«Вірним і гідним усякого сприйняття є слово,
що Христос Ісус прийшов у світ,
щоб спасти грішників» (1 Тим. 1:15).

УЛЮБЛЕНІ У ГОСПОДІ ОТЦІ, ІНОКИ ТА ІНОКИНІ, БРАТТЯ ТА СЕСТРИ!
З глибоким почуттям духовної радості, від усього серця, сповненого найщиріших побажань, вітаю всіх вас з великим християнським святом – Різдвом по плоті Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа!
Від початку світу не було події більш важливішої і вражаючої, ніж Різдво Христове. Господь Бог Вседержитель, єдиним словом створив весь світ, видимий і невидимий, Він створив небо і землю, і все, що наповнює їх, цей Бог упокорює себе, народжується в вертепі, покладається в яслах безпорадним немовлям. Звершилося найбільше чудо і таїнство, незбагненне як для небожителів-ангелів, так для земних людей.
Христос Спаситель прийшов у світ не царській славі, а в звичайній людській простоті і скромності, свідками якої були безсловесні тварини й щиросерді пастушки.
Здійснюється велика благочестя Тайна: Бог з'являється у тілі. Небо схиляється до землі, Господь несе людству мир небесний, світ Божественної благодаті і любові, світ перемоги добра над злом, світла над темрявою, святості над гріхом.
Для чого ж Господь так упокорив Себе, прийшовши на землю? Відповідь одна: щоб врятувати людину. Але якщо заради цього Господь втілився, то це означає, що людина представляє особливу цінність для Бога. Ще цар Давид за тисячу років до Різдва Христового вигукував в подиві: «Господи, що є людина, щоТи пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!» (Пс. 8:5-6).
Що ж за цінність представляє собою людина? Слово Боже відповідає, що вона є найвищим творінням Божим. Людина є образом Божим! Людина була саме така прекрасна до гріхопадіння, що угодники Божі, для яких відкриті були таємниці неба, кажуть, як, наприклад, Макарій Єгипетський: «Немає а ні на землі, а ні на небі нічого більш прекраснішого за людську душу».
Сьогодні ми згадуємо про те, як Матір Божа, Пресвята Богородиця, не знайшовши місця в Віфлеємі, пішла за місто в печеру, куди заганяли під час негоди і холоду тварин. В тій печері і відбулося Таїнство, протягом багатьох тисячоліть оспівуване пророками, на яке сподівалось все людство: у тій печері народився Син Божий, прийшов на землю, щоб врятувати грішну людину. А Віфлеємська печера стала місцем, де Небо поєдналося з землею, де зійшов на землю Божий мир і Боже благовоління.

9 січня, у день пам'яті святого первомученика Стефана, Високопреосвященніший митрополит Черкаський і Канівський Софроній прибув до Красногірського Покровського монастиря, де звершив Божественну літургію і привітав сестер, трудівників обителі з Різдвом Христовим.
Разом з Владикою Софронієм служив вікарний єпископ Іоанн, клірики Золотоніського благочиння, а також секретар єпархії протоієрей Василь Вознюк і благочинний Черкаського округу протоієрей Сергій Чумак.

Прес-служба Черкаської єпархії

Сьогодні, у перший день святкування Різдва Христового, Високопреосвященніший митрополит Черкаський і Канівський Софроній після звершення Божественної літургії у Михайлівському кафедральному соборі приймав від духовенства, недільних шкіл, громадських діячів та церковних хорів.

Першими серед них клірики самого кафедрального собору на чолі з секретарем єпархії протоієреєм Василем Вознюком, благочинним Черкаського округу протоієреєм Сергієм Чумаком. Згодом завітали священики з інших парафій Черкас, зі Смілянського благочиння, Золотоноші та ін.
А от дзвінка святкова коляда, піднесені різдвяні пісні лунали у виконанні кафедрального собору під керівництвом Валентини Миколаївни Кисленко, церковних хорів Стрітенського (Афганська церква), настоятель протоієрей Володимир Нікітенко, та Андріївського (мкр."Митниця"), де старший священик ієрей Артемій Чумак, храмів м.Черкаси.

Прес-служба Черкаської єпархії

31 грудня, в останній день 2019 року, у Михайлівському кафедральному соборі було звершене відспівування багаторічного трудівника Черкаської єпархії Анатолія Івановича Єрохова - токаря з золотими руками і просто глибоковіруючого православного християнина.

Народився Анатолій Іванович у 1945 році на Кіровоградщині і ще будучи немовлям залишився без батька, який поліг у бою на фронтах ІІ Світової війни. Овдовівши, Акилина Єрохова переїздить із немовлям на батьківщину у Черкаси, до й прожила до своєї смерті. З дитинства малому Анатолію мати прививала страх Божий і навчала у вірі власним прикладом побожного життя, які і проніс він до самої смерті.
Працюючи майстром на Черкаському «Машбуді», неодноразово викликався у міліцію, де його намагалися змусити зректися віри, лякаючи звільненням з посади та іншими обмеженнями у правах. Не дивлячись на ці перешкоди і залякування Анатолій Єрохов залишився вірним Богу і Святій Православній Церкві до останнього свого подиху. Окрім цього він ніс подвиг дівства і чистоти не будучи одруженим, жив по-чернецьки у миру. До 19 грудня дня пам'яті святителя Миколая ходив на роботу в будні, а в неділі та свята у храм. Після богослужіння його розбив інсульт і через десять днів 30 грудня 2019 р. він мирно спочив на 75-му році життя, передавши свою душу у руки Божі.
Наступного дня 31 грудня після Божественної Літургії, з благословіння митрополита Черкаського і Канівського Софронія, у Михайлівському кафедральному соборі відбулося відспівування, який очолив секретар Черкаської єпархії протоієрей Василій Вознюк разом із соборним та міським духовенством. Поховали новопреставленного раба Божого Анатолія на IV-му міському кладовищі поруч із могилою матері.
Окрім пам'яті про Анатолія Івановича як про хорошу, віруючу, чуйну, богобоязнену людину повсякчасно нагадуватимуть про нього й його вироби, а це дерев'яні підсвічники та аналойчики - як у Михайлівському соборі, так і в інших храмах міста Черкаси.
Царство Небесне і вічний спокій новопреставленному Анатолію!

Прес-служба Черкаської єпархії