Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Офіційний сайт Черкаської Єпархії УПЦ
Архієпископ Феодосій: «Я не шукав призначення в Черкаси. Але тепер усе стало на свої місця»

Архієпископ Феодосій: «Я не шукав призначення в Черкаси. Але тепер усе стало на свої місця»У Черкаській і Канівській єпархії Української православної церкви – новий очільник. Замість спочилого 22 червня митрополита Софронія (Дмитрука), який керував єпархією від часу її створення в 1992 році, Священний Синод 17 серпня призначив Черкаським архієреєм архієпископа Феодосія (Снігірьова), котрий раніше здійснював архієрейське служіння на Київщині. Про свої перші враження від Черкаського краю, про подальшу долю започаткованої митрополитом Софронієм дзвіниці, про те, чи справді він обіймає проросійську позицію, архієпископ Феодосій розповів у інтерв'ю «Прочерку».

– Владико Феодосій, насамперед, які Ваші враження від Черкащини? Чи бували Ви тут раніше?

– Доброго дня. Дякую за запитання. Це перше моє інтерв'ю на Черкащині, і через Ваше видання я щиро бажаю і Вам, і всім Вашим колегам журналістам нашого краю рясних Божих благословень і творчих успіхів у своєму покликанні. Вони обов'язково будуть, якщо за мету в журналістиці буде ставитися духовна і земна користь нашої черкаської громади, а не щось інше.
У Черкасах раніше у своєму житті я був всього один раз – на виїзній шкільній екскурсії, десь у класі четвертому-п'ятому. Я сам киянин, і наша школа (українська, до речі, що було рідкісним на той час) час від часу організовувала для школярів поїздки українськими містами. Ми бували в Чернігові, Полтаві, Львові, в Черкасах. Запам'яталися Черкаси тоді сонцем, затишком дерев та якимось внутрішнім спокоєм. Тепер я бачу, що то були не просто дитячі враження, все так і дотепер. Але найголовніше – тепер я починаю пізнавати, наскільки віруючі і благоговійні черкащани. Повні храми людей, у яких глибока віра в очах, які постійно ходять на богослужіння, сповідаються й причащаються, які люблять свою землю і свою Церкву і ніколи їх не зрадять. Я глибоко вдячний Богові, що Він привів мене на цю землю і благословив бути пастирем святого народу.

– Переїзд на Черкащину – суттєва зміна у Вашому житті. Наскільки Ви встигли морально підготуватися до цієї зміни? Адже вона, вочевидь, внесе суттєві зміни як у Ваше повсякденне життя, характер пастирського служіння, так і вплине на Ваші можливості займатися науковою і викладацькою діяльністю в Київській духовній академії. Де Ви плануєте оселитися?

– Так, це не просто зміни в житті, це зміна всього життя. В період від того, як відійшов до Господа приснопам'ятний Митрополит Софроній і до мого призначення на Черкаську кафедру, Господь через низку подій і обставин дав мені зрозуміти, що є Його свята воля на те, щоб я поїхав в Черкаси. Чесно скажу, для мене по-людськи не в повній мірі було зрозуміло, чому саме я? Це не було тим призначенням, якого б я шукав, чи про яке собі думав. Але коли відкрилося розуміння волі Божої, а це сталося ще до того, як надійшло визначення Священного Синоду, тоді все стало на свої місця і в розумінні і в бажанні. Тоді я з великим прагненням серця і надією на допомогу Божу поїхав на благословенну Черкащину.
Що стосується наукової і викладацької діяльності, то з благословення Предстоятеля Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, мені не прийдеться їх облишати. Черкаси зовсім поруч з Києвом, тому я залишаюся викладачем в Київській духовній академії, буду їздити в Київ для викладання. А докторська дисертація, над якою зараз йде робота, я дуже сподіваюся, буде набагато продуктивніше писатися в затишку резиденції Черкаських архієреїв у Соборному парку, де я і планую оселитися.

