Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Офіційний сайт Черкаської Єпархії УПЦ
Мистическая сущность греха

Мистическая сущность грехаАрхимандрит Рафаил (Карелин)

Обычно грех понимают как ошибочное действие, как отклонение от этической нормы, как асимметрию между умом и эмоциями, как ослабление воли, как неправильно поставленную цель, как проявление эгоизма в общественной жизни. Но это только внешние оболочки греха, а метафизика и мистика греха относятся к ней, как глубина моря к волнам, колеблющим его поверхность.

Что такое грех? Это загадочная реалия нашей жизни, невидимая радиация, которая пронизывает ее насквозь; это непонятная сила, которая заставляет более семи тысяч лет биться нашу Землю (духовное сердце космоса) в судорогах боли. История человечества во многом напоминает историю хронической болезни. Наши современники, как и древние гуманисты, стараются упростить эту проблему, объяснить грех нравственным несовершенством человека, отклонением от некого морального эталона, диссонансом между умом и чувством, проявлением эгоизма в общественной жизни, а иногда случайностью и ошибкой – неправильно выбранным решением. Они видят причину греха в изъянах воспитания, недостаточном образовании, дурных примерах, социальной несправедливости и считают, что душа, чистая от рождения, под влиянием внешних факторов подвергается коррозии, как металл, и постепенно обрастает налетом ржавчины. Гуманисты стремились исправить нравственность через общественные реформы, то есть психологию через социологию. Все подобные попытки оказывались утопией. Энтузиазм борьбы оканчивался разочарованием, революционные насилия порождали не нравственных героев, а тиранов и рабов: во время революций и перестроек мы видим особо сильные выплески зла, как бы извержение лавы из недр на поверхность земли.

 
І знову «Надія» зібрала дітей

І знову «Надія» зібрала дітейВід учора на подвір'ї Михайло-Архангельського храму міста Городище знову гомінливо: тут знову розпочав роботу православний дитячий табір «Надія», який щороку збирає дітлахів, які бажають використати літній відпочинок з духовною користю для себе. Цю благородну справу започаткував благочинний Городищенського округу протоієрей Іван Жигало, його дружина матушка Ярослава, інші священики за підтримки батьків, підприємців. Нині табір «Надія» відзначає свій ювілей: 20-річчя. Владика Софроній, який благословив цю благородну справу, дає високу оцінку діяльності дитячого табору, вважаючи це досвідом, гідним активного розповсюдження. 

Цьогорічна програма триватиме два тижні, діти будуть охоплені не лише насиченим духовним вихованням, а й розвивати творчі здібності, пізнаючи історію рідного краю, відвідуючи православні святині, займаючись спортом. Перебування маленьких вихованців забезпечено повноцінним харчуванням, медичним доглядом, загальним педагогічним процесом. 

Разом з місцевими дітьми тут перебувають і діти з Донбасу, які переїхали з територій, охоплених війною.


Прес-служба Черкаської єпархії УПЦ


 
СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ: відношення православного християнина до цього Таїнства

СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ: відношення православного християнина до цього ТаїнстваНа питання, яка з святинь найбільша і найважливіша на землі, небагато православних християн скажуть правильну відповідь, вказавши на Святі Тіло і Кров Христові. Остання земна вечеря Господня із учнями закінчилась здійсненням тих слів, які були сказані у Сіонській горниці: «Ось Тіло моє, що вас ламається на відпущення гріхів; ось Кров Моя, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів». Ці слова поклали початок самому основному Таїнству християнської Церкви Причастю, яке почали звершувати Апостоли, продовжили мужі апостольські і перші єпископи, і так по сьогодні. Кожен день у великих парафіяльних, соборних та монастирських храмах звершується Євхаристія, а щонеділі майже у всіх парафіяльних звершується Божественна Літургія. Безкоштовно, задарма Христос вдає Себе нам у Святих Дарах в ці дні для нашого підкріплення, для нашого життя як земного, так і вічного у Царстві Небесному.

