Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Офіційний сайт Черкаської Єпархії УПЦ
ЗАПИТУЙТЕ - ВІДПОВІДАЄМО. Рубрику веде протодиякон Іоанн Поліщук, Черкаська єпархія

Христос воскресе!
Чи могли б Ви поділитися досвідом спілкування з старообрядцями? Розповісти хто вони, як до них правильно ставитися, як спілкуватися. Це питання дуже болюче для тих, чиї рідні подаються в цей розкол. Особисто та заочно знаю декілька людей, які пішли туди через осудження наших священників, Патріарха і т.д. Думаю, варто звернути увагу і прояснити це питання, може, це вбереже колись когось від необдуманих кроків...
(Як відомо, один зі старообрядців - Микола, поширює містом рекламу "біометрія-чіп-ад", "666" та ін. на бордах, зупинках.)
P.S. Так, є твори "Розыск о раскольнической брынской вере" святого Димитрия Ростовского та інших; велика робота проведена щодо розколу професором Миколою Івановичем Суботіним. Та, на превеликий жаль, часто ознайомлюватися з великим об'ємом інформації мало хто береться і піддаються на пропаганду і наклеп на Церкву Христову...
P.P.S. Все-таки, надіючись на певний зворотній зв'язок, спитаю - чи можна було б з кимось з нашої єпархії поспілкуватися особисто, хто хоч трохи сильний в цій темі (та й в інших церковних питаннях)? Спаси, Господи!

ВІДПОВІДЬ:
Воістину воскрес!
Що стосується старообрядців, то це відоме питання розколу зпровоковане найперше невіглаством тодішніх сучасників і недорозуміннями у таких речах, у яких легко було порозумітися. Я більше ніж впевнений, аби тодішній цар Олексій Михайлович дав право Церкві самій розібратися з цим питанням, то попрозуміння знайшлося б швидше. Що стосується переслідувань їх, то вони почались вже тоді, як патріарх Никон був поза керівництвом церквою. Саме відбулось спочатку осудження старообрядництва як єресі, а вже потім собор вибрав патріархом Іоасафа ІІ-го. За свої 5 років патріашества він не зміг справитись із цією проблемою, а його наступник престарілий патріарх Питирим взагалі правив Церквою тільки десять місяців. Фактично керував уже не патріарх, а митрополит Іоаким, який став наступним патріархом і якого цікавили зовсім інші речі. Що ж стосується самих старообрядців, то вони почали дуже швидко дробитися на різні течії: Білокриницьке согласіє, поповці, безпоповці, біглопоповці і т.д. Основними місцями їх перебування стали далекі від столиць Москви і згодом Санкт-Петербургу місця. За уралом були засновані Керженські скити, общини у Австрії, Румунії, Прибалтиці. Чернігівська і Брянська області у місцевості Стародуб'я із центром у Новозибкові і як не дивно у Черкасах. Тут було аж два старообрядчеських монастирі. Жіночий, Покровський, знаходився у районі вантажного порту по вулиці Вербовецького, а інший чоловічий у Змагайлівці між Черкасами і Червоною Слободою зараз це місце затоплене водосховищем. Обидва монастирі ліквідовані у 20-их рр. ХХ ст. Що ж стосується спроб помирити православних із старообрядцями на Черкащині, то у кінці ХІХ на почтаку ХХ ст. настоятелем Черкаського Миколаївського собору протоієреєм Яковом Кудревичем, який поклав багато сил і енергії на цьому порищі було відкрито єдиновірчеський храм, а одного з активних членів общини Филипа Петрика поставлено священиком на цю парафію. Поки був живий отець Яків і проводився стабільний діалог старообрядці переходили у єдиновірство, що дозволяло їм увійти назад у лоно Церкви, але при цьому залишити богослужіння по дониконіанським книгам. Єдиновірство є і зараз, але тоді у Черкасах з смертю ініціатора і місіонера протоієрея Якова Кудревича цей рух припинився. Уже в 1908-09 рр. при об'їзді єпархії одним із вікаріїв Київської єпархії єпископом Уманським Феодосієм (Олтаржевським) останній рапортує митрополиту, що єдиновірчеська парафія стоїть пусткою і храм у крайнє занедбаному становищі, на що митрооплит Флавіан дав резолюцію про закриття цієї парафії. Що ж стосується теперішніх старообрядців, то вони також частково у єдиновірстві, а частково по основним угрупуванням: Білокриницька, митрополит якої знаходиться у Москві, ще одна течія на чолі із митрополитом у Новозибкові, є безпоповці та інші в тій чи іншій кількості. Черкаси ж перестали бути такою їх опорою, якою вони були до революції. Нажаль до теперішнніх старообрядців часто примикають маргінали яким зовсім не валиві базові питання цього розділення, а шукання самореалізації у зручному середовищі.
Що стосується банерів, які ми сьогодні бачимо то передапокаліптичний настрій це одна з основних їхніх ознак була у всі часи починаючи від самого моменту розколу, коли патріраха Никона було проголошено антихристом.
На даний час єпархія не володіє даними де і як вони збираються і яка їх кількість. Зокрема є два клірики нашої єпархії, які у різний час незалежно один від одного на протязі останніх десяти років, залишили Православну Церкву і подались шукати щастя до старообрядців мотивуючи свій вчинок «ревністю по Бозі» і начебто «відступлення нас від Істини».
Що ж стосується останніх Ваших абзаців, то було б добре якби навіть Ви зайнялись цією місіонерською справою зробивши короткий нарис по зазначених Вами джерелах з історією старообрядництва і прислали на зазначений емейл.

