Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Офіційний сайт Черкаської Єпархії УПЦ
Вічна пам'ять

31 грудня, в останній день 2019 року, у Михайлівському кафедральному соборі було звершене відспівування багаторічного трудівника Черкаської єпархії Анатолія Івановича Єрохова - токаря з золотими руками і просто глибоковіруючого православного християнина.


Народився Анатолій Іванович у 1945 році на Кіровоградщині і ще будучи немовлям залишився без батька, який поліг у бою на фронтах ІІ Світової війни. Овдовівши, Акилина Єрохова переїздить із немовлям на батьківщину у Черкаси, до й прожила до своєї смерті. З дитинства малому Анатолію мати прививала страх Божий і навчала у вірі власним прикладом побожного життя, які і проніс він до самої смерті.
Працюючи майстром на Черкаському «Машбуді», неодноразово викликався у міліцію, де його намагалися змусити зректися віри, лякаючи звільненням з посади та іншими обмеженнями у правах. Не дивлячись на ці перешкоди і залякування Анатолій Єрохов залишився вірним Богу і Святій Православній Церкві до останнього свого подиху. Окрім цього він ніс подвиг дівства і чистоти не будучи одруженим, жив по-чернецьки у миру. До 19 грудня дня пам'яті святителя Миколая ходив на роботу в будні, а в неділі та свята у храм. Після богослужіння його розбив інсульт і через десять днів 30 грудня 2019 р. він мирно спочив на 75-му році життя, передавши свою душу у руки Божі.
Наступного дня 31 грудня після Божественної Літургії, з благословіння митрополита Черкаського і Канівського Софронія, у Михайлівському кафедральному соборі відбулося відспівування, який очолив секретар Черкаської єпархії протоієрей Василій Вознюк разом із соборним та міським духовенством. Поховали новопреставленного раба Божого Анатолія на IV-му міському кладовищі поруч із могилою матері.
Окрім пам'яті про Анатолія Івановича як про хорошу, віруючу, чуйну, богобоязнену людину повсякчасно нагадуватимуть про нього й його вироби, а це дерев'яні підсвічники та аналойчики - як у Михайлівському соборі, так і в інших храмах міста Черкаси.
Царство Небесне і вічний спокій новопреставленному Анатолію!

Прес-служба Черкаської єпархії

 
Быть просто приличным человеком. Достаточно ли этого будет на Страшном Суде?

Быть просто приличным человеком. Достаточно ли этого будет на Страшном Суде?Существует несколько богословских видений Страшного Суда, в том числе достаточно популярное мнение: на Страшном Суде у вас спросят, какой вы человек, а не сколько читали молитв и как постились. Как будет проходить Страшный Суд, что станет главным, как Господь будет мерить нашу жизнь и чем мы оправдаемся? Размышляет протоиерей Максим Козлов.

Для того чтобы ответить, что такое Страшный Суд, надо сначала постараться ответить: наше спасение – что это такое? Известны две основные редукции христианского учения о спасении, с которыми святоотеческое богословие не согласно и которым оно не тождественно.
Один взгляд, может быть, нигде не сформулированный в качестве конфессиональной доктрины, но религиозно и психологически очень распространенный: спасение – это то, что зарабатывается. Это то, что можно или заслужить, или, по крайней мере, набрать некоторую совокупность бонусов, баллов, добрых дел, которые можно будет предъявить, сказать: «Я, конечно, грешил, но вот же список, вот хартия, с которой я являюсь, прошу учесть в качестве смягчающего обстоятельства».
Подобное мироощущение было распространено в западном христианстве в эпоху средневековья, но подчас встречается и среди православных верующих в различных формах: «Я ворую, но собор же строю», «Чтобы замолить грех, нужно посетить 40 литургий» и так далее.
Вторая редукция, которую ввели классические протестанты – по-настоящему уверовавший уже спасен, и остальное, в общем, неважно. Потому что если ты отпадешь от веры, этим ты покажешь, что ты не по-настоящему уверовал. Если будешь как-то тяжело грешить, то покажешь, что ты к числу избранных не относишься.
Есть еще и современный взгляд, весьма распространенный в околорелигиозном или парарелигиозном сознании, что все вообще спасутся. Это, пожалуй, господствующая точка зрения, соседствующая с такими штампами, что все религии говорят примерно об одном, что Бог, так или иначе, един для всех религий. В рамках такого миропонимания разговоры о Страшном Суде – это нечто воспитательно-педагогическое. Бог же добрый, он всех любит, как может кого-то не спасти?
Новый Завет куда как более полифоничен. В послании к Римлянам апостол Павел пишет: «человек оправдывается верою, независимо от дел закона» (Рим. 3:28). А в Соборном послании апостола Иакова читаем: «покажи мне веру твою без дел твоих, а я покажу тебе веру мою из дел моих» (Иак. 2:18). Притча о Страшном Суде как раз и говорит о таких ситуациях, когда человек обретает спасение во Христе в вечности через исполнение нравственного закона по отношению к ближнему в земной жизни.

