Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Офіційний сайт Черкаської Єпархії УПЦ
В одной лодке с Иисусом

В одной лодке с ИисусомКогда-то наш мир был един.
Человек целиком и полностью был в Боге. А Бог так же без остатка был в человеке и во всём мире его. И Сад Божий был один на всех.
Но однажды человек почувствовал, что Бог для него скорее бремя, чем благо. Бремя совместности. Это когда то и дело нужно учитывать интересы того, кто рядом. Это сложно. А у всякой сложности должен быть резон.
Никакого разумного основания для того, чтобы терпеть эту проблему, человек не нашёл. И поэтому решил порвать с Богом.
Человек думал так: голова и руки у меня есть. Сад мой обилен и щедр. Зачем мне Бог с Его проблемами?
Бог же, увидев это всё в человеке, задал ему прямой вопрос: Кто Я для тебя — Жизнь или обуза?
Человек смутился. Жизнью своей он Бога не считал. Скорее, обузой. Но сказать об этом прямо ему было как-то неловко. Человек молчал.
А Бог не стал переспрашивать. Он и без слов всё понял. Развернулся и ушёл.
И мир рухнул.

 
Представник Черкаської єпархії взяв участь у зборах єпархіальних юридичних відділів УПЦ

Представник Черкаської єпархії взяв участь у зборах єпархіальних юридичних відділів УПЦ5 лютого 2019 року з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі відбулося зібрання представників єпархіальних юридичних відділів Української Православної Церкви. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

З вітальним словом до учасників зібрання звернувся Високопреосвященніший митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, Керуючий справами УПЦ.
У своїй промові митрополит Антоній підкреслив важливість діяльності юридичних відділів на місцях, оскільки особливо зараз священики та віруючі потребують правової допомоги та захисту від протиправних дій та втручання.
Владика зазначив: «В сьогоднішній не простий для нашої Церкви час, ми є свідками численних порушень прав віруючих та релігійних громад УПЦ. Не проходить і дня щоб не було повідомлень про захоплення храмів наших релігійних громад та розпалювання релігійної ворожнечі. Крім неконституційних законопроектів, які направлені на Українську Православну Церкву, ми спостерігаємо не тільки порушення права на свободу віросповідання а ще й порушення права власності на храми релігійних громад, наругу над ними (пограбування, осквернення та підпали)».
У своїй промові митрополит Антоній також нагадав про рішення Священного Синоду УПЦ від 17 грудня 2018 року (Журнал № 73), згідно якого слід: «Про випадки порушення прав єпископату, духовенства, мирян та установ Української Православної Церкви (перешкоджання у звершенні богослужінь, захоплення храмів, вчинення провокацій та тиску, погрози тощо) невідкладно повідомляти у Юридичний відділ Української Православної Церкви».
В кінці свого виступу Владика побажав всім учасникам творчих сил, наснаги, плідних обговорень, взаємоповаги, миру та Божого благословення.
Під час зустрічі було обговорено ряд питань що стосуються правового забезпечення діяльності релігійних організацій та останніх змін законодавства України в сфері свободи совісті та віросповідання.
В заході також прийняв участь голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, архієпископ Климент, який зауважив присутнім про важливі аспекти висвітлення правопорушень під час захоплення храму та фіксації фактів посягання на права духовенства та мирян.
У зібранні взяв участь протоієрей Георгій Пограничний, який є керівником юридичного відділу Черкаської єпархії.

 

За інформацією church.ua

 
Митрополит УПЦ МП Софроній: Якщо мої собраття не підуть на Собор, то вже вони будуть винуваті в розколі. Інтерв'ю Владики Софронія виданню «Главком»

Митрополит УПЦ МП Софроній: Якщо мої собраття не підуть на Собор, то вже вони будуть винуваті в розколі. Інтерв'ю Владики Софронія виданню «Главком»«Томос потрібно давати саме УПЦ МП»

Багато людей в Україні і по всьому світу спостерігають за подіями, що відбуваються у нашому церковному житті. Київ вирує від новин з Константинополя, із вуст в уста передається слово «томос». Лише одна подія відділяє українців від історичного моменту проголошення Української автокефальної церкви – об'єднавчий собор українських церков (УПЦ МП, УПЦ КП і УАПЦ). На ньому архієреї мають обрати нового патріарха, який служитиме чи не в найбільшій церкві за кількістю парафій у православному світі. Щоб все звершилось, на соборі мають об'єднатись непримиренні «канонічні» і «розкольники». Щоправда, як нині розподіляються ці ролі вже важко розібратись. Митрополит Черкаський і Канівський Софроній є єпископом УПЦ МП. Його авторитет і серед архієреїв і серед вірян дуже великий. Він приклад відродження духовного життя Черкаській, найатеїстичнішій, за словами самого владики, області. Митрополит Софроній відомий також і тим, що є послідовним поборником помісної автокефальної православної церкви, він добре пам'ятає період атеїзму, відродження і розколу церков, всі найдрібніші його деталі. Владика знає кілька мов, брав участь у будівництві на Черкащині сотень храмів, 50 з яких зведені за власними проектами, професійно захоплюється іконописом і перекладами святого письма та літургій українською мовою, має учнів по всьому світу. Думки, які владика висловив у розмові з «Главкомом», є надзвичайно важливі для підготовки об'єднавчого собору, кульмінацією якого стане отримання Томосу та становлення незалежної автокефальної церкви. Ці думки мають бути почуті і в Україні, і в Константинополі. А зустріч владика почав словами апостола Павла з «Правильника», який сам більше року перекладав: «Коли молюся незнайомою мовою, то хоч дух мій і молиться, але розум мій залишається без плоду»...

