Мить нашого життя

Калейдоскоп новин

Відеомолитва


Мультимедіа

Православні медіа-ресурси

Баннер
Баннер
Монастыри и храмы УПЦ
Баннер
Чтобы стать Божиим, нужно быть естественным
13.05.2017 06:08

Чтобы стать Божиим, нужно быть естественнымПочему не надо разделять свою жизнь на духовную и бездуховную, размышляет архимандрит Андрей (Конанос).

Как-то на исповедь к архимандриту Епифанию (Феодоропулосу) пришла молодая женщина, недавно вышедшая замуж. Она рассказала, что раньше в ее комнате всегда находилась икона Спасителя, а после замужества она убрала ее оттуда.
«Мне кажется, что теперь, когда я живу с мужем, – сказала она отцу Епифанию, – нехорошо, если в нашей спальне будет находиться икона Спасителя». – «Почему ты так думаешь?» – спросил ее старец. А надо сказать, что и эта женщина, и ее супруг ходили на все службы, строго постились – в общем, были церковными людьми.
Но при этом женщине казалось, что быть православным означает быть бесстрастным. И что любые радости и наслаждения, дарованные Богом, в том числе и «законные» наслаждения, – под запретом. Поэтому после свадьбы ее начали терзать угрызения совести, и она решила, что Христу не место в супружеской спальне. А отец Епифаний – кстати, очень строгий духовник в вопросах веры и канонов, – сказал ей:
– Это – духовная прелесть. Ты впала в прелесть. Верни икону на место. И если ты считаешь грехом то, что делаешь, – тогда прекрати это делать. А если понимаешь, что это благословение и дар от Бога, то помни, что посреди вас – Христос, и твои действия не являются ни грехом, ни блудом, ни развратом. Ты – законная супруга своего мужа.
Часто мы, будучи православными, начинаем самоугрызаться по тому или иному поводу, и чувство вины буквально душит нас. А Церковь говорит нам: «Чадо, успокойся. Господь прощает тебя. Он тебя любит и дает возможность посмотреть на всё другими глазами, с благодарностью и признательностью Богу. Вместо того, чтобы постоянно истязать себя, прославляй Господа».

 
Довгоочікуване видання про Михайлівський кафедральний собор
11.05.2017 11:28

Довгоочікуване видання про Михайлівський кафедральний соборДо 25-річчя Черкаської єпархії, що відзначатиметься цьогоріч, незабаром виходить із друку ілюстрований альбом, присвячений перлині церковного зодчества – кафедральному Михайло-Архангельському собору: історії його будівництва, сучасному стану, богослов'ю внутрішнього розпису. Альбом видається за благословенням Високопреосвященнішого Митрополита Софронія і передується його вступним словом.

– Кожна історична доба, кожна історична подія має свій символ, який фокусує у собі головний сенс того, про що йдеться, – так розпочинається це слово. – Таким символом 25-річчя Черкаської єпархії без сумніву є красень-собор, побудований на честь небесного покровителя славетного Черкаського краю – Архістратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил Безтілесних. Разом з тим він став, мабуть, головною прикрасою обласного центру, його символом: кожен, хто в'їжджає до Черкас з будь-якого боку, неодмінно бачить і звертає увагу на золоті хрести, що сяють над банями нашого кафедрального собору. Промайнуть роки, нові десятиріччя, а собор залишиться символом православної віри, символом її перемоги над злом, яке протягом десятиріч сіяли варвари-атеїсти, намагаючись викоренити усе те, що є суттю українського благочестя, суттю української душі, її неперевершеної краси й натхнення на добрі справи.

 
Истинный смысл современной проповеди сверхчастого причащения
05.05.2017 11:49

Истинный смысл современной проповеди сверхчастого причащенияРусскую Православную Церковь охватила эпидемия пропаганды сверхчастого причащения. При помощи этой пропаганды планомерно и настойчиво уничтожается православная практика подготовки к причащению Святых Христовых Таин. Причем многие участники этой разрушительной работы искренне считают, что они делают Божие дело, полезное и даже необходимое для Православной Церкви (см. Рим. 10, 1–3). Я не замечал масштабов бедствия, так как всю жизнь прослужил на приходе маленького провинциального города, где трудами моих предшественников, почти сплошь новомучеников и исповедников, хотя большинство их не прославлены поименно, сохранилась для меня и моих сослуживцев живая практика Православной Церкви.

 

В наших местах усердные христиане причащались каждый пост, в Великий два раза, на первой и страстной седмицах. Старые и больные из них брали у священника благословение «не выходить из шести недель», то есть причащаться каждые сорок дней. Естественно, причащение предварялось недельным говением, включающим пост (постом — усиление его), стояние всех церковных служб (конечно, по возможности), чтение Священного Писания и святоотеческих творений, помогающих испытанию совести, и как итог — исповедь и правило. Послабление допускалось тем, кто давно не причащался. Им говорилось, что нужно причащаться хотя бы раз в год, и разъяснялось, как нужно к причащению готовиться. Умирающих причащали так часто, как они пожелают. Строгим правилом священника было — к желающему причаститься умирающему идти в любое время дня и ночи. Конечно, если человек вот-вот умрет, он причащался невзирая на то, что он сегодня поел.
И только изредка мне приходилось сталкиваться со стремлением причащаться более часто. Первый случай, если правильно помню, был где-то в начале шестидесятых годов теперь уже прошлого столетия. Одна женщина сказала мне: «Батюшка, мне благословлено причаститься три раза в один день. Как это организовать?» После такого ошеломляющего обращения я довольно долго с подобными просьбами не встречался. Только в конце шестидесятых наши священники, видимо, под давлением столичной практики, через меня задали вопрос «Как часто можно причащаться?» жившему в Сухуми бывшему духовнику Глинской пустыни отцу Серафиму Романцову. Отец Серафим ответил: «Наши схимники причащались раз в месяц — чаще не надо!» К стыду своему я только потом обнаружил эту норму в Филаретовском катехизисе. Несколько позднее до нас дошло известие, что собор старцев Псково-Печерского Успенского монастыря благословляет причащаться не чаще чем раз в две недели.