 
Владика Софроній очолив Божественну літургію у Свято-Миколаївському храму м. Кам'янка

Владика Софроній очолив Божественну літургію у Свято-Миколаївському храму м. Кам'янка19 грудня, у день пам'яті Святителя й чудотворця Миколая, Високопреосвященніший митрополит Черкаський і Канівський Софроній прибув з архіпастирським візитом до Кам'5янського благочиння. У Свято-Миколаївському храму м. Кам'янка Владика очолив святкову Божественну літургію. За богослужінням архієрей відзначив парафіяльних священиків церковними нагородами та виголосив архіпастирське слово до присутніх вірян.
По завершенні літургії Владика привітав найменших парафіян та вручив їм подарунки.
Разом з Владикою служили благочинний Кам'янського округу протоієрей Георгій Пограничний, парафіяльні священики.

Прес-служба Черкаської єпархії

 
Воронезький архієпископ із Благодатного – уродженець Черкащини

Воронезький архієпископ із Благодатного – уродженець ЧеркащиниМаловідомий архієрей однієї із знаменитих єпархій Російської імперії, професор богослов'я, просвітник і т.д. Це все про Воронезького архієпископа Єпіфанія (Євдокима Савича Канівецького) який народився у 1775 у невеличкому селі Богушкова Слобідка, саме так називалось Благодатне до перейменування у більш звичну черкащанам Чапаївку. До сьогоднішнього дня у відділі рідкісних книг наукової бібліотеки Воронезького Державного Університету збереглось дев'ять книг по філософії і богослов'ю.


Закінчив Переяславську семінарію і Київську Духовну Академію у 1794 р. Деякий час не міг визначитись із подальшим шляхом і вчителював у рідній семінарії, аж поки у 1800 р. не прийняв чернечий постриг з іменем Єпіфаній продовживши учительську діяльність. Під час чину постригу постриженик дає одну з обітниць бути у тому місці, де йому буде вказано священноначаллям, стаючи людиною Церкви і віддаючи свою волю ігумену чи єпископу. Невдовзі після цього прийняв спочатку дияконський а потім священицький сан. Через п'ять років після постригу у 1805-му ієромонаха Єпіфанія переводять до Нижнього Новгороду викладачем у місцеву семінарію. Варто пам'ятати що семінарія того часу не була подібна на сучасні. На той час там вивчались і світські науки, так наприклад у Нижньому Новгороді він став викладачем риторики і математики. Вже через рік у 1806 р. він возводиться у сан архімандрита і переводиться до Петербурзької Олександро-Невської Лаври викладачем семінарії, разом з цим несучи послух настоятеля Віленського Свято-Духівського монастиря. Дивним лишається як можливо було виконувати ці послухи у місцях які знаходяться географічно не близько одне біля одного, але уже у 1808-му він стає ректором однієї з чотирьох Духовних Академій Казанської і настоятелем Казанського Преображенського монастиря. У 1809-му реорганізовує по новому академічну бібліотеку роблячи її загальнодоступною для усіх бажаючих, за що отримав орден Св. Анни ІІ ступеню від Святішого Синоду.

 
Паника, угрозы, наказание? Как мы искажаем смысл притчи о Страшном Суде


Паника, угрозы, наказание? Как мы искажаем смысл притчи о Страшном СудеКак бы смело и парадоксально это ни звучало, Христос не придет снова, поскольку Он уже «везде сый», во всей вселенной и в истории мира и человека. Христос никогда не уходил из нашей жизни: «и се, Я с вами во все дни до скончания века. Аминь» (Мф. 28:20). Когда-то, в эпилоге о жизни мира станет видимым и воссияет то, что мы сейчас не видим, но оно все же есть – истина и слава Его. Тогда декорации мира и кулисы истории упадут, и жизнь каждого человека будет судиться.

К сожалению, в сознании многих людей глубина этой пророческой притчи о будущем суде искажается до такой степени, что многие находятся в состоянии паники, боятся угроз, осуждений и наказаний. Но Бог не наказывает, человек сам наказывает себя своим выбором и поведением, как намекает Христос: «Я ничего не могу творить Сам от Себя. Как слышу, так и сужу, и суд Мой праведен... (Ин. 5:30).
Христос слушает и принимает наше собственное решение. От нашей собственной позиции зависит Его суждение. Каждый раз, когда мы отклоняем любовь к ближнему, мы отвергаем самого Бога. И поэтому, если мы будем безразличны и не будем любить ближнего, мы будем судимы Сыном Человеческим.
Итак, любовь становится абсолютной и нескончаемой мерой Бога. Это бесспорный критерий Его суждения.
У человека нет другого безопасного пути и способа соединиться с Богом и достигнуть спасения, как только настоящая любовь к ближнему. Неважно, кто наш ближний, важно лишь, как близко мы будем стоять один к другому.
Преподобный Исаак Сирин подчеркивает: «Когда мы достигаем любви, мы достигаем Бога, и наш путь борьбы заканчивается». Христос просит нас «обрести» и «встретить» Его в нашей любви к ближним. Когда человек страдает, вместе с ним сострадает и Бог. Вот почему любовь к страдающему человеку показывает, с помощью осязаемого и ощутимого способа, нашу любовь к Богу.

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 4 з 412

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні993
mod_vvisit_counterВчора2040
mod_vvisit_counterМісяць47593
mod_vvisit_counterЗа весь час2889210

Зараз онлайн: 69
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