Христос воскресе!
Чи могли б Ви поділитися досвідом спілкування з старообрядцями? Розповісти хто вони, як до них правильно ставитися, як спілкуватися. Це питання дуже болюче для тих, чиї рідні подаються в цей розкол. Особисто та заочно знаю декілька людей, які пішли туди через осудження наших священників, Патріарха і т.д. Думаю, варто звернути увагу і прояснити це питання, може, це вбереже колись когось від необдуманих кроків...
(Як відомо, один зі старообрядців - Микола, поширює містом рекламу "біометрія-чіп-ад", "666" та ін. на бордах, зупинках.)
P.S. Так, є твори "Розыск о раскольнической брынской вере" святого Димитрия Ростовского та інших; велика робота проведена щодо розколу професором Миколою Івановичем Суботіним. Та, на превеликий жаль, часто ознайомлюватися з великим об'ємом інформації мало хто береться і піддаються на пропаганду і наклеп на Церкву Христову...
P.P.S. Все-таки, надіючись на певний зворотній зв'язок, спитаю - чи можна було б з кимось з нашої єпархії поспілкуватися особисто, хто хоч трохи сильний в цій темі (та й в інших церковних питаннях)? Спаси, Господи!

ВІДПОВІДЬ:
Воістину воскрес!
Що стосується старообрядців, то це відоме питання розколу зпровоковане найперше невіглаством тодішніх сучасників і недорозуміннями у таких речах, у яких легко було порозумітися. Я більше ніж впевнений, аби тодішній цар Олексій Михайлович дав право Церкві самій розібратися з цим питанням, то попрозуміння знайшлося б швидше. Що стосується переслідувань їх, то вони почались вже тоді, як патріарх Никон був поза керівництвом церквою. Саме відбулось спочатку осудження старообрядництва як єресі, а вже потім собор вибрав патріархом Іоасафа ІІ-го. За свої 5 років патріашества він не зміг справитись із цією проблемою, а його наступник престарілий патріарх Питирим взагалі правив Церквою тільки десять місяців. Фактично керував уже не патріарх, а митрополит Іоаким, який став наступним патріархом і якого цікавили зовсім інші речі. Що ж стосується самих старообрядців, то вони почали дуже швидко дробитися на різні течії: Білокриницьке согласіє, поповці, безпоповці, біглопоповці і т.д. Основними місцями їх перебування стали далекі від столиць Москви і згодом Санкт-Петербургу місця. За уралом були засновані Керженські скити, общини у Австрії, Румунії, Прибалтиці. Чернігівська і Брянська області у місцевості Стародуб'я із центром у Новозибкові і як не дивно у Черкасах. Тут було аж два старообрядчеських монастирі. Жіночий, Покровський, знаходився у районі вантажного порту по вулиці Вербовецького, а інший чоловічий у Змагайлівці між Черкасами і Червоною Слободою зараз це місце затоплене водосховищем. Обидва монастирі ліквідовані у 20-их рр. ХХ ст. Що ж стосується спроб помирити православних із старообрядцями на Черкащині, то у кінці ХІХ на почтаку ХХ ст. настоятелем Черкаського Миколаївського собору протоієреєм Яковом Кудревичем, який поклав багато сил і енергії на цьому порищі було відкрито єдиновірчеський храм, а одного з активних членів общини Филипа Петрика поставлено священиком на цю парафію. Поки був живий отець Яків і проводився стабільний діалог старообрядці переходили у єдиновірство, що дозволяло їм увійти назад у лоно Церкви, але при цьому залишити богослужіння по дониконіанським книгам. Єдиновірство є і зараз, але тоді у Черкасах з смертю ініціатора і місіонера протоієрея Якова Кудревича цей рух припинився. Уже в 1908-09 рр. при об'їзді єпархії одним із вікаріїв Київської єпархії єпископом Уманським Феодосієм (Олтаржевським) останній рапортує митрополиту, що єдиновірчеська парафія стоїть пусткою і храм у крайнє занедбаному становищі, на що митрооплит Флавіан дав резолюцію про закриття цієї парафії. Що ж стосується теперішніх старообрядців, то вони також частково у єдиновірстві, а частково по основним угрупуванням: Білокриницька, митрополит якої знаходиться у Москві, ще одна течія на чолі із митрополитом у Новозибкові, є безпоповці та інші в тій чи іншій кількості. Черкаси ж перестали бути такою їх опорою, якою вони були до революції. Нажаль до теперішнніх старообрядців часто примикають маргінали яким зовсім не валиві базові питання цього розділення, а шукання самореалізації у зручному середовищі.
Що стосується банерів, які ми сьогодні бачимо то передапокаліптичний настрій це одна з основних їхніх ознак була у всі часи починаючи від самого моменту розколу, коли патріраха Никона було проголошено антихристом.
На даний час єпархія не володіє даними де і як вони збираються і яка їх кількість. Зокрема є два клірики нашої єпархії, які у різний час незалежно один від одного на протязі останніх десяти років, залишили Православну Церкву і подались шукати щастя до старообрядців мотивуючи свій вчинок «ревністю по Бозі» і начебто «відступлення нас від Істини».
Що ж стосується останніх Ваших абзаців, то було б добре якби навіть Ви зайнялись цією місіонерською справою зробивши короткий нарис по зазначених Вами джерелах з історією старообрядництва і прислали на зазначений емейл.