Кожен із нас повинен причащатись і не просто причащатись, а готуватись до цієї події, тому що це зустріч із Христом. Коли ми йдемо у гості, чи гості приходять до нас, ми готуємось, коли ми йдемо до важливого начальника із якимось клопотанням ми також готуємось до цієї події. До зустрічі із Христом часто людина не готується, або готується поверхнево. Зараз в моду на деяких увійшло щонедільне причастя парафіян. На перший погляд здається, що ж у цьому поганого? Але це тільки на перший погляд, тому що якщо вдивитися глибше, люди перестають відчувати Святиню саме як Святиню. Втрачається благоговіння, втрачається страх Божий, виробляється привикання до Таїнства і автоматичний, машинальний підхід до участі. Апостол Павло попереджає, що ті хто причащаються негідно, «в осуд собі їдять і п'ють, та від цього часто хворіють і навіть помирають». Преподобний Симеон Новий Богослов каже, що краще я віддам моє тіло на розтерзання диким звірям, чим поперу Тіло і Кров Христові недостойним причастям. Парафіяльні священики, які таким чином відносяться до Таїнства Причастя, приводять аргументи, які в основній своїй масі зводяться до того, що у першохристиянській церкві віряни причащались часто, декілька разів на тиждень. Дійсно, так воно і було, навіть віряни брали додому з собою Святі Дари та причащались вдома. Проте святитель Іоанн Златоуст описує випадок, коли одна жінка, взявши додому Святі Дари, не змогла причаститись, тому що із ковчежця вийшов вогонь, який не дав їй причаститись, попаливши Дари, і подібні випадки почали траплятись частіше, тому було постановлено, що причащатися можна тільки за Літургією у храмі, не виносячи Дари за межі Церкви. Безглуздо порівнювати часи перших християн із теперішніми часами, адже перші три сторіччя майже не щодня для людини, яка вірувала у Христа, була пряма загроза фізичної смерті, досить часто з великими стражданнями.

 
Заява Священного Синоду УПЦ щодо ситуації в українському і світовому Православ'ї

Священний Синод Української Православної Церкви на засіданні 3 квітня 2019 року обговорив ситуацію, що склалася в церковному житті України та у світовому Православ'ї після антиканонічного надання Константинопольським Патріархатом Томосу про автокефалію новоствореній «Православній Церкві України», і заявляє таке:

Констатуємо, що ідея подолання церковного розколу в Україні через надання Томосу про автокефалію неканонічним церковним угрупованням («УПЦ КП» та «УАПЦ») виявилася помилковою. Жодна з Помісних Православних Церков не визнала цього незаконного діяння Константинопольського Патріархату, а значна частина Помісних Церков, зокрема Антіохійська, Руська, Кіпрська, Сербська, Польська, Албанська та Православна Церква в Чеських землях і Словаччині в різних формах вже висловили свою незгоду з рішеннями Константинопольського Патріархату. Помісні Церкви також заявили, що не визнають новоствореної «Православної Церкви України», не визнають дійсності хіротоній у цій структурі та забороняють своєму духовенству мати будь-яке молитовне спілкування і літургічне співслужіння з її представниками. Таким чином, не відбулося рецепції, тобто сприйняття світовим Православ'ям цих дій Константинопольського Патріархату, який фактично спробував легалізувати розкол. Відповідно, легалізація розколу — це не той шлях, яким можна досягнути церковної єдності. Нагадуємо, що згідно з історико-канонічною традицією Церкви, автокефалія надається лише єдиній Церкві в межах певної держави, а не якійсь частині, що відкололася від Тіла Церкви.
Слід визнати, що історична та канонічна аргументація, яка наводиться Константинопольським Патріархатом щодо власного права й можливості втручання у справи інших Помісних Церков, є безпідставною, штучною, надуманою та суперечить Церковним канонам. Відповідно, Константинопольський Патріархат не мав жодного права втручатися у церковне життя України. Дії і аргументація Константинопольського Патріархату, який незаконно зняв анафему з головного винуватця українського церковного розколу Філарета Денисенка, а також визнав ієрархію «УАПЦ», у якої апостольське спадкоємство взагалі відсутнє, свідчать про те, що на Фанарі не розуміють до кінця суті того, що відбулося і відбувається в православному середовищі України. Насправді, Філарет Денисенко був анафематствований не за те, що прагнув автокефалії, як заявляють у Константинопольському Патріархаті, а за аморальне особисте життя, нерозкаяний тяжкий гріх вчинення розколу в Церкві, за створення паралельної розкольницької ієрархії та квазіцерковної структури, яка протягом усього свого існування протистояла і продовжує вже під іншим іменем боротися з канонічною Українською Православною Церквою, а тепер навіть загрожує зруйнувати єдність між Помісними Православними Церквами.
Слід констатувати, що дії Константинопольського Патріархату в Україні завдали великої шкоди українському Православ'ю, а також стали загрозою для всеправославної єдності. Вважаємо, що Константинопольський Патріархат і особисто Патріарх Варфоломій має визнати свою помилку і працювати над її виправленням. Способом виправлення цієї помилки могло би бути відкликання Томосу, заклик до розкольників про покаяння в гріху розколу та скликання Всеправославного зібрання задля соборного вирішення українського церковного питання.

