Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Офіційний сайт Черкаської Єпархії УПЦ
Заява Священного Синоду УПЦ щодо ситуації в українському і світовому Православ'ї

Священний Синод Української Православної Церкви на засіданні 3 квітня 2019 року обговорив ситуацію, що склалася в церковному житті України та у світовому Православ'ї після антиканонічного надання Константинопольським Патріархатом Томосу про автокефалію новоствореній «Православній Церкві України», і заявляє таке:

Констатуємо, що ідея подолання церковного розколу в Україні через надання Томосу про автокефалію неканонічним церковним угрупованням («УПЦ КП» та «УАПЦ») виявилася помилковою. Жодна з Помісних Православних Церков не визнала цього незаконного діяння Константинопольського Патріархату, а значна частина Помісних Церков, зокрема Антіохійська, Руська, Кіпрська, Сербська, Польська, Албанська та Православна Церква в Чеських землях і Словаччині в різних формах вже висловили свою незгоду з рішеннями Константинопольського Патріархату. Помісні Церкви також заявили, що не визнають новоствореної «Православної Церкви України», не визнають дійсності хіротоній у цій структурі та забороняють своєму духовенству мати будь-яке молитовне спілкування і літургічне співслужіння з її представниками. Таким чином, не відбулося рецепції, тобто сприйняття світовим Православ'ям цих дій Константинопольського Патріархату, який фактично спробував легалізувати розкол. Відповідно, легалізація розколу — це не той шлях, яким можна досягнути церковної єдності. Нагадуємо, що згідно з історико-канонічною традицією Церкви, автокефалія надається лише єдиній Церкві в межах певної держави, а не якійсь частині, що відкололася від Тіла Церкви.
Слід визнати, що історична та канонічна аргументація, яка наводиться Константинопольським Патріархатом щодо власного права й можливості втручання у справи інших Помісних Церков, є безпідставною, штучною, надуманою та суперечить Церковним канонам. Відповідно, Константинопольський Патріархат не мав жодного права втручатися у церковне життя України. Дії і аргументація Константинопольського Патріархату, який незаконно зняв анафему з головного винуватця українського церковного розколу Філарета Денисенка, а також визнав ієрархію «УАПЦ», у якої апостольське спадкоємство взагалі відсутнє, свідчать про те, що на Фанарі не розуміють до кінця суті того, що відбулося і відбувається в православному середовищі України. Насправді, Філарет Денисенко був анафематствований не за те, що прагнув автокефалії, як заявляють у Константинопольському Патріархаті, а за аморальне особисте життя, нерозкаяний тяжкий гріх вчинення розколу в Церкві, за створення паралельної розкольницької ієрархії та квазіцерковної структури, яка протягом усього свого існування протистояла і продовжує вже під іншим іменем боротися з канонічною Українською Православною Церквою, а тепер навіть загрожує зруйнувати єдність між Помісними Православними Церквами.
Слід констатувати, що дії Константинопольського Патріархату в Україні завдали великої шкоди українському Православ'ю, а також стали загрозою для всеправославної єдності. Вважаємо, що Константинопольський Патріархат і особисто Патріарх Варфоломій має визнати свою помилку і працювати над її виправленням. Способом виправлення цієї помилки могло би бути відкликання Томосу, заклик до розкольників про покаяння в гріху розколу та скликання Всеправославного зібрання задля соборного вирішення українського церковного питання.

 
Петров пост – зачем он нужен среди лета

Петров пост – зачем он нужен среди летаИз года в год накануне и во время Петрова поста православные христиане ведут ожесточенный спор: а нужен ли он вообще? Ведь исторически пост после Пятидесятницы держали только те, кто не соблюдали Великий пост. С другой стороны, Церковь же по каким-то причинам его усвоила – стоит ли менять то, что с такой любовью было принято поколениями до нас?

Дискуссия эта столь же бесконечна, сколь и бесполезна, потому что все останутся, как говорится, при своем. А самое главное – никаких реформ в этом отношении Церковь проводить, очевидно, не собирается, так что в наших православных календарях числа после Дня Всех святых и до 11 июля включительно будут помечены строгим: «День постный».
Но пусть голодные братья и сестры не спешат тяжело вздыхать. Пост – это не только и не столько изменение рациона питания. Тоже, вроде бы, тысячу раз высказанная истина, но именно «неаскетичный» (лето, зелень, первые ягоды, да еще и рыбу можно – ну какая тут аскетика, просто легкое снижение холестерина) Апостольский пост может стать отличным упражнением для ее усвоения. Тем более – в его связи с давно прошедшим Великим постом. Хотя на первый взгляд кажется, что Апостольский пост – как раз исключительно «пищевое» явление – нет особенных, отличающихся от будничных, богослужений, мало святоотеческих советов на этот период...

 
Быть просто приличным человеком. Достаточно ли этого будет на Страшном Суде?

Быть просто приличным человеком. Достаточно ли этого будет на Страшном Суде?Существует несколько богословских видений Страшного Суда, в том числе достаточно популярное мнение: на Страшном Суде у вас спросят, какой вы человек, а не сколько читали молитв и как постились. Как будет проходить Страшный Суд, что станет главным, как Господь будет мерить нашу жизнь и чем мы оправдаемся? Размышляет протоиерей Максим Козлов.

