4 червня Церква молитовно згадуватиме День народження Церкви – П'ятидесятницю. Трійця в українського народу – одне з найшановніших та улюблених свят. Проте з так званими Зеленими святами пов'язано чи не рекордна кількість різних забобон і прикмет. «Комсомольська правда в Україні» навіть склала ТОП найпоширеніших обрядів на Трійцю. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ попросив прокоментувати деякі з цих обрядів та розповісти про ставлення Церкви до таких речей уставника Києво-Печерської Лаври архімандрита Полікарпа (Линенка).

В забобони вірять ліниві люди

Забобони – або церковнослов'янською мовою «суеверие» – це віра в суєтні, тобто примарні речі. Віра в ті прикмети, які насправді не існують, а значить, не допомагають.
Ми знаємо, що у світі, який створив Бог, діють певні закони – фізичні, біологічні, хімічні. І весь світ живе за ними, от тільки людина дозволяє собі їх порушувати.
Нас Бог наділив свободою вибору, і ми можемо вибирати – або гріх, або добро.
Але людині для того, щоб в її житті було все добре, потрібно жити по встановленим законам. А для цього необхідно добре потрудитися. Трудитися потрібно над собою, над своєю душею. Для того, щоб ми робили правильний вибір, Господь написав у кожного в серці ще один закон – моральний, який ми називаємо совістю.

Наступил Петров пост, по-другому его еще называют пост апостольский. Мы знаем, что он заканчивается праздником святых первоверховных апостолов Петра и Павла. Мы знаем, что это пост летний, не такой строгий, как Великий или Успенский, что в это время уже появляются первые свежие овощи, поэтому этот пост в целом легкий. Но, к сожалению, для многих православных христиан этим и заканчиваются смыслы Петрова поста.

Попоститься — вот отгуляли Пятидесятницу, наелись скоромного, можно теперь и поговеть. Надо причаститься, поисповедоваться, ну как положено в посты. А для некоторых как и нет этого поста, ну, говорят — «не Великий же пост, нам некогда (нет сил, времени etc.) поститься «все время».
Думается, что было бы гораздо логичнее посвятить время этого поста осмыслению апостольства в Церкви. Даже так — посвятить деятельному осмыслению.
Прошу понять меня правильно. Было бы слишком дерзновенно взять на себя без благословения апостольское звание, равноапостольных святых не так много в Месяцеслове. Но, тем не менее, каждый христианин все равно должен быть служителем Слова Божия. Слово Христово, сказанное апостолам при Вознесении: Идите, научите все народы, крестя их во имя Отца и Сына и Святого Духа, уча их соблюдать все, что Я повелел вам; и се, Я с вами во все дни до скончания века. Аминь» (Мф.28:19,20) – определило главную апостольскую задачу.