Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Вечно длящаяся Пятидесятница: ради чего приходил Христос
16.06.2019 08:14

Вечно длящаяся Пятидесятница: ради чего приходил ХристосФундаментальная физика говорит, что до Большого взрыва не было ни времени, ни пространства. Время пошло в тот момент, когда нечто (мы-то знаем: не нечто, а Некто) взорвало эту ничтожную бесконечность – вселенная начала быть, разбегаться в разные стороны. Примерно так же происходит с Церковью. Она существовала в сжатом, бездействующем состоянии, ожидая, когда ее «взорвет» Святой Дух.

В Ветхозаветной Церкви, древнем иудаизме (как и в современном), праздник Шавуот, Пятидесятница, был посвящен дарованию народу Израиля Закона на Синае. Праздник этот считался «паломническим» – его старались проводить в Иерусалиме, принося заповеданные жертвы в Храме: пшеницу и первые фрукты.
Апостолы были добродетельными верующими своего времени и Пятидесятницу встречали в Иерусалиме, тем более что Сам любимый Учитель, возносясь на небо, пообещал им, что именно в Иерусалиме к ним придет Утешитель – Святой Дух. И действительно, Он пришел к ним, освятив две стихии – воздуха (апостолы услышали шум, подобный шуму ветра) и огня (Дух сошел на них в виде огненных языков).
Христос ранее освятил две другие стихии – земли (приняв на Себя плоть – прах земной) и воды (Своим крещением в Иордане). Так завершилось дело спасения не только человека, но и всего мира. Он вернулся к Отцу. Он узнал Своего Бога – Троицу: три Личности (Ипостаси), одна Сущность.
Нам трудно понять учение о Троице, над его формулировками бились поколения богословов, начиная от самых ранних и до наших дней, но интуитивно понятно:
– Отец творит мир, и разрыв между Творцом и творением примерно такой же, как между Львом Толстым и Анной Карениной (что фиксирует грехопадение человека – мира до этого момента мы толком не знаем и не помним);
– Сын – мост через пропасть, Он принимает сотворенную плоть, оставаясь Богом, и устраняет этот разрыв Самим Собой;
– Дух Святой – поддерживает воссозданную связь на протяжении всей жизни человека и мира.

 
Напередодні дня Святої Трійці у Золотоноші відбулося освячення нового храму
13.06.2019 17:30

Напередодні дня Святої Трійці у Золотоноші відбулося освячення нового храмуЦя радісна та урочиста подія сталася сьогодні, 13 червня.

Храм на честь Святої Трійці освятили Високопреосвященніший митрополит Черкаський і Канівський Софроній, вікарний єпископ Іоанн разом із парафіяльним духовенством Золотоніського На Малому вході Владика Софроній нагородив настоятеля новозбудованого храму прот. Георгія Басаараба, а по завершенні Божественної літургії відзначив прихожан, які трудились на спорудженні Божого храму.

 

Прес-служба Черкаської єпархії

 
Звернулися з молитвами до святителя Луки
13.06.2019 17:12

Звернулися з молитвами до святителя Луки11 червня Православна Церква вшановаала пам'ять архієпископа Сімферопольського і Кримського Луки (Войно-Ясенецького). У храмі Архістратига Божого Михаїла, що в селі Деньги Золотоніського району, цей день відзначається з особливим піднесенням. В церкві, яка збудована коштом генерального директора агрофірми «Гранекс – Черкаси» Тома Ван Гоі і яка стала справжньою окрасою села, знаходиться ікона з часточкою мощей цього святого.


Він став легендою 20-го століття, поєднавши у своїй іпостасі високу вченість легендарного хірурга і глибоку віру православного архієрея. Святитель Лука служив Богові через людей. Він був окулістом і ларингологом, гінекологом і урологом, стоматологом і нейрохірургом, ортопедом і онкологом, і в кожній галузі досяг досконалості.
Владика володів безцінним даром: з вражаючою точністю ставив діагнози, а також міг передбачати майбутнє. Авторитет Владики був настільки високий, що хворі під час богослужіння намагалися доторкнутися до його облачення, вірячи, що лише дотик допоможе їм подолати недугу.
Земне життя Архієпископа Луки почалося 27 квітня 1877 року в Керчі в родині аптекаря і закінчилося 11 червня 1961 року, в День Всіх Святих. Похований в Сімферополі. Але і після смерті Лука продовжує допомагати хворим: молитва біля його могили, земля і вода, взяті з неї, приносять зцілення.
Благословенна земля села Деньги, бо по ній ходив святий Лука.З 1905 по 1917рік Владика жив і працював на Україні, зокрема, в Золотоноші й Деньгах.
Святкову Божественну Літургію на честь святителя Луки очолив Архімандрит Лукіан, настоятель Свято-Воскресенської церкви с. Безпальче Драбівського району. З ним співслужили: отець Роман, настоятель місцевої церкви, отець Олександр з села Богуславець, отець Андрій з села Новодмитрівка Золотоніського району, а також отець Євгеній з Корсунь-Шевченківського району. Під час богослужіння були піднесені сугубі молитви за мир в Україні та за єдність Православної Церкви. Після закінчення Літургії архімандрит Лукіан подякував священикам, які служили і всім, хто зібрався в храмі, за молитви.