 
Черкаська єпархія вклонилася пам'яті спочилого Владики Софронія, відзначивши дев'ять днів його кончини

Черкаська єпархія вклонилася пам'яті спочилого Владики Софронія, відзначивши дев'ять днів його кончиниСьогодні у Михайлівському кафедральному соборі відбулося молитовне поминання спочилого митрополита Черкаського і Канівського Софронія: виповнилося дев'ять днів, як Владика відійшов до Господа.

Божественну літургію очолив Преосвященний єпископ Золотоніський Іоанн, який виконує обов'язки керуючого архієрея. Разом з ним служили священики з усіх благочинь Черкаської єпархії.
Слово про таїну життя і смерті, перехід у вічність сказав благочинний Смілянського округу протоієрей Петро Дмитрук, рідний брат спочилого архіпастиря.
По завершенні літургії у соборі відбулася панахида та літія на місці поховання Владики Софронія. Владика Іоанн сказав тепле слово у пам'ять спочилого і закликав усіх присутніх священиків, представників чернецтва та мирян до посиленої молитви за упокій душі спочилого митрополита Софронія.
Після цього Владика Іоанн у приміщенні управління Черкаської єпархії провів робочу нараду з благочинними, які були присутні на сьогоднішніх молитовних заходах.

Прес-служба Черкаської єпархії
Детальний фотозвіт про сьогоднішню подію на «ФОТОЛІТОПИСУ ЧЕРКАСЬКОЇ ЄПАРХІЇ»

 
Коронавірус і Хрест Господній

Коронавірус і Хрест ГосподнійКоронавірсус - це глибше ніж небезпечна інфекція та хвороба. Значно глибше! Це іспит нас як солі землі.
Хто ми? Люди, які поставлені Богом у Його Церкві тримати вірність Священному Писанню, Священному Переданню, порядку і уставу? Ким ми показали і показуємо себе перед лицем цього випробовування?
Передусім, що може зробити Церква? Звичайно, молитись, просити Бога захистити нас від цього лиха. Під час Божественних Літургій на єктеніях виголошуються додаткові прохання, служаться молебні. Церква під час подібного роду морових язв звершувала додаткові богослужіння, обходження хресними ходами з окропленням Свяченою водою. У різних містах України клірики УПЦ ходили хресними ходами, у деяких об'їзжали за прикладом Румунії, Греції, Грузії, що по суті є також хресною ходою. У Черкасах також мала місце хресна хода. Реакцію вона викликала двояку: одні дякували, раділи, інші злопихають у соцмережах всяко висміюючи. Що тільки не йде у хід, широка палітра бруду від заїжджених штампів "агостиків" і "атеїстів", до ревності "патріотів".
Це їхнє діло і звичайно ж реакція на хресну ходу у ворога християнського спасіння, який підбурює цих людей писати всяку гидоту, не може бути іншою. Це показник, що молитва наша угодна Богу і не угодна лукавому. Це показник що робимо ми правильно, але дуже боляче спостерігати піддакування цьому гавкіту людей, які себе також вважають Православними Християнами, а деякі ще й священнослужителями. Потім як ні в чому не бувало вони будуть тобі посміхатись у лице і показувати що все добре...
А і справді ж все добре. Ми молимось, це наша зброя проти будь-якого лиха, підтримка під час нелегких випробувань.
Головне пам'ятати заклик Євангелія, що ми є сіль землі. МИ! Дай Боже, щоб і ті озлоблені люди пізнали Бога і вкусивши побачили, "яко благ Господь". Щоб полишили шляхи гріховні і пішли стежками Божими.

