Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Нехай Господь пожаліє людей і пошле дощ!
17.06.2012 17:56

Нехай Господь пожаліє людей і пошле дощ!Небачена спека – виснажлива й тривала, що панує над багатьма землями Черкащини та інших областей, спонукає нас знову й знову замислитисся над нашими стосунками з Творцем Небесним, згадати слова святих подвижників про часи спеки й засухи. Пропонуємо нашим боголюбивими читачам слово афонського старця Паїсія Святогорця під час тривалої засухи в Греції.

Насколько же премудро все устроено Богом! Тают снега — наполняются источники. Но вот сейчас — ни снега, ни дождя. Что же из всего этого выйдет? Что будут пить люди? Да пожалеет Бог мир, да умилостивится Он над нами и пошлет дождь. Ведь если будет продолжаться засуха, то потихоньку засохнут даже листья на деревьях. На маслинах не будет видно не то что зеленого плода, но даже зеленого листочка. Что бы ни посеял человек, если Бог не покропит сверху святой водою, то есть дождем, то все посаженное засохнет. Дождь — это святая вода.

 
Один з найстаріших священиків приймав поздоровлення
15.06.2012 17:16

Один з найстаріших священиків приймав поздоровленняСьогодні приймав привітання з днем народження один з найстаріших і найповажніших пастирів нашої єпархії, благочинний Смілянського округу протоієрей Петро Дмитрук. Привітати свого собрата прийшли парафіяльні священики, віряни, а також представники влади – голова Смілянської районної державної адміністрації Сергій Зайцев, секретар міської ради Олександр Литвиненко, депутати міськради Геннадій Варивод, Любов Косенко тощо. З Києва до іменинника зателефонував перший міський голова Сміли Олександр Котькало.

За участі отця Петра у місцевому Покровському храмі було відслужено Божественну літургію.

Отець Петро щиросердно подякував усім, хто прийшов у цей день, щоб привітати його.

 
Мода на татуїровки: ознака прогресу чи символ язичницької дикості?
14.06.2012 11:08

Мода на татуїровки: ознака прогресу чи символ язичницької дикості?Була дуже здивована, коли вчора на одному з провідних національних телеканалів побачила сюжет про фестиваль татуїровки, що проводився не десь, а в Києві. Кажуть, що мати татуїровку тепер надзвичайно модно. От і ходять з цими тавром і хлопці, і дівчата, і молоді, і старі. Здається, що розум у людей остаточно затьмарився. А може це й нормально, просто я така відстала від життя? Може й мені слід піти й теж зробити якусь татуїровку? Як узагалі Православна Церква ставиться до цієї моди? І чи можна взагалі назвати це модою?

Світлана Н., м. Черкаси

Відповідає протоієрей Олексій Лукаш, Смілянське благочиння

 
Собор з пташиного польоту
13.06.2012 08:35

Собор з пташиного польотуДе тільки не опиняється камера репортера, куди тільки не стромляє свого об’єктиву! І це – лише для того, щоб дати можливість побачити іншим те, свідком чого стає репортер: миттєвості подій, миттєвості краси, миттєвості почуттів… Або отакий несподіваний погляд на кафедральний Михайло-Архангельський собор, який вже давно став не лише прикрасою, а й одним з головних архітектурних брендів, символів Черкас. Біля собору люблять фотографуватися – і ті, хто у ньому вінчається, хто хрестить немовлят, хто просто приходить сюди, щоб помолитися, вклонитися святиням. Скільки вже є чудових світлин самого храму: в променях вранішнього і вечірнього сонця, на тлі небесної блакиті. Але зараз лише боголюбиві відвідувачі нашого сайту мають можливість подивитися на собор з висоти пташиного польоту.

До 20-річчя Черкаської єпархії до видання готується подарунковий альбом, який стане своєрідним фотолітописом подій, що відбулися протягом двох десятиліть. Без сумніву, ювілейне видання прикрасить ця оригінальна світлина.

 
Важко в церкві…
12.06.2012 09:01

Важко в церкві…Вирішила написати вам. Просто розповісти про себе, про свій внутрішній біль і про те, що інші не бачать, про те, про що немає з ким поговорити. Зовсім нещодавно я почала ходити в церкву. Одна жінка сказала мені: сходь у церкву на службу. Пішла. Якось не надто й хотілося, і побоювалася, і взагалі неспокійно на душі було, але все-таки пішла.

Зайшла в церкву, тільки переступив поріг (служба вже почалася) і отут мене як прорвало - розплакалася. Не знаю - чому, сама навіть не розумію - стояла й плакала. Не можу сказати, що в цей момент зрозуміла я, усвідомила, що це саме те, що я шукала. Ні, зовсім навіть навпаки – я ні про що не думала, просто стояла й плакала, нікого й нічого не зауважуючи навколо. Це було в перший раз. Десь через тиждень пішла знову, потім ще заходила й під кінець служби, ходила й до початку. І отут почалося найцікавіше.

 
<< Перша < Попередня 371 372 373 374 375 376 377 378 379 380 Наступна > Остання >>

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні656
mod_vvisit_counterВчора1010
mod_vvisit_counterМісяць17799
mod_vvisit_counterЗа весь час2355629

Зараз онлайн: 19
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