Владико, в сані єпископа Черкаської єпархії ви служите вже 26 років. Як за ці роки змінювалась єпархія?
Служити на черкаській землі я почав простим священиком 1978 року. На той час на Черкащині було 54 храми. Вже за мого єпископського служіння їх «зменшилось» (сміється) до 507. Всі вони мною відкриті, всі вони мною освячені, безпосередньо за моїми власними проектами побудовано 50 храмів. В самих Черкасах не було жодного храму. Наразі вже є сім храмів, в 2002 році відкрито Свято-Михайлівський кафедральний собор – один з найбільших православних соборів світу. Він будувався лише на пожертви вірян, без спонсорів. Наші спонсори: Господь і Божа Матір. Біля нього, ви бачили, будується дзвіниця, найбільша в Україні. Там також розміститься будинок для сиріт. Крім того побудовано черкаське єпархіальне управління, будиночки для священнослужителів біля кожного храму. Пройшло вже більше 30 років, як мене Господь благословив ходити, спотикатись по цій духовно сплюндрованій землі. Ні одна область так не потерпіла від атеїстичної навали як Черкащина. Моя перша парафія – 15 осіб. На сьогодні в соборі на вечірній суботній службі – до тисячі мирян. На літургії менше 1,5 тис. не буває. Є в області сім монастирів – чоловічих, жіночих. В найбільшому з них – 100 монахинь. Насельники монастирів їдуть з усіх кінців України.

 
Светлая печаль

Светлая печальДля многих, если не для большинства православных христиан Пост состоит из ограниченного количества формальных, большей частью отрицательных правил: воздержание от скоромной пищи (мяса, молочного, яиц), танцев, может быть, и кинематографа. Мы до такой степени удалены от настоящего духа Церкви, что нам иногда почти невозможно понять, что в Посте есть что-то другое, без чего все эти правила теряют большую часть своего значения. Это что-то другое можно лучше всего определить как некую атмосферу, настроение, прежде всего состояние духа, ума и души, которое в течение семи недель наполняет собой всю нашу жизнь.

Надо подчеркнуть, что цель Поста заключается не в том, чтобы принуждать нас к известным формальным обязательствам, но в том, чтобы смягчить наше сердце так, дабы оно могло воспринять духовные реальности, ощутить скрытую до тех пор жажду общения с Богом.
Эта постная атмосфера, это единственное состояние духа создается главным образом богослужениями, различными изменениями, введенными в этот период Поста в литургическую жизнь. Если рассматривать в отдельности эти изменения, они могут показаться непонятными рубриками, формальными правилами, которые надо формально исполнять; но взятые в целом они открывают и сообщают нам самую сущность Поста, показывают, заставляют почувствовать ту светлую печаль, в которой подлинный дух и дар Поста.
Без преувеличения можно сказать, что у святых Отцов, духовных писателей и создателей песнопений Постной Триоди, которые мало-помалу разработали общую структуру постных богослужений, придали Литургии Преждеосвященных Даров эту особую, свойственную ей красоту, было одинаковое, единое понимание человеческой души. Они действительно знают духовное искусство покаяния, и каждый год в течение Поста они дают всем, кто имеет уши, чтобы слышать, и глаза, чтобы видеть, возможность воспользоваться их знанием.
Общее впечатление, как я уже сказал, это настроение светлой печали. Я уверен, что человек, входящий в церковь во время великопостного богослужения, имеющий только ограниченное понятие о богослужениях, почти сразу поймет, что означает это с виду противоречивое выражение. С одной стороны, действительно известная тихая печаль преобладает во всем богослужении; облачения — темные, служба — длиннее обычного, более монотонная, почти без движений. Чтение и пение чередуются, но как будто ничего не происходит. Через определенные промежутки времени священник выходит из алтаря и читает одну и ту же короткую молитву, и после каждого прошения этой молитвы все присутствующие в церкви кладут земной поклон. И так в течение долгого времени мы стоим в этом единообразии молитвы, в этой тихой печали.

 
Прощение исправляет зло, сокращает расстояния. И Церковь дает нам эту возможность

Благодарим Господа, который удостоил нас и сегодня отпраздновать Прощеное воскресенье и который скоро удостоит нас быть прощенными и прощенными вступить в благословенный и святой период Великого поста.
Это традиция нашей Церкви и нашего православного народа – сегодня вечером в городах и в деревнях, где раньше было благочестие и где оно еще в небольшом количестве осталось, идти на вечерню с чином прощения, чтобы послушать прекрасные песнопения, которые подталкивают душу человека к духовной борьбе, а также чтобы быть прощенными священником и своими ближними. А потом идти к себе домой, разделять общую трапезу, между родственниками и друзьями, и радоваться. И все прощенные друг другом христиане начинают Святую и Великую Четыредесятницу. На Афоне, слава Богу, сохраняется греческая православная традиция...
Мы знаем, что самой главной целью нашей жизни является единство с Богом. Все остальное является вторичным и земным. Например, научиться какому-то искусству или науке, построить дом, создать семью. Это тоже важно, но это не конечная цель нашей жизни. Человек может преуспеть в этом мире, но потерпеть неудачу в другом.
Наша Церковь – это не только та, кто учит нас этой великой цели, но также та, кто помогает нам ее реализовать. И да, один из видов помощи, который Церковь дает нам для ее реализации – Великий пост. Это период, когда прекрасные службы, прекрасные песнопения, которые поет наша Церковь, прекрасные чтения, прекрасные традиции устава напоминают нам о том, что наше предназначение – соединиться с Богом. Без борьбы человек не может соединиться с Богом. Я хочу подчеркнуть, что единство с Богом – это в то же время единство с нашими братьями.

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 3 з 394

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні952
mod_vvisit_counterВчора1289
mod_vvisit_counterМісяць34317
mod_vvisit_counterЗа весь час2505875

Зараз онлайн: 16
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