Протодиякон Іоанн Поліщук, Черкаська єпархія

 
Чи легко сказати: «Прости»?

Чи легко сказати: «Прости»?Перед початком Великого посту за уставом Православної Церкви по всіх храмах правиться чин прощення. Він надзвичайно зворушливий: християни за прикладом свого Спасителя вступають на подвиг посту, боротьбу з власними пристрастями, гріховними звичками. Але спостерігаючи за тим, як це відбувається останнім часом, мушу визнати, що цей дуже древній християнський чин нині став трохи схожий на рольову гру – теж зворушливу, добру, навіть солодку. Всі в храмі стоять збуджені і чекають, що ось настане цей момент, і буде так приємно просити один у одного вибачення! Люди шикуються у ланцюжок і кланяються один одному, промовляючи зазвичай тричі: «Прости мене! Прости мене! Прости мене!» У відповідь лунає теж трикратне: «Бог простить, і мене простіть». Багатьом здається, що вони виконали все, що від них треба. Натомість просити один у одного вибачення – це завжди дуже і дуже важко, це велика праця перед Великим постом. Християни кажуть устами: «Прости мене» – а в очах ворожнеча.
Все це кипить, розриває Церкву, роздирає світ, і тому який сенс у цьому дні? Ось так просто прийти і сказати: «Вибачте мене Христа ради!» – «Бог простить»? Як це все добре! А вийдеш у світ, а там немає ніякого прощення, і нікому, і ніколи, і від нас немає прощення.
Адже ми навіть не дуже розуміємо, що це таке прощення. А кого пробачити? А за що пробачити? А чи можна пробачити? А чи треба пробачити? Ми не знаємо навіть, що це таке. У нас є тільки досвід прощення нами хороших друзів і знайомих. У нашому досвіді є тільки це приємне, солодке почуття, коли нам на ногу наступили, і ми нарешті здатні це пробачити.
Але зараз у світі вже все зовсім по-серйозному, по-справжньому серйозно. Християни не люблять один одного, християни ненавидять один одного, християни розділені національно, політично – як завгодно. Все в цьому світі з'єднує людей тільки на грунті ворожнечі, ділять на щільні, монолітні групи, ворогуючі одна з одною. Де наша віра? Де Євангеліє в нашому житті? Де щось таке, що могло б явити цьому світу правду про нашу віру, правду про Христа?

 
Преосвящений єпископ Іоанн служив у кафедральному Михайлівському соборі та звершив панахиду спочилому Владиці Софронію

Преосвящений єпископ Іоанн служив у кафедральному Михайлівському соборі та звершив панахиду спочилому Владиці СофроніюУ неділю 28 червня Преосвящений єпископ Золотоніський Іоанн очолив Божественну літургію у кафедральному Михайлівському соборі. По завершенні він вийшов до місця поховання спочилого митрополита Черкаського і Канівського Сфронія, де у співслужінні духовенства собору та присутніх парафіян звершив панахиду.

Прес-служба Черкаської єпархії

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Сторінка 2 з 420

Останні коментарі

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1688
mod_vvisit_counterВчора2720
mod_vvisit_counterМісяць22120
mod_vvisit_counterЗа весь час3248393

Зараз онлайн: 38
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