 
На Смілянщині молилися посеред лісу біля джерельця, відомого багатьма дивами й легендами

На Смілянщині молилися посеред лісу біля джерельця, відомого багатьма дивами й легендамиУ Смілянському районі стало вже доброю традицією, коли у 10-ту п'ятницю по Великодню духовенство і численні віряни зїжджаються до невеликого села Будо-Макіївка, яке знаходиться на межі Смілянського району та Кіровоградщини. Саме тут, у лісовому урочищі, знаходиться джерело Божої Матері, уславлене багатьма дивами й народними легендами, відомими ще з XVIII-го століття. Дбанням священиків, котрі тут служили, у тому числі чинного настоятеля ієромонаха Василя (Мірошниченка), зроблено багато для того, щоби це святе місце стало відомим і доступним. Біля джерельця встановлено каплицю, де ось вже декілька років поспіль саме у цей день звершується Божественна літургія, а також чин освячення води.
Десятки місцевих жителів і гостей з ранку поспішають до цього урочища, щоби разом помолитися й просити від нашої Небесної Заступниці благодатної допомоги.
Не став винятком і сьогоднішній день, а погода сприяла тому, щоби люди зібралися і помолилися просто неба.
По завершенні літургії люди мали можливість узяти з собою освяченої води, яка вирізняється не лише особливими смаковими якостями – настільки вона є чистою, без будь-яких шкідливих домішок, але й насправді святою, чому є чимало живих прикладів одужання, допомоги у хворобах та інших скорботах.
– Божа Матір до нас набагато ближче, аніж нам часто здається, – каже клірик Покровського храму Сміли протоієрей Олексій Лукаш, який однім з перших узявся за відродження та благоустрій джерела. – Люди їздять у пошуках святих місць, відмічених особливою благодаттю Пресвятої Богородиці, тоді як подібні місця є поруч з нами, зокрема ця легендарна криниця, де, за переданням, чудесним чином з'явився образ Божої Матері, де благочестиві люди були свідками Її присутності. Невипадково за вірою людей і милістю Божою ця вода залишається цілющою, за що ми повинні дякувати Богові та Його Пречистій Матері.
Слова щирої подяки були сказані на адресу Надії Гегельської – уродженки Будо-Макіївки, яка доклала і докладає багато зусиль для того, щоби слава про місцеву святиню не загасала.

 

Прес-служба Черкаської єпархії

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 3 з 404

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні751
mod_vvisit_counterВчора852
mod_vvisit_counterМісяць27529
mod_vvisit_counterЗа весь час2623750

Зараз онлайн: 15
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