|
РІЗДВЯНЕ ПРИВІТАННЯ Високопреосвященнішого Софронія, Митрополита Черкаського і Канівського, православному духовенству, чесному чернецтву, та всім вірним чадам Черкаської єпархії |
|
 УЛЮБЛЕНІ У ГОСПОДІ ОТЦІ, БРАТТЯ ТА СЕСТРИ!
Ось і прийшло світлозарне свято Різдва Христового, знову розкривається небо над землею, знову лунає ангельське славослів'я, яке сповістило світу «радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель» (Лк. 2, 10-11).
Для християнина народження Бога у плоті є найважливішим моментом історії спасіння людства від прокляття першого гріхопадіння. Бог відкрився Авраамові, обрав собі народ, дав Закон Мойсею, щоби виконати Своє Одкровення у Христі, Який не тільки завершує стару, але одночасно і починає нову історію. Втілення Сина Божого для християнина є ключем його віри. Без Боговтілення немає й воскресіння у плоті. Без Боговтілення немає людині спасіння. Святитель Афанасій Олександрійський говорить: «Ми — причина Його прийняття людської подоби і для нашого спасіння у Своїй великій любові Він і був народжений і з'явився в людському тілі». Бог принижує Себе, стає служителем людству. Його єдине бажання – це повернути людину до справжнього Життя, повернути людині втрачену надію в Любові, яка його створила.
Тому, людина, як б не була тяжко грішна перед Богом, як би не принизила себе беззаконними діяннями й пороками, з моменту втілення Сина Божого не повинна впадати у відчай. Адже через покаяння, і прагнення до Царства Небесного і через глибоку свою віру в милосердя Боже,кожен з нас повертається в обійми свого Отця Небесного, Який заспокоїть, і наповнить нас Своєю благодаттю і світлом.
Примножилися наші скорботи, але є у нас і розрада, є і радість серед скорбот. Це розрада від Бога — тиха, спокійна радість, якою зараз сповнена будь-яка віруюча душа, радість, якої ніхто і ніщо не може від нас забрати, яку жодна скорбота не може затьмарити, «бо велика це таємниця благочестя: Бог в тілі з'явився» (1 Тим. 3, 16).
І як нам не радіти і не втішатися духом при міркуванні про нескінченну милість Божу, якої ми удостоюємось в Церкві. Адже не дарма небесне воїнство воздало небу славу, землі сповістило світ, а людині благу надію на отримання вічного спасіння, нетлінного щастя і блаженства.
|
|
Замість гульок і розваг – свята молитва |
|
 Протягом декількох кількох років за благословінням намістника монастиря Різдва Пресвятої Богородиці Преосвященного єпископа Іоанна на державний новий рік відбувається нічне богослужіння. Віряни, які шанують і тримають різдвяний піст, зустрічають новий рік не розвагами й гульками, а побожно, з молитвою у храмі Божому. Не став винятком і нинішній новий рік: у новорічну ніч у монастирі було звершену Божественну літургію, яку очолив намістник святої обителі Владика Іоанн.
По завершенні літургії був відслужений подячний молебень.
Прес-служба Черкаської єпархії
|
|
|
Заява ВЗЦЗ УПЦ у зв'язку з призначенням Константинопольським Патріархатом екзархів у Київ |
|
Сьогодні, 7 вересня 2018 року, Константинопольський Патріархат офіційно повідомив, що «в рамках підготовки вирішеного надання автокефального устрою Православній Церкві в Україні», призначив архієпископа Памфільського Даниїла зі Сполучених Штатів Америки, а також єпископа Едмонтонського Іларіона з Канади в якості своїх екзархів у Київ.
З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, Відділ зовнішніх церковних зв'язків Української Православної Церкви уповноважений заявити, що призначення екзархів є грубим порушенням канонічної території Української Православної Церкви. Дане рішення Константинопольського Патріархату суперечить 2-му правилу Другого Вселенського (Константинопольського) Собору: «не будучи запрошеними, єпископи нехай не переходять за межі своєї області».
Призначення екзархів в Київ відбулося без відома Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, як єдиного канонічного єпископа міста Києва. Відповідальність за можливі негативні наслідки цього діяння лежатиме на Константинопольському Патріархаті.
Текст офіційного повідомлення Константинопольського Патріархату в перекладі з грецької мови подається нижче:
«Повідомляється, що в рамках підготовки до вирішеного надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні Вселенський Патріархат призначив як своїх Екзархів у Києві Високопреосвященного архієпископа Памфільського Даниїла з Америки та Преосвященного єпископа Едмонтонського Іларіона з Канади, які обидва служать у цих країнах православним українцям у Вселенському Патріархаті.
У Патріархії, 7 вересня 2018 року
Від Генерального Секретаріату Святого і Священного Синоду»
Пізніше заступник Голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ протоієрей Миколай Данилевич роз'яснив, що означає призначення Константинопольським патріархатом екзархів у Києві
church.ua
|
|
Різдвяний піст: про основні правила та світські свята |
|
28 листопада розпочався Різдвяний піст, який триватиме до 6 січня – Різдва Христового. Про історію встановлення одного з чотирьох багатоденних постів календарного року, його суть та правила, а також як у цей період бути з нецерковними святами читайте у матеріалі Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.
Історія «малої» чотиридесятниці
Встановлення Різдвяного посту, так само як й інших багатоденних постів, має корені з давніх часів християнства. Перші згадки про нього ми можемо знайти у творах святого Амвросія Медиодаланського, Філастрія, блаженного Августина, датованих четвертим століттям. У п'ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий.
Спочатку він тривав всього лиш сім днів (у деяких християн – більше), але в 1166 році Константинопольський патріарх Лука Хрисоверг встановив дотримуватися Різдвяного посту сорок днів. На те була причина: свято Різдва Христового за своїм значенням у справі нашого спасіння не поступається святу Воскресіння Христового, тож шлях підготовки до нього має нести певне символічне значення.
Саме сорок днів у Святому Письмі завжди передують великим подіям: пости пророків Моїсея та Іллі або сорокаденне утримання від їжі Самого Спасителя Іісуса Христа перед виходом на проповідь. Тобто сам піст підкреслює значимість події, а сорок днів наголошують на особливе приготування до неї.
Так, з XII століття Різдвяний піст в Православній Церкві став «малою» чотиридесятницею, яка поступається лише чотиридесятниці «великій» — посту перед Пасхою. Інша його назва – Филипів піст, або по-народному – Филипівки. Пов'язано це з тим, що 27 листопада, за день до його початку, святкується пам'ять одного з дванадцяти апостолів Христа – апостола Филипа.
|
|
