21 листопада у Свято-Архангело-Михайлівському кафедральному соборі відзначили головне храмове свято – Архістратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил Безтілесних. Божественну літургію очолив Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній.

Його Високопреосвященству співслужили: митрополит Кременчуцький і Лубенський Миколай, єпархії архієпископ Черкаський і Канівський Феодосій, вікарій Черкаської єпархії єпископ Золотоніський Іоанн, єпископ Білогородський Сильвестр, єпископ Бишевський Кирил, єпископ Ладанський Феодосій. Разом з архієреями служило духовенство з усіх благочинь Черкаської, а також представники з інших єпархій.
Після читання Святого Євангелія владика Антоній виголосив проповідницьке слово на тему сьогоднішнього церковного свята.
За Божественною літургією були виголошені молитви за вітчизняних медпрацівників, котрі сьогодні знаходяться на передньому краї боротьби з коронавірусною епідемією. Також були піднесені молитви за упокій душі новопреставленого Патріарха Сербського Іринея.
По завершенні Літургії відбувся соборний молебень.

Прес-служба Черкаської єпархії

Христос воскресе!
Чи могли б Ви поділитися досвідом спілкування з старообрядцями? Розповісти хто вони, як до них правильно ставитися, як спілкуватися. Це питання дуже болюче для тих, чиї рідні подаються в цей розкол. Особисто та заочно знаю декілька людей, які пішли туди через осудження наших священників, Патріарха і т.д. Думаю, варто звернути увагу і прояснити це питання, може, це вбереже колись когось від необдуманих кроків...
(Як відомо, один зі старообрядців - Микола, поширює містом рекламу "біометрія-чіп-ад", "666" та ін. на бордах, зупинках.)
P.S. Так, є твори "Розыск о раскольнической брынской вере" святого Димитрия Ростовского та інших; велика робота проведена щодо розколу професором Миколою Івановичем Суботіним. Та, на превеликий жаль, часто ознайомлюватися з великим об'ємом інформації мало хто береться і піддаються на пропаганду і наклеп на Церкву Христову...
P.P.S. Все-таки, надіючись на певний зворотній зв'язок, спитаю - чи можна було б з кимось з нашої єпархії поспілкуватися особисто, хто хоч трохи сильний в цій темі (та й в інших церковних питаннях)? Спаси, Господи!

ВІДПОВІДЬ:
Воістину воскрес!
Що стосується старообрядців, то це відоме питання розколу зпровоковане найперше невіглаством тодішніх сучасників і недорозуміннями у таких речах, у яких легко було порозумітися. Я більше ніж впевнений, аби тодішній цар Олексій Михайлович дав право Церкві самій розібратися з цим питанням, то попрозуміння знайшлося б швидше. Що стосується переслідувань їх, то вони почались вже тоді, як патріарх Никон був поза керівництвом церквою. Саме відбулось спочатку осудження старообрядництва як єресі, а вже потім собор вибрав патріархом Іоасафа ІІ-го. За свої 5 років патріашества він не зміг справитись із цією проблемою, а його наступник престарілий патріарх Питирим взагалі правив Церквою тільки десять місяців. Фактично керував уже не патріарх, а митрополит Іоаким, який став наступним патріархом і якого цікавили зовсім інші речі. Що ж стосується самих старообрядців, то вони почали дуже швидко дробитися на різні течії: Білокриницьке согласіє, поповці, безпоповці, біглопоповці і т.д. Основними місцями їх перебування стали далекі від столиць Москви і згодом Санкт-Петербургу місця. За уралом були засновані Керженські скити, общини у Австрії, Румунії, Прибалтиці. Чернігівська і Брянська області у місцевості Стародуб'я із центром у Новозибкові і як не дивно у Черкасах. Тут було аж два старообрядчеських монастирі. Жіночий, Покровський, знаходився у районі вантажного порту по вулиці Вербовецького, а інший чоловічий у Змагайлівці між Черкасами і Червоною Слободою зараз це місце затоплене водосховищем. Обидва монастирі ліквідовані у 20-их рр. ХХ ст. Що ж стосується спроб помирити православних із старообрядцями на Черкащині, то у кінці ХІХ на почтаку ХХ ст. настоятелем Черкаського Миколаївського собору протоієреєм Яковом Кудревичем, який поклав багато сил і енергії на цьому порищі було відкрито єдиновірчеський храм, а одного з активних членів общини Филипа Петрика поставлено священиком на цю парафію. Поки був живий отець Яків і проводився стабільний діалог старообрядці переходили у єдиновірство, що дозволяло їм увійти назад у лоно Церкви, але при цьому залишити богослужіння по дониконіанським книгам. Єдиновірство є і зараз, але тоді у Черкасах з смертю ініціатора і місіонера протоієрея Якова Кудревича цей рух припинився. Уже в 1908-09 рр. при об'їзді єпархії одним із вікаріїв Київської єпархії єпископом Уманським Феодосієм (Олтаржевським) останній рапортує митрополиту, що єдиновірчеська парафія стоїть пусткою і храм у крайнє занедбаному становищі, на що митрооплит Флавіан дав резолюцію про закриття цієї парафії. Що ж стосується теперішніх старообрядців, то вони також частково у єдиновірстві, а частково по основним угрупуванням: Білокриницька, митрополит якої знаходиться у Москві, ще одна течія на чолі із митрополитом у Новозибкові, є безпоповці та інші в тій чи іншій кількості. Черкаси ж перестали бути такою їх опорою, якою вони були до революції. Нажаль до теперішнніх старообрядців часто примикають маргінали яким зовсім не валиві базові питання цього розділення, а шукання самореалізації у зручному середовищі.
Що стосується банерів, які ми сьогодні бачимо то передапокаліптичний настрій це одна з основних їхніх ознак була у всі часи починаючи від самого моменту розколу, коли патріраха Никона було проголошено антихристом.
На даний час єпархія не володіє даними де і як вони збираються і яка їх кількість. Зокрема є два клірики нашої єпархії, які у різний час незалежно один від одного на протязі останніх десяти років, залишили Православну Церкву і подались шукати щастя до старообрядців мотивуючи свій вчинок «ревністю по Бозі» і начебто «відступлення нас від Істини».
Що ж стосується останніх Ваших абзаців, то було б добре якби навіть Ви зайнялись цією місіонерською справою зробивши короткий нарис по зазначених Вами джерелах з історією старообрядництва і прислали на зазначений емейл.