Про те, що насправді відбувається з церковним календарем, який календар — старий чи новий — точніше, чи дійсно це може роз'єднувати православних християн та про головне у святкуванні Різдва Христового — в інтерв'ю голови Літургічно-богослужбової комісії при Священному Синоді УПЦ архієпископа Новокаховського і Генічеського Філарета, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

– Сьогодні багато розмов про церковний календар. Наскільки важлива ця проблема для Церкви? Чи питання виникають переважно навколо Церкви, у площині політичній?

– Проблема церковного календаря для Церкви зараз є досить малоактуальною. У всякому разі, я говорю про Православну Церкву, про УПЦ. Більше проблем виникає навколо Церкви, і ідеологія переважно такого плану: «будьмо святкувати разом з усіма просвіченими народами», «будьмо послідовними у наших європейських прагненнях»... Але питання власне стосується церковного календаря. Державний календар у нас дійсно григоріанський, і ми чудово ним користуємося. У церковному календарі через дріб йде дата за календарем григоріанським і за юліанським. Початок і мета календаря церковного – це організація богослужбового життя. Ось із цим календарем абсолютно нормально богослужбове життя Церкви організоване. Церква комфортно себе почуває з юліанським календарем.

– Який календар точніше – старий чи новий?

– Гарне запитання... Церква, користуючись календарем, від початку подає, що ідеального календаря не існує, він не може існувати. Тим більше, церковний календар поєднує у собі календар сонячний і календар місячний. Обчислення пасхалій за сонячно-місячним календарем може бути більш або менш точним, але ідеальним не може бути ніколи. Укладачі старої пасхалії, Олександрійської, були дуже серйозними астрономами, і за їхніми обчисленнями похибка в пасхалії становить за дві тисячі років приблизно три години. З цієї точки зору можна сказати, що для Церкви юліанський календар більш правильний. Окрім цього, у часи, коли до впровадження готувався календар григоріанський, у комісії з його підготовки за астрономічними мотивами відмовився брати участь Миколай Коперник. Проти нового стилю виступав і один із видатних астрономів, родоначальник американського астрономічного товариства Саймон Ньюкомб. Дмитро Менделєєв також був проти. Якщо узагальнити, можна сказати, що ідеального календаря немає, проте для церкви точніше буде саме юліанський календар.

Як поводити себе в храмі та на кладовищі в поминальну суботу, що ми можемо зробити для вже померлих, та в чому саме значущість нашої молитви за спочилих родичів як для них, так і для нас самих? Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує практичні відеопоради від протоієрея Сергія Вейго, благочинного Кладовищенського благочиння УПЦ м. Києва.

Во вторую, третью и четвертую субботы Великого поста Святая Церковь предлагает нам вознести святые молитвы об усопших сродниках наших, о тех людях, которые уже не имеют возможности покаяться, которые предстоят перед Богом и ожидают Суда Божьего.

Для чего мы собираемся под сводами храмов, чтобы помолиться о наших усопших?

Может быть, действительно жизнь заканчивается смертью, и после этого нет ничего?! Однако, если верить этому, то мы идем наперекор Священному Писанию, наперекор словам Господа нашего Иисуса Христа, Который говорит о том, что в жизни вечной люди живут, как ангелы, о том, что Церковь Христова на протяжении всей истории молится о тех, кто уже не с нами. Да и в Ветхом Завете также есть указание на то, что жизнь человеческая не заканчивается биологической смертью. Если есть люди, которые нам дороги, которых мы любили при жизни, то эта любовь не оканчивается их смертью. Мы веруем и исповедуем, мы чаем в воскресение мертвых, как говорит Символ веры, также мы веруем и исповедуем, что придет время, когда каждый будет призван на Страшный Суд. Но до этого Церковь верует и исповедует тот Суд, который совершает Бог над человеком после его смерти.