– Яке майбутнє у будівельних починань Вашого попередника на кафедрі владики Софронія? Зокрема, чи плануєте Ви добудувати дзвіницю у формі голуба при Свято-Михайлівському соборі?

– Блаженної пам'яті Митрополит Софроній був без перебільшення церковним будівничим з великої літери. Його ім'я, я впевнений в цьому, вже назавжди закарбоване в історії храмобудівництва України. Тому намагатися перевершити, або навіть повноцінно наслідувати спадщину Митрополита Софронія було б для будь кого дуже самовпевнено, та навіть смішно. Але зберігати цю спадщину та в міру людських сих продовжувати будівництва та втілювати ідеї, які не встиг завершити владика Софроній, буде для мене честю і важливим напрямком архіпастирської діяльності. Що стосується дзвіниці при Михайлівському Соборі, то спочатку будуть проведені ґрунтовні професіональні дослідження стану об'єкта, після чого разом з архітекторами міста консолідовано та соборно буде прийматися рішення що до безпечної і якісної добудові дзвіниці.

 
У Черкасах біля пам'ятника свт. Луки освятили халати медпрацівників

У Черкасах біля пам'ятника свт. Луки освятили халати медпрацівників15 лютого 2021 року, по завершенні Божественної Літургії у Михайлівському кафедральному соборі, Високопреосвященніший архієпископ Феодосій очолив молебень біля пам'ятника святителю Луці (Войно-Ясенецькому) та урочисто освятив білі халати медпрацівників, які прийшли вшанувати пам'ять видатного вченого-хірурга та подвижника Православ'я. Ця подія пройшла з нагоди свята Стрітення Господнього та 100-річчя священицької хіротонії святителя Луки.


Як відомо, життєвий шлях цього святого тісно пов'язаний з Черкасами: його рідні батьки поховані на кладовищі, де нині побудований величний кафедральний собор. Біля нього встановлений і сам пам'ятник святителеві.
У своєму слові владика Феодосій підкреслив, що святитель Лука ніколи не розділяв у собі духовне і професійне покликання, він показав яскравий живий приклад, як православним християнам слід жити у постхристиянському світі.
Відомий черкаський меценат, кандидат медичних наук, головний лікар клініки «Брати Лепські» В'ячеслав Лепський щиро подякував владиці Феодосію за його увагу до медичних працівників і турботу про їх духовне життя.
Після освячення халатів усі присутні отримали з рук владики іконки святителя Луки.


Прес-служба Черкаської єпархії

 
До Бога немає кривої дороги — інтерв'ю Блаженнішого Митрополита Онуфрія

До Бога немає кривої дороги — інтерв'ю Блаженнішого Митрополита ОнуфріяЧому одній людині Бог дає більше талантів, можливостей в житті, а іншій менше? В чому полягає головне завдання християнина? Як впливає правильне сповідування віри на молитву та наше земне життя? Чому неможливе спасіння без виконання заповідей Божих? На ці та інші питання «Церковній православній газеті» відповідає Блаженніший Владика Онуфрій, Митрополит Київський і всієї України.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв'ю Предстоятеля напередодні Дня Ангела Блаженнішого владики.

— Ваше Блаженство, Бог любить всіх однаково, чому ж одній людині Він дає більше талантів, можливостей в житті, а іншій менше?

— Так, звичайно, Бог любить всіх і не має лицеприяття. Це означає, що у Своєму ставленні до людини Він не дивиться на красу обличчя людини, на її одягу, соціальний стан... Але Богу приємніше ті, хто любить Його, тобто ті, хто виконує Його заповіді. Він Сам сказав: «Хто має заповіді Мої та їх зберігає, той любить Мене» (Ін. 14: 21).
Відносно ж можливостей і талантів — немає людини, яка б не мала талантів, здібностей. У кожної людини свій творчий хист, кожна людина в цьому відношенні є унікальною. Завдання життя — не закопати свої таланти, а розвинути їх і вжити у Славу Божу на користь людей.
Талант можна порівняти з зерном, яке Господь посіяв в кожній людині, а людина вже має зростити його, щоб отримати духовні плоди. За допомогою талантів ми повинні вчитися молитися, прощати, терпіти, любити, дякувати Богові і каятися перед Богом — таланти даються нам для того, щоб через них ми вирощували в собі християнські чесноти, які ведуть людину до вічного спасіння на Небі. А щодо того, чому Господь не дає кожній людині однакову кількість талантів, скажу такі слова: це справа Божа, а не людська. Ми повинні з вдячністю прийняти від Бога ті таланти, яких нас Господь удостоїть, і постаратися молитовно помножити їх.

