Как отличить настоящую икону от той, что не может стать окном в Горний мир, бывают ли иконописцы-атеисты и почему люди покупают украшенные картинки, а новый храм просят расписать от пола до потолка? Об этом – в беседе с протоиереем Николаем Чернышевым, клириком храма святителя Николая в Кленниках, иконописцем.

– Для чего современному человеку икона?

– Икона – это неотъемлемая и существенная часть нашего исповедания. Так что этот вопрос сродни вопросу: для чего современному человеку Церковь?
Еще в середине девятнадцатого века Феодор Михайлович Достоевский устами одного из своих персонажей говорил, что мир вышел на иную дорогу, имея в виду и нравственные приоритеты современного ему общества, и привычные формы культуры. Сегодня мы отчетливо видим, что среди прочего и искусство стало совершенно иным, в нем появились и новые стили, и целые новые миры. Но Церковь, несмотря на изменения всех внешних декораций, жива. Человек приходит в Церковь, наверное, для того, чтобы почувствовать свою связь с тем, что вне этих временных, изменчивых форм: связь с вечностью, с Небесами, с Господом нашим Иисусом Христом, для того, чтобы помолиться и получить некий ответ. То же самое можно сказать и об иконе: она жива и востребована, несмотря на появление новых и новых пластических форм изобразительного искусства, соответствующих своему времени.
Ее живые и, подчеркиваю, востребованные воплощения – в прославленных древних памятниках и в современных образах. Призвание Церкви и призвание иконы – соединять нас с вневременным миром Божьим. Отцами 7-го Вселенского Собора сказано: почитать икону наряду с Крестом и Евангелием. То есть нам надо знать, что икона живет и развивается не только по законам искусства, а она равноценна, равнозначна Кресту и Евангелию, этим «константам», принадлежащим вечности. Стало быть, икона способна явить, зримо показать те истины, о которых повествует, рассказывает Евангелие человеку любого времени, любого возраста, любых культур, любого образовательного уровня, даже неграмотному человеку. В этом миссия, в этом функция иконы, а не в том, чтобы отвечать на запросы современности.

За задумом Божим людина була створена з фізичної складової тіла і містичної душі. З перших сторінок Біблії ми читаємо про те, що людина була поставлена Богом доглядати за Едемським садом, а сполучення в людині земного і небесного зробило людину вінцем творіння. Через людину увесь видимий світ підтримує свій зв'язок, спілкується з Богом. Богослужіння церковне, яке покликане збагачувати людину духовно і підносити ще вище у своєму достоїнстві обожнення, складається з основних семи таїнств. Під час кожного із семи таїнств звершується священиком, чи єпископом видиме дійство, та невидиме, де діє Святий Дух. Усе богослужіння Православної Церкви має свій символізм. Кожне видиме дійство підносить богомольця до невидимого Бога. Благодать Святого Духа по мірі достоїнства та сприйняття тієї чи іншої людини, у тій чи іншій мірі торкається до неї.
Богослужіння церковні, у залежності величі свята, бувають тієї чи іншої торжественності. Є буденні служби, є недільні і святкові. Обрядовість тих чи інших свят часто витримується навіть людьми маловіруючими, чи малоцерковними. Це ми добре бачимо у такі свята як Воскресіння Христове, Богоявлення, Преображення, Вербна Неділя. Неможливо у цій плеяді спасительних Євангельських подій оминути увагою і наближення такого свята як Різдво Христове.