Світлана Жердецька, власний кор.

 
Мистическая сущность греха
11.06.2019 08:33

Мистическая сущность грехаАрхимандрит Рафаил (Карелин)

Обычно грех понимают как ошибочное действие, как отклонение от этической нормы, как асимметрию между умом и эмоциями, как ослабление воли, как неправильно поставленную цель, как проявление эгоизма в общественной жизни. Но это только внешние оболочки греха, а метафизика и мистика греха относятся к ней, как глубина моря к волнам, колеблющим его поверхность.

Что такое грех? Это загадочная реалия нашей жизни, невидимая радиация, которая пронизывает ее насквозь; это непонятная сила, которая заставляет более семи тысяч лет биться нашу Землю (духовное сердце космоса) в судорогах боли. История человечества во многом напоминает историю хронической болезни. Наши современники, как и древние гуманисты, стараются упростить эту проблему, объяснить грех нравственным несовершенством человека, отклонением от некого морального эталона, диссонансом между умом и чувством, проявлением эгоизма в общественной жизни, а иногда случайностью и ошибкой – неправильно выбранным решением. Они видят причину греха в изъянах воспитания, недостаточном образовании, дурных примерах, социальной несправедливости и считают, что душа, чистая от рождения, под влиянием внешних факторов подвергается коррозии, как металл, и постепенно обрастает налетом ржавчины. Гуманисты стремились исправить нравственность через общественные реформы, то есть психологию через социологию. Все подобные попытки оказывались утопией. Энтузиазм борьбы оканчивался разочарованием, революционные насилия порождали не нравственных героев, а тиранов и рабов: во время революций и перестроек мы видим особо сильные выплески зла, как бы извержение лавы из недр на поверхность земли.

 
СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ: відношення православного християнина до цього Таїнства
09.06.2019 06:41

СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ: відношення православного християнина до цього ТаїнстваНа питання, яка з святинь найбільша і найважливіша на землі, небагато православних християн скажуть правильну відповідь, вказавши на Святі Тіло і Кров Христові. Остання земна вечеря Господня із учнями закінчилась здійсненням тих слів, які були сказані у Сіонській горниці: «Ось Тіло моє, що вас ламається на відпущення гріхів; ось Кров Моя, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів». Ці слова поклали початок самому основному Таїнству християнської Церкви Причастю, яке почали звершувати Апостоли, продовжили мужі апостольські і перші єпископи, і так по сьогодні. Кожен день у великих парафіяльних, соборних та монастирських храмах звершується Євхаристія, а щонеділі майже у всіх парафіяльних звершується Божественна Літургія. Безкоштовно, задарма Христос вдає Себе нам у Святих Дарах в ці дні для нашого підкріплення, для нашого життя як земного, так і вічного у Царстві Небесному.

Кожен із нас повинен причащатись і не просто причащатись, а готуватись до цієї події, тому що це зустріч із Христом. Коли ми йдемо у гості, чи гості приходять до нас, ми готуємось, коли ми йдемо до важливого начальника із якимось клопотанням ми також готуємось до цієї події. До зустрічі із Христом часто людина не готується, або готується поверхнево. Зараз в моду на деяких увійшло щонедільне причастя парафіян. На перший погляд здається, що ж у цьому поганого? Але це тільки на перший погляд, тому що якщо вдивитися глибше, люди перестають відчувати Святиню саме як Святиню. Втрачається благоговіння, втрачається страх Божий, виробляється привикання до Таїнства і автоматичний, машинальний підхід до участі. Апостол Павло попереджає, що ті хто причащаються негідно, «в осуд собі їдять і п'ють, та від цього часто хворіють і навіть помирають». Преподобний Симеон Новий Богослов каже, що краще я віддам моє тіло на розтерзання диким звірям, чим поперу Тіло і Кров Христові недостойним причастям. Парафіяльні священики, які таким чином відносяться до Таїнства Причастя, приводять аргументи, які в основній своїй масі зводяться до того, що у першохристиянській церкві віряни причащались часто, декілька разів на тиждень. Дійсно, так воно і було, навіть віряни брали додому з собою Святі Дари та причащались вдома. Проте святитель Іоанн Златоуст описує випадок, коли одна жінка, взявши додому Святі Дари, не змогла причаститись, тому що із ковчежця вийшов вогонь, який не дав їй причаститись, попаливши Дари, і подібні випадки почали траплятись частіше, тому було постановлено, що причащатися можна тільки за Літургією у храмі, не виносячи Дари за межі Церкви. Безглуздо порівнювати часи перших християн із теперішніми часами, адже перші три сторіччя майже не щодня для людини, яка вірувала у Христа, була пряма загроза фізичної смерті, досить часто з великими стражданнями.

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1008
mod_vvisit_counterВчора1460
mod_vvisit_counterМісяць17723
mod_vvisit_counterЗа весь час2810628

Зараз онлайн: 25
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