— У чому полягає головне завдання християнина в ставленні до Бога?

— Християнин повинен постійно себе духовно вдосконалювати. Якщо майстерний лікар або художник постійно себе вдосконалює, щоб відточити свою майстерність, поліпшити своє мистецтво, то і християнин повинен над собою безперервно працювати для того, щоб поліпшити свій образ, даний йому Богом.

— Що є найважливішим у духовній роботі християнина?

— Найважливіше в житті християнина — це молитва. Молитва має величезну силу — вона наближає людину до Бога, руйнує стіну, яку ми самі будуємо між собою і Богом, дає людині відчувати Істини і можливість розуміти волю Божу. А розуміючи волю Божу, людина правильно її творить і цим уподібнюється Богу.
Водночас не всяка молитва наближає людину до Бога, а тільки та, яка грунтується на правильній вірі і на правильному знанні про Бога.

 
ЗАПИТУЙТЕ - ВІДПОВІДАЄМО. Рубрику веде протодиякон Іоанн Поліщук, Черкаська єпархія

Христос воскресе!
Чи могли б Ви поділитися досвідом спілкування з старообрядцями? Розповісти хто вони, як до них правильно ставитися, як спілкуватися. Це питання дуже болюче для тих, чиї рідні подаються в цей розкол. Особисто та заочно знаю декілька людей, які пішли туди через осудження наших священників, Патріарха і т.д. Думаю, варто звернути увагу і прояснити це питання, може, це вбереже колись когось від необдуманих кроків...
(Як відомо, один зі старообрядців - Микола, поширює містом рекламу "біометрія-чіп-ад", "666" та ін. на бордах, зупинках.)
P.S. Так, є твори "Розыск о раскольнической брынской вере" святого Димитрия Ростовского та інших; велика робота проведена щодо розколу професором Миколою Івановичем Суботіним. Та, на превеликий жаль, часто ознайомлюватися з великим об'ємом інформації мало хто береться і піддаються на пропаганду і наклеп на Церкву Христову...
P.P.S. Все-таки, надіючись на певний зворотній зв'язок, спитаю - чи можна було б з кимось з нашої єпархії поспілкуватися особисто, хто хоч трохи сильний в цій темі (та й в інших церковних питаннях)? Спаси, Господи!