 
Клірика нашої єпархії запрошено в Італію
02.05.2017 08:09

Клірика нашої єпархії запрошено в ІталіюНа запрошення митрополита Італії, Сицилії, Каламбрії і Сан-Марино Високопреосвященного Геннадія (Константинопольського Патріархату) та за благословенням Митрополита Черкаського і Канівського Софронія клірик нашої єпархії архімандрит Лукіан (Маркусь), який служить настоятелем храму у с. Безпальче Драбівського благочиння, нестиме послух протягом сорока днів у православному монастирі святих Філарета та Іллі Каламбрійських, що знаходиться на півдні Італії. Тут він буде служити щодня, а в неділю та святкові дні звершувати Божественну літургію для україномовних та російськомовних православних християн в Каламбрії та Сицилії (на фото): наразі архімандрит Лукіан залишається єдиним україномовним священиком у цьому італійському регіоні.
В суботу 29 квітня перед початком свого монастирського послуху отець Лукіан відслужив Божественну літургію на мощах Святителя й чудотворця Миколая у місті Барі (за уставом Грецької церкви). За кожною літургією він буде молитися за Україну, своїх парафіян та свого правлячого архієрея Митрополита Софронія.

Світлана Жердецька,
власний кор. сайту

 
У Драбові освячено перший будинок-інтернат для літніх людей, що діятиме під патронатом Православної Церкви
30.04.2017 15:15

У Драбові освячено перший будинок-інтернат для літніх людей, що діятиме під патронатом Православної Церкви30 квітня, у Неділю жон-мироносиць, у смт. Драбів відбулася неординарна подія: тут відкрив свої двері перший на Черкащині православний будинок-інтернат для літніх людей, заснований на честь черниці-мучениці Рафаїли Чигиринської. Сама ідея відкриття цього благодійного закладу належить благочинному Драбівського округу протоієрею Дмитру Іванусі, а його зведення благословив Високопреосвященніший митрополит Черкаський і Канівський Софроній, який постійно стежив за ходом робіт. Сьогодні Владика Софроній разом з вікарним єпископом нашої єпархії Преосвященним Іоанном в урочистій обстановці перерізав червону стрічку біля головного входу до цього закладу, після чого освятив його і надав усім, хто тут буде працювати й житиме, своє архіпастирське благословення.

Трішки більше року знадобилося отцю Дмитрові, щоби із занедбаного будинку колишньої школи, що стояла на в'їзді до Драбова, зробити благодійну установу, яка вирізняється своїм комфортом, естетикою: тут створені всі умови для того, щоби літні люди доживали свій вік, не відчуваючи ніяких незручностей, були оточені увагою, теплом персоналу, молитвами та духовними настановами Матері-Церкви. Будинок-інтернат  розрахований поки що на 23 особи: усі вони житимуть у світлих просторих кімнатах на 2-3 чоловік. До послуг мешканців інтернату – сучасні пральня, харчовий блок, їдальня, кімната для спільної молитви та культурного відпочинку, ефективна система незалежного екологічно чистого і малозатратного опалення. Є своя земля, де можна вирощувати свіжі овочі, а поруч вже закладений сад фруктових дерев, розвиватиметься підсобне тваринництво. У перспективі на базі цього будинку-інтернату планується відкрити відділення хоспісу, де доглядатимуть невиліковно хворих перестарілих.
Усім цим господарством нині завідує Ольга Івануса – дружина отця Дмитра, яка від самого початку будівництва опікувалася всім його процесом.
Православний будинок має легальний юридичний статус, передбачає штат працівників і відкритий для співпраці з благодійниками та меценатами. Утім керівники Драбова та Драбівського району, які прийшли на церемонію урочистого відкриття, теж запевнили, що надаватимуть усіляку допомогу і підтримку для розвитку цього благодійного і конче потрібного у сучасних умовах соціального проекту. Потрапити сюди для життя можна за попереднім узгодженням з керівництвом будинку.
Владика Софроній висловив щиру подяку всім, хто долучився до цієї доброї справи, відзначивши високими церковними нагородами головних благодійників, серед яких – Сергій Саранюк, Валерій Плічко та Анатолій Куць.
Перед початком відкриття будинку-інтернату Владика Софроній та Владика Іоанн очолили Божественну літургію у місцевому храмі преподобного Серафіма Саровського, будівельником і незмінним настоятелем якого є теж протоієрей Дмитро Івануса. За літургією Владика Софроній нагородив отця Дмитра другим ієрейським хрестом: цією високою нагородою відзначені 20 років його бездоганної пастирської праці на Драбівщині. Ієрейські нагороди були вручені також іншим священикам Драбівського благочиння.

Прес-служба Черкаської єпархії УПЦ

Більш повний звіт про подію – на «Фотолітопису Черкаської єпархії»

 
<< Перша < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Остання >>

Реклама

Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер
Баннер

Статистика

mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСьогодні1911
mod_vvisit_counterВчора2778
mod_vvisit_counterМісяць69814
mod_vvisit_counterЗа весь час1463942

Зараз онлайн: 44
Офіційний сайт Черкаської єпархії УПЦ