залежна. Якщо взяти нашу історію, то церква наша переходила, або підкорялася іншим, «завдячуючи» політичним змінам. Коли була Київська Русь, наша церква була в залежності від Візантії. Коли Богдан Хмельницький відправився до Москви, тоді церква 30 років боролася ще... Росія була господарем в Україні. Вся Україна була під владою Росії. Церква також була приєднана до Москви, по суті куплена Москвою. Купили і турецького візира (Туреччина мала великий вплив над захопленим Константинополем, який зробила своєю столицею Стамбулом, та Константинопольським патріархом – «Главком»), який змусив патріарха відректися від Київської митрополії (на користь Москви у 1686 р. – «Главком»). Так тривало до останнього часу, коли України як такої не було. Але потім Україна оголосила про свою незалежність, постало питання: а як же бути з церквою? Коли заявили, що Україна – вільна, потрібно було сказати, що вільна і церква.
Зараз у зв'язку з останніми подіями є кілька «але». Маю на увазі неправильні дії президента, політично неграмотні. А також відсутність бажання утворення автокефальної церкви у нашого (УПЦ МП) єпископату.

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 3 з 378

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1080
mod_vvisit_counterВчора2622
mod_vvisit_counterМісяць35654
mod_vvisit_counterЗа весь час2182018

Зараз онлайн: 17
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