Для того чтобы ответить, что такое Страшный Суд, надо сначала постараться ответить: наше спасение – что это такое? Известны две основные редукции христианского учения о спасении, с которыми святоотеческое богословие не согласно и которым оно не тождественно.
Один взгляд, может быть, нигде не сформулированный в качестве конфессиональной доктрины, но религиозно и психологически очень распространенный: спасение – это то, что зарабатывается. Это то, что можно или заслужить, или, по крайней мере, набрать некоторую совокупность бонусов, баллов, добрых дел, которые можно будет предъявить, сказать: «Я, конечно, грешил, но вот же список, вот хартия, с которой я являюсь, прошу учесть в качестве смягчающего обстоятельства».
Подобное мироощущение было распространено в западном христианстве в эпоху средневековья, но подчас встречается и среди православных верующих в различных формах: «Я ворую, но собор же строю», «Чтобы замолить грех, нужно посетить 40 литургий» и так далее.
Вторая редукция, которую ввели классические протестанты – по-настоящему уверовавший уже спасен, и остальное, в общем, неважно. Потому что если ты отпадешь от веры, этим ты покажешь, что ты не по-настоящему уверовал. Если будешь как-то тяжело грешить, то покажешь, что ты к числу избранных не относишься.
Есть еще и современный взгляд, весьма распространенный в околорелигиозном или парарелигиозном сознании, что все вообще спасутся. Это, пожалуй, господствующая точка зрения, соседствующая с такими штампами, что все религии говорят примерно об одном, что Бог, так или иначе, един для всех религий. В рамках такого миропонимания разговоры о Страшном Суде – это нечто воспитательно-педагогическое. Бог же добрый, он всех любит, как может кого-то не спасти?
Новый Завет куда как более полифоничен. В послании к Римлянам апостол Павел пишет: «человек оправдывается верою, независимо от дел закона» (Рим. 3:28). А в Соборном послании апостола Иакова читаем: «покажи мне веру твою без дел твоих, а я покажу тебе веру мою из дел моих» (Иак. 2:18). Притча о Страшном Суде как раз и говорит о таких ситуациях, когда человек обретает спасение во Христе в вечности через исполнение нравственного закона по отношению к ближнему в земной жизни.

 
У кафедральному Михайлівському соборі відзначили потрійне свято: пам'ять святого великомученика і цілителя Пантелеймона, ікони Божої Матері «Черкаська» та 27-му річницю архієрейської хіротонії Владики Софронія

У кафедральному Михайлівському соборі відзначили потрійне свято: пам'ять святого великомученика і цілителя Пантелеймона, ікони Божої Матері «Черкаська» та 27-му річницю архієрейської хіротонії Владики СофроніяНезважаючи на робочий день, сьогодні у соборі було велелюдно. Численні віряни прийшли не лише вклонитися пам'яті великого мученика, цілителя й чудотворця Пантелеймона, а іще двом визначним подіям: саме сьогодні встановлене шанування образу Божої Матері «Черкаська» і сьогодні ж відзначається 27-річчя утворення Черкаської єпархії та хіротонії архієрея, який усі ці роки незмінно керує нею: Митрополита Черкаського і Канівського Софронія.
Розділити радість цих свят і привітати Владику Софронія прибули вікарний єпископ Золотоніський Іоанн, представники духовенства з різних благочинь. Владика Софроній очолив Божественну літургію, а по завершенні приймав слова щирої вдячності та побажання багатьох років плідного служіння у славу Божу.
На адресу Владики надійшли численні привітання від церковних, громадських діячів.

Прес-служба Черкаської єпархії

 
Вечно длящаяся Пятидесятница: ради чего приходил Христос

Вечно длящаяся Пятидесятница: ради чего приходил ХристосФундаментальная физика говорит, что до Большого взрыва не было ни времени, ни пространства. Время пошло в тот момент, когда нечто (мы-то знаем: не нечто, а Некто) взорвало эту ничтожную бесконечность – вселенная начала быть, разбегаться в разные стороны. Примерно так же происходит с Церковью. Она существовала в сжатом, бездействующем состоянии, ожидая, когда ее «взорвет» Святой Дух.

В Ветхозаветной Церкви, древнем иудаизме (как и в современном), праздник Шавуот, Пятидесятница, был посвящен дарованию народу Израиля Закона на Синае. Праздник этот считался «паломническим» – его старались проводить в Иерусалиме, принося заповеданные жертвы в Храме: пшеницу и первые фрукты.
Апостолы были добродетельными верующими своего времени и Пятидесятницу встречали в Иерусалиме, тем более что Сам любимый Учитель, возносясь на небо, пообещал им, что именно в Иерусалиме к ним придет Утешитель – Святой Дух. И действительно, Он пришел к ним, освятив две стихии – воздуха (апостолы услышали шум, подобный шуму ветра) и огня (Дух сошел на них в виде огненных языков).
Христос ранее освятил две другие стихии – земли (приняв на Себя плоть – прах земной) и воды (Своим крещением в Иордане). Так завершилось дело спасения не только человека, но и всего мира. Он вернулся к Отцу. Он узнал Своего Бога – Троицу: три Личности (Ипостаси), одна Сущность.
Нам трудно понять учение о Троице, над его формулировками бились поколения богословов, начиная от самых ранних и до наших дней, но интуитивно понятно:
– Отец творит мир, и разрыв между Творцом и творением примерно такой же, как между Львом Толстым и Анной Карениной (что фиксирует грехопадение человека – мира до этого момента мы толком не знаем и не помним);
– Сын – мост через пропасть, Он принимает сотворенную плоть, оставаясь Богом, и устраняет этот разрыв Самим Собой;
– Дух Святой – поддерживает воссозданную связь на протяжении всей жизни человека и мира.

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 4 з 407

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні233
mod_vvisit_counterВчора1764
mod_vvisit_counterМісяць22871
mod_vvisit_counterЗа весь час2700471

Зараз онлайн: 18
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