ВІДПОВІДЬ:
Воістину воскрес!
Що стосується старообрядців, то це відоме питання розколу зпровоковане найперше невіглаством тодішніх сучасників і недорозуміннями у таких речах, у яких легко було порозумітися. Я більше ніж впевнений, аби тодішній цар Олексій Михайлович дав право Церкві самій розібратися з цим питанням, то попрозуміння знайшлося б швидше. Що стосується переслідувань їх, то вони почались вже тоді, як патріарх Никон був поза керівництвом церквою. Саме відбулось спочатку осудження старообрядництва як єресі, а вже потім собор вибрав патріархом Іоасафа ІІ-го. За свої 5 років патріашества він не зміг справитись із цією проблемою, а його наступник престарілий патріарх Питирим взагалі правив Церквою тільки десять місяців. Фактично керував уже не патріарх, а митрополит Іоаким, який став наступним патріархом і якого цікавили зовсім інші речі. Що ж стосується самих старообрядців, то вони почали дуже швидко дробитися на різні течії: Білокриницьке согласіє, поповці, безпоповці, біглопоповці і т.д. Основними місцями їх перебування стали далекі від столиць Москви і згодом Санкт-Петербургу місця. За уралом були засновані Керженські скити, общини у Австрії, Румунії, Прибалтиці. Чернігівська і Брянська області у місцевості Стародуб'я із центром у Новозибкові і як не дивно у Черкасах. Тут було аж два старообрядчеських монастирі. Жіночий, Покровський, знаходився у районі вантажного порту по вулиці Вербовецького, а інший чоловічий у Змагайлівці між Черкасами і Червоною Слободою зараз це місце затоплене водосховищем. Обидва монастирі ліквідовані у 20-их рр. ХХ ст. Що ж стосується спроб помирити православних із старообрядцями на Черкащині, то у кінці ХІХ на почтаку ХХ ст. настоятелем Черкаського Миколаївського собору протоієреєм Яковом Кудревичем, який поклав багато сил і енергії на цьому порищі було відкрито єдиновірчеський храм, а одного з активних членів общини Филипа Петрика поставлено священиком на цю парафію. Поки був живий отець Яків і проводився стабільний діалог старообрядці переходили у єдиновірство, що дозволяло їм увійти назад у лоно Церкви, але при цьому залишити богослужіння по дониконіанським книгам. Єдиновірство є і зараз, але тоді у Черкасах з смертю ініціатора і місіонера протоієрея Якова Кудревича цей рух припинився. Уже в 1908-09 рр. при об'їзді єпархії одним із вікаріїв Київської єпархії єпископом Уманським Феодосієм (Олтаржевським) останній рапортує митрополиту, що єдиновірчеська парафія стоїть пусткою і храм у крайнє занедбаному становищі, на що митрооплит Флавіан дав резолюцію про закриття цієї парафії. Що ж стосується теперішніх старообрядців, то вони також частково у єдиновірстві, а частково по основним угрупуванням: Білокриницька, митрополит якої знаходиться у Москві, ще одна течія на чолі із митрополитом у Новозибкові, є безпоповці та інші в тій чи іншій кількості. Черкаси ж перестали бути такою їх опорою, якою вони були до революції. Нажаль до теперішнніх старообрядців часто примикають маргінали яким зовсім не валиві базові питання цього розділення, а шукання самореалізації у зручному середовищі.
Що стосується банерів, які ми сьогодні бачимо то передапокаліптичний настрій це одна з основних їхніх ознак була у всі часи починаючи від самого моменту розколу, коли патріраха Никона було проголошено антихристом.
На даний час єпархія не володіє даними де і як вони збираються і яка їх кількість. Зокрема є два клірики нашої єпархії, які у різний час незалежно один від одного на протязі останніх десяти років, залишили Православну Церкву і подались шукати щастя до старообрядців мотивуючи свій вчинок «ревністю по Бозі» і начебто «відступлення нас від Істини».
Що ж стосується останніх Ваших абзаців, то було б добре якби навіть Ви зайнялись цією місіонерською справою зробивши короткий нарис по зазначених Вами джерелах з історією старообрядництва і прислали на зазначений емейл.

 
На свято Стрітення Господнього архієпископ Феодосій звершив Літургію в Архангело-Михайлівському кафедральному соборі Черкас

На свято Стрітення Господнього архієпископ Феодосій звершив Літургію в Архангело-Михайлівському кафедральному соборі Черкас15 лютого 2021 року, на свято Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа, Високопреосвященніший Феодосій, архієпископ Черкаський і Канівський, очолив Божественну літургію у Михайлівському кафедральному соборі. Владиці співслужили клірики собору.


По завершенні Літургії владика звершив уставний чин освячення свічок та виголосив проповідь, в якій розкрив велике значення і духовний зміст події Стрітення, про яку розповідає Святе Євангеліє. Владика привітав присутніх із сьогоднішнім православним святом і надав своє архіпастирське благословення.


Прес-служба Черкаської єпархії

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 2 з 456

Останні коментарі

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1527
mod_vvisit_counterВчора1492
mod_vvisit_counterМісяць49363
mod_vvisit_counterЗа весь час3825576

Зараз онлайн: 54
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